Справа № 2-2294/11
Провадження № 6/204/2/24 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬК
03 грудня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання,-
В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відповідно до якого просить замінити вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» на Правонаступника Товариство відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі № 2-2294/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до відповідача, яким є: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/129829/3167/73; видати дублікат виконавчого листа №2-2294/11, звернувши до виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 ; поновити строк пред'явлення до виконання виконавчого листа №2-2294/11. В обґрунтування заяви вказано, що 13.02.2012 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення по справі № 2-2294/11 про стягнення з боржника (відповідача), яким є: ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/129829/3167/73. 18.12.2019 року між ПАТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ПАТ «ОКСІ БАНК» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-28, відповідно до якого ПАТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступило свої права вимоги за договором кредиту, і в тому числі за договором кредиту № 014/129829/3167/73. 18.12.2019 року між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-28-1, відповідно до якого ПАТ «ОКСІ БАНК» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 014/129829/3167/73. 26.12.2019 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» та ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення права вимоги № 2612-01, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 014/129829/3167/73.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомили.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява заявника підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2012 року у справі № 2-2294/2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором №014/129829/3167/73 від 11.05.2007 року у сумі 160477,47 грн., судовий збір у розмірі 1604,77 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення по справі у розмірі 120 грн., а всього 162202,24 грн.
18.12.2019 року між ПАТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ПАТ «ОКСІ БАНК» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-28, відповідно до якого ПАТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступило свої права вимоги за договором кредиту, і в тому числі за договором кредиту № 014/129829/3167/73.
18.12.2019 року між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-28-1, відповідно до якого ПАТ «ОКСІ БАНК» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 014/129829/3167/73.
26.12.2019 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення права вимоги № 2612-01, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 014/129829/3167/73.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про заміну вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» на правонаступника Товариство відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі № 2-2294/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до відповідача, яким є: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/129829/3167/73.
Згідно ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
За приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Частиною ж 5 статті 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс 13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, положень ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви в частині вимог про заміну стягувача та вважає за необхідне замінити стягувача у цивільній справі № 2-2294/11.
Щодо вимог про видачу дубліката виконавчого листа, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається із матеріалів справи, оригінал виконавчого листи по справі №2-2294/11 втрачено з незалежних від заявника причин.
Відповідно до п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Підсумовуючи наведене, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» слід задовольнити та видати дублікати виконавчих листів по справі № 2-2294/11.
Крім того, у зв'язку з втратою виконавчого листа, станом на дату постановлення даної ухвали, пропущений й встановлений Законом строк звернення їх до виконання.
Відповідно же до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Аналогічні положення мають ч. ч. 4, 8 ст. 10 ЦПК України, згідно яких суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.
Так, Європейський суд з прав людини при здійсненні правосуддя, зокрема у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, у п. 40 зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Також, Європейським судом з прав людини було постановлене «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (YuriyNikolayevichIvanov v. Ukraine) від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04, де Суд зазначає, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України.
Окрім того, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог.
У зв'язку з вищевказаним, суд вважає необхідним застосувати у даних правовідносинах вищевказану практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Крім того, з урахуванням вищевказаних обставин, суд вважає можливим визнати причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання поважними та поновити строк для пред'явлення до виконання дубліката виконавчого листа, виданого по рішенню Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2020 року у цивільній справі № 2-2294/11.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129-1 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 18, 76, 77, 81, 182-183, 258-261, 352-355, 433, п. 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання - задовольнити.
Замінити вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» на Правонаступника Товариство відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі № 2-2294/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до відповідача, яким є: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/129829/3167/73.
Поновити строк пред'явлення виконання виконавчого листа №2-2294/11.
Видати дублікат виконавчого листа №2-2294/11, звернувши до виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Самсонова