Справа № 215/8746/25
1-кс/215/10/26
02 лютого 2026 року слідчий суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №2 скаргу в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність посадових осіб Відділення поліції №5 Криворізького управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення,
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу із скаргою на бездіяльність начальника СВ ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесення до ЄРДР 23.08.2025 відомостей за заявою про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. В обґрунтування своєї скарги зазначив наступне.
В провадженні СД ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12025046760000318, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України за фактом спричинення ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень. Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 22.08.2025 до ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою звернулася ОСОБА_4 про те, що 06.06.2025 близько 23-00 год. невстановлена особа, яка перебувала із потерпілою у сімейних відносинах, у квартирі АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин спричинила ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження (ЄО №18249 від 22.08.2025).
Зазначені тілесні ушкодження ОСОБА_4 спричинив її чоловік ОСОБА_5 . Вона раніше подавала заяви про вчинений злочин, які містяться у кримінальному провадженні №12025041760000393 від 07.06.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, в якому ОСОБА_4 є обвинуваченою.
Під час проведення у зазначеному кримінальному провадженні не спростовані покази потерпілої та обставини події відтворені нею під час проведення слідчого експерименту за її участю, під час якого вона показала яким чином їй були спричинені тілесні ушкодження. Під час огляду квартири 07.06.2025, в якій відбулися події злочину, слідчий зазначав в протоколі про відсутність чи наявність дверних ручок на дверях, зокрема ванної кімнати. Під час огляду тієї ж квартири 15.09.2025, було встановлено, що на двері ванної кімнати зі сторони останньої була відсутня дверна ручка. Проте сама дверна ручка не була вилучена та не була огляду.
Як вказала під час допиту та слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_4 її чоловік окрім ударів руками та ногами наносив їй тілесні ушкодження дверною ручкою в якій залишалися шурупи. Так, потерпіла пояснила під час допиту та слідчого експерименту, що ОСОБА_5 був військовослужбовцем Збройних Сил України, У квітні 2022 року, під час виконання бойових завдань, він отримав поранення (ЗЧМТ, баротравма, контузія), після чого проходив лікування в неврології. За словами жінки, наслідком поранення був ПТСР. Ці обставини, а також наслідки контузії, часто робили її чоловіка агресивним, у них постійно виникали конфлікти, під час яких він неодноразово застосовував до неї фізичну силу.
06.06.2025 вранці ОСОБА_5 був на лікуванні. Дома чоловік став агресивним, почав кричати, ображати потерпілу, штовхати її, влаштовувати безлад, зірвав штори з карнизом у кімнаті та вирвав ручку з дверей до туалету. З цією ручкою він кинувся на неї, штовхнув на диван і почав бити лівою рукою по всьому тілу. У правій руці він тримав
вирвану ручку з трьома шурупами, погрожуючи зґвалтувати нею, потім він кинув ручку та побіг на кухню. Чоловік забіг за нею з ножем у правій руці, зачинив двері, крикнув, що «живою звідси ти не вийдеш», і кинувся на неї. Він бив її лівою рукою та ногами по всьому тілу. Потерпіла намагалася прикривати живіт руками. Коли вона спробувала вибігти, він вдарив її ногою по спині, від чого вона впала на сушарку для одягу. Чоловік крикнув, що «зараз розпоре їй шию від вуха до вуха». Вона кричала, благала про допомогу і просила його не вбивати її. Вона закривала обличчя та живіт руками, тому удари припадали на зап'ястя та ноги.
Він вдарив її ножем у ліве стегно. Жінка намагалася вирватися і зачепила його ногою, від чого він втратив рівновагу та впав на неї. При падінні ніж випав з його руки. їй вдалося вилізти з-під нього, вона схопила ніж і заховала його за спину, щоб чоловік не зміг його знову взяти. Вона кинулася до дверей, але він схопив з підлоги ручку від туалетних дверей, що була викинута раніше, і вдарив її об двері. Двері відчинялися всередину, тому вибігти з кімнати не вдалося. Він бив її об двері та шафу, що стояла поруч, потім крикнув, що «розпоре їй сонні артерії». Лівою рукою він схопив її за волосся і потягнув назад, а ручкою, що була в правій руці, поліз до її шиї, порізавши їй грудну клітину біля шиї. Розуміючи, що її життю загрожує небезпека, і не маючи куди тікати, вона відштовхнула його обома руками. У правій руці вона тримала ніж, який ховала за спиною, щоб він не взяв його. Рятуючи своє життя, щоб він не порізав її сонну артерію, як погрожував, вона відштовхнула його у відчаї. Після цього він відступив на декілька кроків, і вона побачила кров на його плечі. Покази потерпілої щодо спричинення їй тілесних ушкоджень підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №805 від 10.06.2025, відповідно до якої у потерпілої було виявлено 20 синців та 9 саден, зокрема в ділянці ключиці та грудної клітини, які утворилися від предмету (предметів) з загостреними краями, є такими, що не характерні для утворення від падіння на площину. Вказані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень і могли утворитися 07.06.2025 та були спричинені в короткий проміжок часу.
04.12.2025 ОСОБА_4 звернулася до керівника СВ ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою, в якій вона просила внести до ЄРДР відомості про вчинення в період часу з 23.00 годин 06.06.2025 до 02.00 годин 07.06.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 відносно неї злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, закінчений замах на вбивство, який не доведений до кінця з причин, які не залежали від ОСОБА_5 . Однак до теперішнього часу за вказаною заявою відомості до ЄРДР безпідставно не внесені та будь-яка відповідь потерпілій не надана. Така бездіяльність керівника СВ ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області є протиправною, оскільки вказана заява містить всі необхідні відомості про обставини кримінального правопорушення, які є достатніми для його кваліфікації ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, виходячи з наступного.
На думку скаржника, про наявність у ОСОБА_5 прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_4 свідчать погрози множинні удари металевою дверною ручкою з металевими шурупами у життєво важливі органи. Свої дії не були доведені до кінця виключно через активну необхідну оборону ОСОБА_4 . Вказані дії ОСОБА_5 в частині погроз позбавлення дружини життя не можуть бути кваліфіковані за ч. 129 КК України, оскільки погроза насильством або насильство, застосовані до потерпілого, що об'єднані єдиним умислом, вчинені безпосередньо після погрози вчинити такі дії стосовно одного й того ж потерпілого (потерпілих), є випадком переростання менш небезпечного кримінального правопорушення в більш небезпечне і утворює одне кримінально-карне діяння. Тому дії винної особи слід кваліфікувати лише 15 ч. 2, ч. 1 ст. 115 КК України.
Такий висновок ґрунтується на тому, що коли особа вчиняє спочатку менш суспільно небезпечне діяння, а потім більш суспільно небезпечне однорідне посягання і такі її дії охоплюються єдиним умислом, це свідчить про розвиток суспільно небезпечної поведінки особи, і вчинене підлягає кваліфікації як одиничне більш суспільно небезпечне кримінальне правопорушення. Реальна сукупність однорідних (менш суспільно небезпечного та більш суспільно небезпечного) кримінальних правопорушень має місце лише тоді, коли щодо кожного з них існував відокремлений у часі умисел.
3 установлених у кримінальному провадженні №12025046760000318 обставин вбачається, що застосовані ОСОБА_5 до потерпілої погроза насильством та насильство були об'єднані єдиним умислом і вказані дії не були «розірвані у часі». Тобто винний одночасно вчинив різні види посягань на потерпілу, а розвиток подій від погрози застосування насильства зі спричинення легких тілесних ушкоджень, до безпосереднього застосування насильства направленого на позбавлення потерпілої життя, відбувалися динамічно і практично одночасно. Це значить, що інші діяння в такому випадку є лише способом, невід'ємною частиною об'єктивної сторони вчинення іншого, більш тяжкого кримінально-карного діяння. Таким чином, і суб'єктивна сторона злочину (намір) свідчить, що особа прагне вчинити найбільш тяжке кримінальне правопорушення, а інші кримінальні правопорушення, що є його складовими, виступають для нього процесом вчинення цього більш тяжкого злочину. Отже, погроза насильством та насильство, застосовані до потерпілої, що об'єднані єдиним умислом, вчинені безпосередньо після погрози вчинити такі дії, утворює одне кримінально-карне діяння і не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України, а тому дії особи в цьому випадку слід кваліфікувати лише за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Захист прав ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025046760000318 від 23.08.2025 шляхом подання клопотань та скарг з метою зміні кваліфікації правопорушення з ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України не може бути ефективним в разі відмови органу досудового розслідування та прокурора змінити кваліфікацію злочину, така відмова не може бути оскаржена до суду в силу приписів ст. 303 КПК України. В свою чергу наявність в ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 125 КК України відносно тих самих подій, передбачає неможливість повторного внесення до ЕРДР відомостей про той самий злочин за тією ж кримінально-правовою кваліфікацією.
Виходячи з викладеного адвокат ОСОБА_3 просив скаргу задовільнити, визнати незаконною бездіяльність начальника СВ ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_4 від 04.12.2025 про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України; зобов'язати керівника ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явилися, керівництвом поліції слідчому судді направлено копії висновку №166/8203 (ЖЄО №23678 від 06.12.2025) за фактом звернення ОСОБА_4 до поліції.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність, яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
27.01.2026 судове засідання за скаргою неможливо було провести через знеструмлення електромережі суду. Представником заявниці адвокатом ОСОБА_3 до суду надано клопотання про розгляд скарги без його та заявниці участі, наполягав на задоволенні скарги. Також адвокат зазначив, що підставою для внесення відомостей за заявою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025046760000318 від 23.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України був факт спричинення їй тілесних ушкоджень. Натомість у заяві від 05.12.2025 викладені обставини відмінні від викладених в першій заяві про злочин та зазначені відомості про інший злочин. На думку представника ОСОБА_4 подання клопотання про зміну кримінально-правової кваліфікації у кримінальному провадженні №12025046760000318 від 23.08.2025 не може бути ефективним засобом захистом прав потерпілої ОСОБА_4 , оскільки за приписами ст. 303 КПК України в разі відмови слідчого чи прокурора змінити кваліфікацію правопорушення такі рішення не можуть бути оскаржені до суду, а враховуючи, що ОСОБА_5 помер, то кримінальне провадження щодо нього не може бути направлено до суд, тому ОСОБА_4 не зможе скористатися правом на подання скарги на таку відмову в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги, надані органом досудового розслідування матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ст. 214 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Також, слідчий суддя ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 в справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
З вище зазначеної правової норми (ст. 214 КПК України) та запроваджених внутрішніх процедур випливає, що нормами кримінального процесуального законодавства України встановлюється імперативний обов'язок після отримання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення унесення за нею відомостей до ЄРДР так, як згідно ч. 1 ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, і вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах та повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення діяння). Якщо в заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатись такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 5 статті 214 КПК України до ЄРДР вносяться короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З цими вимогами узгоджуються приписи Положення про ЄРДР, з огляду на які до реєстру вносяться відомості про, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Необхідність зміни стороною обвинувачення правової кваліфікації тієї самої події кримінального правопорушення, відомості про які вже внесені до ЄРДР, не є підставою для повторного внесення до ЄРДР відомостей щодо тієї ж події, але з іншою кваліфікацією. Вказане випливає з наступного.
Пункт 5 частини 5 статті 214 КПК України містить поняття «попередня правова кваліфікація». Це свідчить про те, що кваліфікація не є статичною, це динамічний процес, який у цьому аспекті розпочинається з правової кваліфікації, яка є саме попередньою і яка, зокрема, у ході ефективного досудового розслідування може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і на момент завершення досудового розслідування справи відповідний суб'єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння (поведінку).
Точність правової кваліфікації кримінального правопорушення має суттєве значення для кримінального провадження, зокрема, для цілей визначення належної його підслідності, підсудності, визначення правового режиму здійснення негласних слідчих (розшукових) дій в конкретному кримінальному провадженні, застосування запобіжних заходів тощо.
Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне (частини 1, 3 статті 110 КПК України).
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшла висновку, що зміна правової кваліфікації тих же самих фактичних обставин, які розслідуються у межах кримінального провадження, не потребує реєстрації нового кримінального провадження (окремого внесення відомостей про це до ЄРДР); КПК України передбачає можливість зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, уточнення правової кваліфікації кримінального правопорушення може відбуватися шляхом прийняття слідчим, прокурором відповідного рішення у формі постанови.
Здійснення судового контролю з боку слідчого судді за діями слідчого, прокурора щодо правильності правової кваліфікації (у тому числі попередньої кваліфікації при внесенні відомостей заяви про кримінальне правопорушення до ЄРДР) на етапі досудового розслідування КПК України не передбачено. Виправлення допущених слідчим помилок на цьому етапі можливе прокурором в рамках процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Зміна правової кваліфікації тих же самих фактичних обставин, які розслідуються у межах кримінального провадження, не потребує реєстрації нового кримінального провадження (окремого внесення відомостей про це до ЄРДР), що б фактично відбулося за умови задоволення скарги.
Самостійне визначення особою у заявах про злочин наявності певної статті КК України та бажаної кваліфікації без наведення достатніх відомостей не може автоматично свідчити про те, що було вчинено саме ці злочини. Крім того, слідчий, прокурор не зобов'язаний вносити відомості до реєстру у точній відповідності зі змістом заяви в частині обраної заявником правової кваліфікації.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (частини 1, 3, 5 статті 22 КПК України). Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Варто зазначити, що той факт, що кримінальне провадження №12025046760000318 від 23.08.2025 зареєстроване, свідчить про можливість (й обов'язок сторони обвинувачення) подальшого збирання доказів у цьому провадженні, що, у свою чергу, не виключає можливості як подальшого уточнення правової кваліфікації кримінального правопорушення. На процес збирання доказів можуть впливати й інші учасники кримінального провадження, зокрема, заявник та потерпілий, їх представники, шляхом подання на підтвердження своєї заяви речей і документів (пункт 2 частини 2 статті 60 КПК України), подання доказів слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, заявлення клопотань, надання пояснень тощо (частина 1 статті 56 КПК України).
Як вбачається з наданих суду матеріалів у скарзі адвоката заявниці викладені обставини події, що стосується факту конфлікту, який мав місце 06.06.2025 - 07.06.2025 у квартирі АДРЕСА_1 , між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , внаслідок чого ОСОБА_4 було нанесено тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 помер.
Твердження представника заявниці про те, що подання клопотання про зміну кримінально-правової кваліфікації у кримінальному провадженні №12025046760000318 від 23.08.2025 не може бути ефективним засобом захистом прав потерпілої ОСОБА_4 , оскільки за приписами ст. 303 КПК України в разі відмови слідчого чи прокурора змінити кваліфікацію правопорушення такі рішення не можуть бути оскаржені до суду, є припущенням, оскільки такі клопотання заявницею чи її представником догану досудового розслідування не подавалися, а суд позбавлений можливості робити передбачення поведінки уповноважений службових осіб поліції чи прокуратури з цього приводу.
Таким чином на підставі наведеного та виходячи з того, що чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено порядку повторного зобов'язання слідчого або прокурора внесення за тією ж самою заявою про скоєння кримінальних правопорушень відомостей до ЄРДР або змінити формулювання вже здійсненої дії щодо внесення відомостей до ЄРДР, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
За таких умов, з урахуванням наведеного, слідчий суддя розглянувши скаргу, у межах наявних та поданих до суду доказів, на час її розгляду, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, вважає її такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 307 КПК України, з урахуванням Рішення Конституційного Суду №4-р(ІІ)/2020 від 17.06.2020, вказана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 214, 303-307, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність посадових осіб Відділення поліції №5 Криворізького управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 02.02.2026.
Слідчий суддя: