Справа № 344/3642/25
Провадження № 1-кп/344/494/26
03 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарів с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду кримінальне провадження щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Залуква, Галицького району, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , з середньою освітою, одруженого, на утриманні 6 неповнолітніх дітей, проходить військову службу за призовом під час мобілізації та перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні солдат, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_7 вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення скоєно за наступних обставин.
Так, встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_7 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.
В подальшому солдат ОСОБА_7 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , яку 24.10.2023 року самовільно залишив.
Разом з тим, Законом України "Про внесення зміни до глави XII "Прикінцеві положення", Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" від 21 листопада 2024 року № 4087-ІХ встановлено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності даного Закону та які добровільно прибули не пізніше 01 січня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Відповідно до положень вищевказаного Закону солдат ОСОБА_7 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 , 15.11.2024 року прибув до військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та, відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 15.11.2024 №334, зарахований на котлове забезпечення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 19.12.2024 №371 солдата ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу даної військової частини у розпорядження командира та поставлено на всі види забезпечення.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
У відповідності до ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_7 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Згідно з статтями 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Відповідно до статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі - Статуту) військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників) виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Проходячи військову службу за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_7 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому, і стримувати інших від негідних вчинків.
Встановлено, що 09.01.2025 року приблизно о 13 год 40 хв заступником командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_9 , під час шикування особового складу за адресою: АДРЕСА_2 , серед якого був присутній солдат ОСОБА_7 , доведено наказ командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 № 41 від 09.01.2025 «Про виконання вимог наказу командувача Національної гвардії України від 03.01.2025 №2 о/с», про вибуття 09.01.2025 року особового складу для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ).
Однак, 09.01.2025 року приблизно о 13 год 40 хв солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 № 41 від 09.01.2025 «Про виконання вимог наказу командувача Національної гвардії України від 03.01.2025 №2 о/с», перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини та в подальшому, демонструючи свою зверхність, демонстративно не вибув у встановлений строк (09.01.2025 року до 14 год 00 хв) до нового місця служби, чим відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 №41 від 09.01.2025.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненому визнав повністю, підтвердив суду вказані вище обставини вчинення ним кримінального правопорушення, пояснив, що 09.01.2025 року, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився виконати наказ командира вказаної військової частини, зокрема не вибув до нового місця служби (м. Слов'янськ Донецької області). У вчиненому щиро покаявся, просив суд суворо його не карати.
Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 , у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.4 ст.402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання ОСОБА_7 .
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує те, що він не судимий, кримінальне правопорушення вчинив вперше, одружений, на утриманні 6 неповнолітніх дітей, в КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» та КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» не звертався, амбулаторну допомогу не отримував, висновок, наданий в досудовій доповіді органу пробації, з якого вбачається середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику ймовірної небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб), а також те, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства, стан його здоров'я, негативно ставиться до вчиненого, повне визнання вини, щире каяття у вчиненому.
Вказані обставини та дані про особу ОСОБА_7 , суд визнає такими, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
За таких обставин справи, суд, враховуючи думку прокурора, який просив призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі, вважає, що ОСОБА_7 слід обрати покарання в межах санкції ч.4 ст.402 КК України у виді позбавлення волі.
Крім того, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає за можливе застосувати ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Вказане покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Кримінальним правопорушенням шкода не завдана.
Процесуальних витрат немає.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до командира військової частини; повідомляти командира військової частини про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з командиром військової частини.
Згідно ч.4 ст.76 КК України, нагляд за ОСОБА_7 в період дії іспитового строку покласти на командира військової частини за місцем проходження ОСОБА_7 військової служби, а у випадку звільнення - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_7 .
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме з моменту його фактичного затримання 09.01.2025 року до 11.02.2025 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді застави до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Суддя ОСОБА_10