Справа № 404/835/26
Номер провадження 2/404/347/26
03 лютого 2026 року Суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького Іванова Н.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Назарчук А.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» про розірвання договору комісії, стягнення грошових коштів, збитків, завданих неналежним виконанням договору комісії та моральної шкоди
У січні 2026 року адвокат Назарчук А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Фортечного районного суду міста Кропивницького з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» про розірвання договору комісії, стягнення грошових коштів, збитків, завданих неналежним виконанням договору комісії та моральної шкоди.
Просила суд:
- розірвати договір комісії № 4299 від 27 серпня 2025 р., укладений між відповідачем в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 355 гривень, сплачені як винагорода відповідача за договором комісії № 4299;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» на користь позивача збитки, завдані неналежним виконанням договору комісії № 4299, у розмірі 581 612 грн. 70 коп., що складаються з збитків, понесених позивачем у зв'язку з виконанням договору;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява непідсудна Фортечному районному суду міста Кропивницького, до якого вона подана, за наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Звертаючись до суду позивач стверджує, що вказаний позов поданий ним в порядку захисту прав споживача.
Суд вважає хибною позицію позивача з огляду на наведене.
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа могла посилатись на підсудність справи за місцем проживання споживача, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, а такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених ЗУ «Про захист прав споживачів».
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у відповідності до вимог статті 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 зазначеного закону.
Стаття 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначає такі порушення прав споживачів, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить розірвати договір комісії та стягнути грошові кошти, збитки, завдані неналежним виконанням договору комісії та моральну шкоду.
Таким чином, у позовній заяві не зазначено про порушення позивача прав як споживача, визначених положеннями ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», тобто не доведено, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються вищезазначеним законом.
Відтак відсутні підстави щодо застосування ст. 28 ЦПК України щодо альтернативної підсудності справи за вибором позивача.
Отже, позов підлягає розгляду згідно правил, визначених ст. 27 ЦПК України за місцезнаходженням відповідача.
Відповідач знаходиться за адресою: Україна, 79040, Львівська область, місто Львів, вул. Курмановича В. генерала, будинок 9, кабінет 2, тобто, дана справа підсудна Залізничному районному суду міста Львова.
Ч. 9 ст.187 ЦПК України визначено, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку встановленому ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 32 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З врахуванням викладеного, вважаю, що дана справа підлягає передачі за територіальною підсудністю до Залізничного районного суду міста Львова.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст. 27, 28, 31, 32, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суддя
Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Назарчук А.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» про розірвання договору комісії, стягнення грошових коштів, збитків, завданих неналежним виконанням договору комісії та моральної шкоди, - передати на розгляд до Залізничного районного суду міста Львова (79013, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Степана Бандери, будинок 3).
Матеріали цивільної справи направити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст ухвали суду складено 03.02.2026 року.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Ю. Іванова