30.01.2026
ЄУН 389/3824/25
Провадження №2/389/1242/25
Рішення
іменем України
30 січня 2026 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гой І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9862905 від 19.07.2024 в розмірі 14 382 грн 00 коп, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19.07.2024 первісний кредитор ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали кредитний договір на суму 6 900 грн. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 22920 а грошові кошти перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 . Так, 20.01.2025 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу №20012025-МК/ЕЙС, укладеного між позивачем та первісним кредитором. ОСОБА_1 порушив умови договору, не здійснив жодного платежу, внаслідок чого на момент подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 14 382 грн 00 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6 900 грн і заборгованості за відсотками - 7 482 грн 00 коп. Оскільки ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість не погашає, тому позивач просив стягнути з нього заборгованість за кредитним договором №00-9862905 від 19.07.2024 в розмірі 14 382 грн 00 коп, а також сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, однак в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій заявлені вимоги визнав в повному обсязі, однак просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу, оскільки вважає їх розмір є не співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою та обсягом наданих послуг.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, 19.07.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір кредитної лінії №00-9862905.
Відповідач приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Це підтверджуються текстом договору і довідкою ТОВ «Макс Кредит» про ідентифікацію, у яких зазначено реквізити цього підпису: Одноразовий ідентифікатор: 22920, електронний підпис позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
Згідно з Договором (п.1.2.), Кредитодавець надав Позичальнику кредит у на суму 6 000 грн на строк 360 календарних днів з датою остаточного повернення - 14.07.20255 (п.1.3., 3.5.). За користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 1,45% від суми кредиту за кожний день користування, а проценти підлягають сплаті кожні 25 днів. Крім того, позичальник зобов'язаний одноразово сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 900 грн у розмірі 15,00% від суми кредиту, яку належить сплатити в останній день строку кредитування. Договір також визначає, що Комісія за надання кредиту - це одноразова плата, яку здійснює позичальник за надання кредиту, плата за надання кредиту є економічною сутністю Комісії, при цьому базою розрахунку комісії є сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту), визначеного у п.1.2. цього Договору. Комісія розраховується як фіксований відсоток від суми ліміту кредитної лінії (суми кредиту), у будь-якому разі Комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу Кредитодавця.
Зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується наданою АТ «Державний Ощадний Банк України» інформацією, згідно з якою на ім'я ОСОБА_1 в АТ «Державний Ощадний Банк України» емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку було зараховано грошові кошти в розмірі 6 000 грн.
Крім того, факт отримання коштів ОСОБА_1 також не заперечується.
Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «Макс Кредит» та випискою з особового рахунку відповідача, складеною ТОВ «ФК «ЕЙС», відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, не здійснив жодного платежу, у зв'язку з чим за кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 14 382 грн 00 коп, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 900 грн та нарахованими відсотками за користування кредитом - 7 482 грн.
Ната, 20.01.2025 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС уклали Договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №00-9862905 від 19.07.2024 відступлено позивачу. Це підтверджується наданими позивачем копіями договору факторингу та додатками до нього: актом приймання-передачі від 20.01.2025, у якому зазначено про передання реєстру боржників, та витягом з реєстру боржників, який місить посилання на договір, укладений з ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.205 та ч.1 ст.207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.
За змістом ст.13 ЗУ "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За приписами ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612, ст.629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, укладеного в електронній формі. ОСОБА_1 був обізнаний з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням комісії та відсотків, та погодилась з ними. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису.
Належне виконання первісним кредитором своїх зобов'язань щодо надання кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою платіжної системи та випискою банку по рахунку відповідача, з яких вбачається зарахування коштів на картку відповідача.
Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст.ст.526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов'язання не виконав, суму кредиту, комісії та відсотків у встановлені строки не сплатив. Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача відповідач суду не надав.
Суд, перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та визнає, що сума заборгованості, яку позивач просить стягнути, є обґрунтованою та відповідає умовам договору. Станом на дату відступлення права вимоги та подання позову загальна сума заборгованості, про стягнення якої просить позивач, становить 14 832 грн 00 коп.
Враховуючи, що до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, і факт цього переходу документально підтверджений, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості законною та обґрунтованою.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.
Представник позивача просив стягнути понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, додавши до матеріалів справи докази понесення таких витрат.
В свою чергу, ОСОБА_1 подав суду клопотання про зменшення розміру витрат понесених на правничу допомогу, оскільки вважає їх розмір не співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою та обсягом наданих послуг.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що представником позивача надані документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги від 20.08.2025, укладений між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Соломко та Партнери».; довіреність, видана ТОВ «ТОВ «ФК «Ейс» 11.08.2025 на ім'я адвоката Соломка О.В.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018; додаткова угода до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 від 11.09.2025.
Водночас, визначаючись з розміром правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує, що в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, в п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Підсумовуючи наведене вище, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат, належить аналізувати не тільки долучені докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і враховувати складність справи та складність наданих послуг.
Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000 грн. є завищеним.
Суд враховує, що предмет спору у даній справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява є необ'ємною та не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи; справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
З огляду на викладене та керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи і зокрема ціни позову, суд вважає, що заявлена представником позивача сума витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечить принципу розподілу таких витрат.
Отже суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 41000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений позивачем при поданні даного позову.
Керуючись ст.3, 6, 205, 207, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 631, 638, 639, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.133, 137, 141, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9862905 від 19.07.2024 в розмірі 14 382 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місце знаходження: Харківське шосе,19 офіс 20050, м.Київ, 02090, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва