про поновлення провадження у справі
03 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/24980/24
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Леміщак Д.М., розглядаючи питання про поновлення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту від 25.09.2024 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 у визначений чинним законодавством термін розглянути рапорт від 25.09.2024, про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , яка перебувала у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 . Мати позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю II групи та за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Це підтверджується довідкою МСЕК від 26.07.2024 та медичним висновком ЛКК від 19.09.2024. Інші працездатні члени сім'ї, які могли б здійснювати такий догляд, відсутні. У зв'язку з цими обставинами позивач 25.09.2024 звернувся до військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення. Командування військової частини НОМЕР_2 направило вказаний рапорт із супровідним листом № 4703 від 26.09.2024 до військової частини НОМЕР_1 для прийняття рішення. Представник позивача 21.11.2024 направляв адвокатський запит щодо стану розгляду документів, проте відповіді не отримав. Станом на 26.12.2024 рапорт розглянутий не був, що позивач вважає протиправною бездіяльністю.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 20.03.2025 витребувано у військової частини НОМЕР_1 інформацію та відповідні підтвердні документи щодо результатів розгляду рапорта ОСОБА_1 про звільнення та зупинено провадження у справі до отримання судом витребуваних доказів.
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 28.03.2025, відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Військова частина НОМЕР_2 була прийнята у підпорядкування військової частини НОМЕР_1 з 20.01.2024 відповідно до директиви від 19.01.2024 № Д-321/5дск. Позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 , оскільки є її військовослужбовцем. Командування батальйону направило документи до військової частини НОМЕР_1 для погодження супровідним листом від 26.09.2024. Однак помічником командира з правової роботи військової частини НОМЕР_2 було відмовлено у погодженні через невідповідність змісту документів вимогам законодавства. Відповідач стверджує, що прийняття рішення про звільнення належить до компетенції командира військової частини НОМЕР_2 і не потребує погодження з боку військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у справі, оскільки не вчиняла дій, що порушують права ОСОБА_1 . Командир військової частини НОМЕР_2 несе повну відповідальність за соціальний захист своїх підлеглих.
Як вбачається з відзиву, військова частина НОМЕР_2 була прийнята зі складу сил Територіальної оборони Збройних сил України у підпорядкування командира НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади (військова частина НОМЕР_1 ). За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність залучити до участі у справі як другого відповідача військову частину НОМЕР_2 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 забезпечити вручення військовій частині НОМЕР_2 цієї ухвали та доданих до неї документів.
Ухвалою суду від 06.11.2025 провадження у справі поновлено, залучено до участі у справі як другого відповідача військову частину НОМЕР_2 та зупинено провадження у справі.
У повідомленні, поданому до суду, військова частина НОМЕР_1 вказала, що на виконання директиви від 15.07.2025 № Д-321/87/дск та наказу від 17.07.2025 № 29дск відбулися організаційні зміни. Згідно з цими документами НОМЕР_4 окремий стрілецький батальйон (військова частина НОМЕР_2 ) був переданий із підпорядкування військової частини НОМЕР_1 до складу Військово-морських сил Збройних Сил України. Відповідач повідомив суд, що військова частина НОМЕР_2 має зареєстрований електронний кабінет у системі "Електронний суд".
Суд вважає, що вжив усіх можливих і передбачених процесуальним законодавством заходів для забезпечення належного повідомлення другого відповідача - військової частини НОМЕР_2 - та для отримання від органів військового управління повної й об'єктивної інформації щодо фактичного розгляду рапорту від 25.09.2024 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Незважаючи на активні дії суду, спрямовані на всебічне з'ясування обставин і реальний розгляд спору по суті, органи військового управління - як НОМЕР_1 , так і А7363 - фактично самоусунулися від належного виконання своїх обов'язків. Рапорт, поданий ще 25.09.2024 та переадресований до А0224 супровідним листом від 26.09.2024, станом на кінець 2025 - початок 2026 року по суті не розглянутий. Жодної інформації про розгляд рапорту чи прийняте рішення до суду не надійшло попри витребування доказів і використання електронного кабінету. Жоден з відповідачів не надав копію наказу про звільнення, про відмову в ньому чи обґрунтоване пояснення причин затримки, що триває вже понад півтора року.
Така поведінка військових частин свідчить про очевидну бездіяльність та ігнорування права військовослужбовця на своєчасний розгляд рапорту за поважною сімейною обставиною, яка прямо передбачена законом для захисту прав особи, що змушена поєднувати військову службу з необхідністю постійного догляду за близьким родичем з інвалідністю.
Суд, керуючись принципами захисту прав і свобод людини і громадянина, закріпленими в статті 3 Конституції України, принципом законності та обов'язком адміністративного суду забезпечувати ефективний судовий захист відповідно до статті 2 КАС України, зобов'язаний поновити провадження у справі та перейти до її розгляду по суті.
Саме в таких умовах судовий розгляд залишається єдиним ефективним механізмом примусити військове командування виконати свої обов'язки: розглянути рапорт по суті, прийняти законне рішення та, за наявності підтверджених підстав, звільнити позивача з військової служби. Подальше зупинення провадження без реального прогресу від відповідачів суперечить меті адміністративного судочинства - швидкому, повному та неупередженому захисту прав позивача.
Керуючись статтями 237, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Поновити провадження в адміністративній справі № 240/24980/24.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Д.М. Леміщак