03.02.2026
ЄУН 389/4491/25
Провадження №1-кп/389/181/25
03 лютого 2026 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170030002757 від 23 серпня 2024 року відносно
ОСОБА_4 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України,
01 грудня 2025 року до Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області на розгляд надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309КК України.
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду від 11.12.2025 ОСОБА_4 продовжений строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08.02.2026.
В судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, два з яких є тяжкими злочинами, які посягають на встановлений порядок несення військової служби, вчинені в умовах воєнного стану, що істотно негативно впливає на підтримання належної військової дисципліни у Збройних Силах України та підриває обороноздатність держави в умовах активного ведення бойових дій, обумовлених військовою агресією з боку рф проти України, за один з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, тож, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків з метою зміни наданих ними показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу під час досудового розслідування, не зникли.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, просив застосувати до нього домашній арешт за місцем свого проживання, зазначив про намір продовжувати військову службу.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 вважала за можливе застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме: у виді домашнього арешту за місцем проживання, враховуючи, що обвинувачений раніше не судимий, має намір продовжити військову службу та отримав письмову згоду на це від командира військової частини НОМЕР_1 .
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання, просив задовольнити.
Вислухавши у судовому засіданні думку учасників судового провадження, суд дійшов до такого.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 судвраховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду.
Так, рішенням ЄСПЛ від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії», в якому зазначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Про наявність ризиків, передбачених п.п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, стосовно ОСОБА_4 свідчить наступне.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, два з яких є тяжкими злочинами, з мірою покарання до 10 років позбавлення волі, які посягають на встановлений порядок несення військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, що істотно негативно впливає на підтримання належної військової дисципліни у Збройних Силах України та підриває обороноздатність держави в умовах активного ведення бойових дій, обумовлених військовою агресією з боку рф проти України, тому, усвідомлення тяжкості кримінального правопорушення, та, розуміючи можливе покарання у разі доведення його вини, вказує на цілком ймовірну можливість переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас судом враховано, що обвинувачений раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, однак близько року з сім'єю не проживає, є військовослужбовцем, при цьому, йому висунута підозра у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, відтак не має достатньо міцних соціальних зв'язків, що свідчить про ймовірність вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Судом також враховано, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, що в даному випадку виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.
Ризики, які були підставою для обрання такого виду запобіжного заходу, цілком не зменшились, що дає достатні підстави вважати, що у разі зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу на запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, вказане не забезпечить належного виконання останнім його процесуальних обов'язків.
До того ж, положенням частини 8 статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.
З огляду на викладене, а також з урахуванням положень ст.8 статті 176 КПК України, судвважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Продовжуючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, продовжують існувати, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Захисником обвинуваченого не наведено доводів, які б нівелювали існування вказаних вище ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а факт родинних зв'язків з ОСОБА_4 не підтверджено, близько року з сім'єю не проживає.
Отже обставин, які свідчать про можливість застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не встановлено.
Водночас відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.176, 177, 178 КПК України, розмір застави у даному провадженні не визначається.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Іванківці Знам'янського району Кіровоградської області, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 12:45 години 03 лютого 2026 року до 12:45 години 03 квітня 2026 року.
Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченому.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1