ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" лютого 2026 р. справа № 300/1591/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяви про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,
У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №300/1591/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій.
Так, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 суд задовольнив заяву ОСОБА_1 та постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
30.01.2026 ОСОБА_1 подав суду заяву вх. №2822/26 про відвід судді Кафарського В.В., яку заявником мотивовано тим, що головуючий 28.01.2026 допустив у судове засідання сторонніх вільних слухачів, що на думку заявника, має ознаки злочину. Вказане, за доводам заявника, його травмує психологічно (т. 2 а.с. 202).
Таким чином, суд, зважаючи на зміст поданої заяви, зауважує, що фактично позивач має сумнів в неупередженості та об'єктивності головуючого судді.
Так, суддя зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Виключні підстави коли суддя не може брати участь в розгляді справи та підлягає відводу визначені статтею 36 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи та підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 39 КАС України передбачено, що заявник звільняється від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу виключно у випадку встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу.
Однак, в заяві про відвід судді, обставини, визначені пунктами 1-3, 5 частини першої статті 36, статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначені, не наведено доказів особистої зацікавленості судді в результаті розгляду справи, а відтак, на позивача покладений обов'язок доведення підставності сумніву в неупередженості або об'єктивності судді, з посиланням на конкретні факти, які мають бути підтверджені відповідними доказами.
Також, суд зазначає, що самого лише сумніву в неупередженості чи об'єктивності судді для його відводу недостатньо, так як у сторони обов'язково повинні бути наявні обґрунтовані підстави для цього сумніву.
Так, суддя зауважує, що доводи заявника про упередженість судді є безпідставними та жодним чином не підтвердженими. Зокрема, заявник, зважаючи на наведені у заяві мотиви, не згідний з процесуальним рішенням судді, зокрема, щодо допуску вільного слухача в судове засідання.
З цього приводу суд звертає увагу, що частиною 4 статті 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Більше того, суддя зауважує, що пунктом 3 частини 3 статті 2 КАС України передбачено, що одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є гласність і відкритість судового процесу.
Так, відповідно до статті 10 КАС України, розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Особи, які бажають бути присутніми у судовому засіданні, допускаються до зали судового засідання до початку судового засідання та під час перерви.
Суддя звертає увагу, що ця справа №300/1591/25 проводиться у відкритому судовому засідання, а не у закритому, а тому у відповідності до вимог ст. 10 КАС України, будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні при розгляді цієї справі.
Натомість, позивач не навів суду жодних аргументів, з підтвердженням необхідними доказами щодо заборони бути присутнім вільному слухачу при розгляді цієї справи.
Таким чином, при розгляді заяви про відвід, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки заявником не наведено підстав для відводу, визначених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім цього, суд звертає увагу, що в межах даної справи позивач вже не вперше заявив відвід. Так, 15.05.2025 та 20.11.2025 ОСОБА_1 були подані заяви про відвід судді Кафарського В.В. через сумнів у неупередженості та об'єктивності головуючого судді по даній справі.
Ухвалою суду від 19.05.2025 в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.05.2025 про відвід судді Кафарського В.В. у справі № 300/1591/25 відмовлено та ухвалою суду від 28.11.2025 відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_1 від 20.11.2025 про відвід судді Кафарського В.В.
Враховуючи вищевикладене, суд розцінює подану 30.01.2026 заяву про відвід як можливе зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.
Згідно частин 3 та 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що дану справу слід передати для вирішення питання про відвід іншому судді.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Передати адміністративну справу №300/1591/25 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню, окремо від рішення суду.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.