Справа № 344/16987/25
Провадження № 1-кп/344/626/26
03 лютого 2026 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді: ОСОБА_1
з участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Пороги Богородчанського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.332, ч.4 ст. 358 КК України, суд, -
ОСОБА_8 вчинив: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод; використання завідомо підробленого документа.
Кримінальні правопорушення вчинені за наступних обставин.
Так, Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ХІ на всій території України введено воєнний стан, який діє і на даний час.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії права і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб врегульовано положеннями Закону України “Про правовий режим воєнного стану».
Так, п.6 ч.1 ст.8 ЗУ “Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, пов'язані із встановленням у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливості в'їзду і виїзду, обмеженням свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства.
У відповідності до ч.1 ст.15 вказаного Закону України встановлено, що військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України “Про оборону України», “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, п.1 Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 “Про загальну мобілізацію», який затверджений Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено та впроваджено проведення загальної мобілізації.
Постановою Кабінету Міністрів України №1455 від 29.12.2021 затверджено “Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан». Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Згідно ч.4 ст.37 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу», у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби Безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
Відповідно до п.7 ч.1 ст.22 вказаного Закону - граничний вік перебування на військовій службі встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - 60 років.
Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995, передбачено виключий перелік громадян України, які мають право виїжджати за межі України в період дії воєнного стану.
Так, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1044 від 10.09.2022 про зміни, що вносяться до Правил перетинання державного кордону громадянами України, абзац 8 п.2-1 викладений у наступній редакції: у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які потребують постійного догляду, у супроводі одного із членів сім'ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) за наявності документів, що підтверджують родинні зв'язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу у постійному сторонньому догляді та акта встановлення факту здійснення догляду.
Таким чином на підставі вищевказаних норм, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 ЗУ “Про правовий режим воєнного стану», зокрема, заборонено виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Вищевказані обмеження перетину кордону зумовили громадян України до вчинення систематичних незаконних перетинів державного кордону України до країн Європейського союзу.
Встановлено, що у ОСОБА_8 , точної дати не встановлено, який достовірно знав про неможливість виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, виник злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення через державний кордон України свого сина ОСОБА_9 , 1990 р.н.
З цією метою, достовірно знаючи, що на період дії правового режиму воєнного стану військовозобов'язаним чоловікам заборонено виїзд за межі України на загальних підставах, ОСОБА_8 вирішив придбати для себе завідомо підроблені медичні документи, з метою подальшого їх використання при перетині державного кордону України його військовозобов'язаним сином ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_8 , при невстановлених обставинах, підшукав невстановлену особу, яка може виготовити висновок лікарсько-консультативної комісії та висновок про навність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на не професійній основі, без проходження лікарсько-консультативної комісії та за відсутності умов які б надавали йому можливість отримати такий висновок на законних підставах. ОСОБА_8 надав вказаній невстановленій особі свої анкетні відомості, необхідні для виготовлення підробленого висновку лікарсько-консультативної комісії та висновку про наявність порушень функцій організму.
Після цього, точної дати та обставин не встановлено, ОСОБА_8 отримав для себе вказані підроблені офіційні документи з метою їх використання.
У подальшому, 18.02.2024 року о 12 год. 12 хв. ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що його син ОСОБА_9 є військовозобов'язаним, який не може покинути території України на загальних підставах, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та наслідки, які можуть настати після їх вчинення, діючи умисно, з метою організації незаконного перетину державного кордону України його сином ОСОБА_9 , разом з ним прибув до пункту пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон України “Красноїльськ» Чернівецької області, умисно пред'явив працівникам пункту пропуску ДПС України завідомо підроблені медичні декументи на своє ім'я, а саме: висновок лікарсько-консультативної комісії, висновок про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №43 від 05.02.2024 року, нібито видані комунальним некомерційним підприємством “Снятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Снятинської міської ради.
При цьому ОСОБА_8 повідомив неправдиві обставини нібито наявної в нього хвороби та про необхідність його супроводу сином ОСОБА_9 .
Внаслідок незаконних дій ОСОБА_8 його військовозобов'язаний син разом з ним незаконно перетнув державний кордон Украни, як особа, яка супроводжує одного із членів сім'ї першого ступеня споріднення, що потребує постійного догляду.
Того ж дня 18.02.2024 року о 17 год. 35 хв. через пункт пропуску “Порубне» Чернівецької області, ОСОБА_8 без будь якої сторонньої допомоги повернувся на територію України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, та ствердив все вищенаведене, відповідно до викладеного. Вказав, що є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, однак не потребує сторонього догляду. У березні 2024 року переніс оперативне втручання за №190: розкриття та дренування гнійника. Усвідомлює, що своїми діями вчинив кримінальні правопорушення, на даний час щиро розкаюється у вчиненому, критично оцінює свої вчинки, запевнив суд, що такого більше не повториться, просив суворо його не карати.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються та дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.332 КК України, як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод; ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
Суд вважає дану кваліфікацію вірною.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які у відповідності до ст.12 КК України є нетяжким злочином та кримінальним проступком, особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, його вік, хворіє, є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Окрім того, суд також враховує, що згідно інформації, яка міститься в досудовій доповіді органу пробації у обвинуваченого ОСОБА_8 наявний середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки, яку він становить для суспільства, в тому числі для окремих осіб, Івано-Франківський районний відділ філії ДУ “Центр пробації» в Івано-Франківській області вважає, що виправлення ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, Івано-Франківський районний відділ філії ДУ “Центр пробації» в Івано-Франківській області вважає доцільним покладення на ОСОБА_8 обов'язків, передбачених ч.3 ст. 76 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає: визнання вини, щире каяття обвинуваченого у вчиненому, сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи наведені вище обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, його вік, те, що він раніше несудимий, беручи до уваги обставини справи, думку прокурора, захисника, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 можливе без відбування покарання, яке йому слід обрати в межах санкції ч.1 ст.332 КК України у вигляді позбавлення волі, а тому керуючись ст.ст.75, 76 КК України його слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, поклавши відповідні обов'язки, а також в межах санкції ч.4 ст.358 КК України, у вигляді штрафу, визначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України. Саме таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Речові докази та процесуальні втрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ч.15 ст. 615, ст.ст.373-375 КПК України, суд,-
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.332, ч.4 ст. 358 КК України та призначити покарання:
- за ч.1 ст.332 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.
- за ч.4 ст. 358 КК України - штраф в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у вигляді 3 (три) роки позбавлення волі.
Керуючись ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк - 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
Суддя ОСОБА_10