Справа №345/6700/25
Провадження № 2/345/294/2026
28.01.2026 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Сирка Й.Й.,
з участю секретаря судового засідання Баран В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
24.11.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (далі - Товариство) звернулося із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.04.2024 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 14 000,00 грн. Кредитодавцем за відповідним договором виступало ТзОВ «Слон кредит». Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Кредитні кошти за договором № 1540222 від 06.04.2024 надано строком на 359 днів. Проте відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 138 068,58 грн., яка є документально підтвердженою. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, а тому позивач просить позов задовольнити. Не заперечує щодо можливості ухвалення судом заочного рішення.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, проте в установлений судом строк відзив на позов не подав, тому відповідно до приписів ч. 5 ст. 279 ЦПК України судом ухвалюється заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.
Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Суд відзначає, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі №234/8084/20.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав договір про надання споживчого кредиту (в межах продукту «Комфортний») № 1540222 від 06.04.2024 з ТзОВ «Слон кредит» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора. Грошові кошти в сумі 14 000,00 грн. перераховані на банківську платіжну картку відповідача 4149499075545853, що підтверджується наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів письмовою інформацією АТ «КБ «Приватбанк» від 09.01.2026, а також довідкою надавача платіжних послуг ТзОВ «Пейтек» від 02.07.2025 № 20250702-522 (квитанція про здійснення операції № 023924720541 від 06.04.2024, код авторизації - 515403).
Відповідно до п. 1.4. договору такий укладено строком на 359 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Умовами договору передбачені (п.1.5.1.): стандартна процентна ставка -2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 1,875% в день - застосовується, якщо споживач до 06.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п.1.5.2.)
Повернення споживачем кредиту з процентами здійснюється у строки та в розмірах, що визначені Додатком № 1 до кредитного договору, який передбачає виконання грошових зобов'язань у спосіб здійснення 12 чергових платежів встановлених розмірів, останній з яких припадає на 01.04.2025.
Пунктом 6.4.1. договору також передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф у розмірі 700,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання та в розмірі 140,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання; економічна сутність штрафу - грошова сума, яку споживач повинен сплатити товариству у випадку порушення строків сплати кредиту та/або процентів; відповідно до ч.2 ст.546 ЦК України штраф є іншим видом забезпечення виконання зобов'язання. При цьому, база для розрахунку штрафу для цілей цього кредитного договору не використовується, оскільки штраф встановлено в абсолютному значені, як результат використання відповідної бази до укладення договору; порядок обчислення штрафу здійснюється відповідно до наступної формули: «розмір штрафу, встановлений за 4-ри дні порушення» + («розмір штрафу, що встановлений з 5-го дня» помножити на « кількість днів порушення, починаючи з 5-го дня»).
Відповідач в особистому кабінеті на сайті ТзОВ «Слон кредит» після ознайомлення з пропозицією (офертою) позичальника подав заявку на отримання кредиту, а згодом погодився з відповіддю (акцептом) про прийняття умов кредитного договору, тобто відбулося оформлення кредиту онлайн, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Також кредитодавцем направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор А745, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов зазначеного вище кредитного договору. При цьому, ознайомлення відповідача з паспортом споживчого кредиту на вищенаведених умовах також відбулося після підписання змісту цього документа одноразовим ідентифікатором А745.
Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 06.04.2024, який підписаний первісним кредитором ТзОВ «Слон кредит» та проведений станом на 27.06.2025, позичальник заборгував 138 068,58 грн., з яких 13408,55 грн. - борг за основною сумою (тілом) кредиту, 117 660,00 грн. - нараховані, але не сплачені проценти, а також 7 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань (нарахування проведені лише 07.05.2024 та 06.06.2024). Розрахунок включає часткове виконання позичальником своїх зобов'язань з повернення кредиту та нарахованих процентів на загальну суму 1112,00 грн., які проведені 06.04.2024).
Отже, відповідачем умови кредитного договору не виконувалися належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, що дає суду підстави для задоволення позову, однак не в повному обсязі виходячи із такого.
Суд зазначає, що не може у повному обсязі погодитися із розрахованою ТзОВ «Слон кредит» сумою процентів відповідачу за кредитним договором від 06.04.2024 за ставкою 2,50% в день у межах встановленого та погодженого строку кредитування (правом на використання зниженої процентної ставки позичальник не скористався, що не заперечується Товариством у цьому позові), адже відповідно до п.17 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону України “Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, доповненого Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023 (далі - Закони № 1734 та № 3498), протягом перших 120 днів після набрання чинності Законом № 3498 (з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів - 1,5%. Перший з вказаного періодів тривав з 24.12.2023 до 21.04.2024, наступний - з 22.04.2024 до 19.08.2024.
Відповідно до приписів ч.5 ст.8 у чинній з 24.12.2023 редакції Закону України №1734 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Процентна ставка за споживчим кредитом є істотною умовою договору. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом № 1734, є нікчемними, тобто недійсним в силу цього закону. Відтак, починаючи з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки за споживчими кредитами не може перевищувати 1%.
Отже, лише нараховані позивачем проценти за ставкою 2,5%/день відповідають законодавчим положенням у період з 06.04.2024 до 21.04.2024, тобто за повних 16 календарних днів. Нараховані відповідачу проценти за інші дні строку кредитування підлягають перерахунку виходячи із вищенаведених законодавчих положень з урахуванням встановлених максимальних денних процентних ставок.
Після перерахунку належна до сплати сума процентів складатиме 62 160,00 грн. (350х16+210х120+140х224) замість нарахованих первісним кредитором сум процентів в розмірі 117 660,03 грн.
Крім того, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафів на суму 7 000,00 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань виходячи з таких мотивів.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в т.ч. графіком платежів та умовами договору, а не завуальованими, неоднозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеним у договорі строком кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України своєму рішенні (справа №1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У періоді нарахування відповідачу у справі неустойки діяв воєнний стан, уперше введений з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану №2102-ІХ від 24.02.2022», який неодноразово продовжувався й триває до сьогодні.
Тлумачення зазначеної вище норми матеріального закону свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань.
Ця особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, який є обов'язковим для застосування.
Суд зазначав раніше у цьому рішенні, що передбачені п.6.4. кредитного договору положення про обов'язок позичальника сплатити штраф у разі невиконання та/або неналежного виконання ним зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом розміщений у Розділі 6 «Відповідальність сторін», що ставить загалом під сумнів правомірність віднесення у завуальованій формі первісним кредитором цього платежу до складу інших видів забезпечення виконання зобов'язань згідно з приписами ст.546 ЦК України.
При цьому, необхідно зазначити, що штраф як різновид неустойки прямо передбачений нормами ст.549 ЦК України, проте його нарахування можливе лише у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання.
Розглядаючи спір в цій частині необхідно також звернути увагу на зміст підписаного сторонами паспорту споживчого кредиту, копію якого додано до матеріалів справи. Зокрема, Розділ 3 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» навпроти графи «Можливі види (форми) забезпечення кредиту» містить формулювання «Ні, без забезпечення у вигляді застави». Відповідна умова договору сформульовані кредитодавцем як очевидно сильнішою стороною цього договору та дозволяє суду тлумачити зміст правочину в цій частині як відсутність будь-яких видів забезпечення виконання зобов'язань у правовідносинах між кредитодавцем та позичальником, в тому числі й застави.
Зважаючи на викладене, нараховані позичальнику суми штрафу є мірою відповідальності за договором про споживчий кредит, від сплати якого ОСОБА_1 звільнена на підставі п. 18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України та які протиправно не списані первісним кредитором.
Питання відчуження первісним кредитором на користь ТзОВ «ФК «Фінтраст капітал» своїх прав до ОСОБА_1 за договором факторингу від 27.06.2025 не потребує детального дослідження судом з огляду на обставини цієї справи та враховуючи надані Товариством належні, допустимі і достатні докази з даного приводу.
Ураховуючи наведене, суд доходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь Товариства заборгованості на загальну суму 75 568,55 грн., яка включає борг за основною сумою (тілом) кредиту та частково зменшені відсотки за користування грошовими коштами кредитодавця в межах погодженого між сторонами строку кредитування.
Питання про розподіл судових витрат вирішити згідно з вимогами ст.141 ЦПК України, врахувавши необхідність стягнення з відповідача частини боргу або 54,73% від ціни позову (1 325,77 грн. судового збору та 5473,00 грн. витрат на правничу допомогу).
Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/13892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст.137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. представник позивача надав суду: копію договору про надання професійної правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладений між адвокатом Столітнім М.М. та позивачем в цій справі, копію ордера адвоката №2051193 від 19.11.2025, копію рахунка №12275-19/11-2025 від 19.11.2025 з описом наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги, в яких деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн., оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст.263-265,268 ЦПК України,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована на АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за кредитним договором № 1540222 від 06.04.2024 в розмірі 75 568,55, з яких борг за основною сумою (тілом) кредиту - 13 408,55 грн., сума процентів за користування кредитом - 62 160,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 1 325,77 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складено та підписано 03.02.2026.
Суддя