Справа № 182/7237/25
Провадження № 2/0182/3003/2026
Іменем УКРАЇНИ
03.02.2026 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши в м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
Представник позивача ОСОБА_2 10.11.2025 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на наступні обставини.
08.09.2018 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем. Від даного шлюбу подружжя спільних дітей не мають. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, мають окремий бюджет. На примирення позивач не згодна. Розірвати шлюб в органах ДРАЦС немає можливості, оскільки між сторонами відсутнє взаєморозуміння. За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що подальше збереження шлюбу є недоцільним і просить його розірвати.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.11.2025 року позовприйнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.14-15).
Позивачка та її представник належним чином повідомлялись про розгляд справи в суді, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження на електронну адресу, зазначену в позові. Згідно тексту позовної заяви, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с.3).
Відповідач повідомлявся про розгляд справи, шляхом направлення на адресу його реєстрації копії ухвали про відкриття провадження, про що свідчить конверт (а.с.17), який повернувся на адресу суду, як не вручений, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, відзиву на позовну заяву на адресу суду у встановлений законом строк не надіслав. Ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України, вважається доставленою.
У відповідності до положень ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, оскільки відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, та відсутні заперечення позивача щодо заочного розгляду справи.
Справа розглядалась без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Як встановлено судом, 08.09.2018 року між громадянином України ОСОБА_3 та громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_1 був укладений шлюб, зареєстрований Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис за №240 (а.с.7).
Від даного шлюбу подружжя спільних дітей не мають.
Шлюбні стосунки між сторонами фактично припинені. Вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, мають окремий бюджет, а тому шлюб носить формальний характер. Між подружжям втрачено почуття любові та поваги один до одного, кожен з них живе своїм окремим життям та власними інтересами, втрачено всі духовні та фізичні зв'язки. На примирення позивачка не згодна. Таким чином, подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам.
Позивач є громадянкою Республіки Білорусь, а відповідач громадянином України, тому шлюб між сторонами у даній справі є «міжнародним/іноземним», отже спір щодо розірвання такого шлюбу є різновидом спору з «іноземним» елементом і регулюється насамперед ЗУ «Про міжнародне приватне право». Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16.05.2013 року №24-754/0/4-13, спір про розірвання шлюбу між одним із подружжя - громадянином України, другим із подружжя незалежно від його громадянства, підсудні судам України.
Положенням ст.ст.60,63 ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ст.5 ЗУ «Про міжнародне приватне право», у випадках передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Звертаючись з позовом до суду України позивач, як громадянка Республіки Білорусь, здійснила вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин щодо розірвання шлюбу - за законодавством України.
Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Враховуючи той факт, що шлюб повинен відповідати волевиявленню особи та, зважаючи на те, що збереження сім'ї буде суперечити інтересам позивачки, а також на те, що примушення до шлюбу є неприпустимим, суд дійшов висновку, що шлюб фактично припинив своє існування, а тому необхідно його розірвати, задовольнивши тим самим позовні вимоги.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивачапідлягають стягненню судові витрати. При цьому, позивачка не наполягала на відшкодуванні судового збору.
Керуючись ст.ст.56,110,112,113,115 СК України, ст.ст. 12,13,18,76,81,141,247,263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 08.09.2018 року Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області міжгромадянином України ОСОБА_3 та громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_1 , актовий запис №240 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишити прізвище « ОСОБА_4 », ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складання.
Суддя: О. В. Рунчева