03 лютого 2026 рокуСправа № 280/883/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
02.02.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0370054-2410-0831-UA23060070000082704 від 14.04.2025.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову (вх. № 5351 від 02.02.2026), в якій просить суд зупинити стягнення на підставі податкове повідомлення-рішення №0325965-2411-0829-UA23060070000082704.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову ймовірне настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль у випадку задоволення судом адміністративного позову в подальшому.
Вирішуючи клопотання позивачки про забезпечення позову, суд ураховує таке.
Насамперед суд відзначає, що відповідно до вимог частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовано главою 10 розділу І КАС України.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в його основу має бути покладений принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Водночас, суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивачка покликається на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову ймовірне настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль у випадку задоволення судом адміністративного позову в подальшому.
Щодо цього суд зазначає таке.
Так, судом встановлено, що ГУ ДПС у Запорізькій області винесено відносно позивачки податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 14.04.2025 №0325965-2411-0829-UA23060070000082704, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2024 рік на загальну суму 1806,24 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За змістом підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з абзацом першим пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Аналіз наведених норм вказує, що оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення до суду призводить до неузгодження визначеного ним грошового зобов'язання та, як наслідок, до неможливості вчинення податковим органом дій, спрямованих стягнення грошового зобов'язання, визначеного таким податковим повідомленням-рішенням, а також нарахування штрафних санкцій та пені на його підставі.
Оскільки, у цій справі позивачка оскаржила податкове повідомлення-рішення до суду, то визначене таким податковим повідомленням-рішенням грошове зобов'язання на підставі абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, що виключає можливість податкового органу вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення грошового зобов'язання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням, а також нараховувати штрафні санкції та пеню на його підставі.
Отже, наведені позивачкою у клопотанні про забезпечення позову аргументи не дають підстав уважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.
Також слід відзначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись під час розгляду заяви про забезпечення позову. Сама лише незгода заявниці із діяннями чи рішеннями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких діянь чи рішень протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Беручи до уваги вищевикладене, суд підсумовує, що позивачка жодними належними та допустимими доказами не довела та не обґрунтувала необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а тому доходить висновку, що в задоволенні заяви позивачки від 02.02.2026 про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 150, 151,154 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 02.02.2026 (вх. №5351), - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.В.Калашник