Ухвала від 29.01.2026 по справі 1-368/11

УХВАЛА

29 січня 2026 року

м. Київ

справа № 1-368/11

провадження № 13-13зк26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

розглянула заяву з доповненнями засудженого ОСОБА_20 про перегляд вироку Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 06 січня 2016 року та ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд) від 02 липня 2021 року, і

встановила:

За вироком Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року ОСОБА_20 засуджено до покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки, за: ч. 2 ст. 365 Кримінального Кодексу України (далі - КК України) - на строк 8 років; ч. 3 ст. 364 КК України - на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 3 ст. 166 КК України 1960 року - на строк 12 років та за пунктами «в», «і» ст. 93 КК України 1960 року засуджено до довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_20 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 січня 2016 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_20 змінено в порядку ст. 365 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) 1960 року.

Уточнено, що ОСОБА_20 засуджено за: ч. 2 ст. 365 КК України в редакції статті від 05 квітня 2001 року; ч. 3 ст. 364 КК України в редакції статті від 15 квітня 2008 року, ч. 3 ст. 166 КК України 1960 року в редакції статті від 11 липня 1995 року; пунктами «в» та «і» ст. 93 КК України 1960 року в редакції статті від 22 лютого 2000 року.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_20 з ч. 3 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 357 цього Кодексу та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_20 від призначеного за ч. 2 ст. 357 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 5 КК України пом'якшено призначене ОСОБА_20 за ч. 3 ст. 166 КК України 1960 року основне покарання до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 КК України, ч. 3 ст. 166 КК України 1960 року, пунктами «в» та «і» ст. 93 КК 1960 року, ОСОБА_20 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки.

Верховний Суд ухвалою від 02 липня 2021 року вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 січня 2016 року стосовно ОСОБА_20 залишив без змін, а касаційні скарги сторони захисту - без задоволення.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, засуджений ОСОБА_20 подав заяву та доповнення до неї, в якій, серед іншого, порушує питання про скасування означених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд з метою ухвалення рішення про визначення йому максимально можливого строку покарання - 15 років позбавлення волі (згідно із ст. 25 КК України 1960 року), адресувавши її до об'єднаної палати Касаційного кримінального суду.

Перевіривши зміст касаційної скарги та долучені до неї матеріали, Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) дійшла висновкупро необхідність передачі її Касаційному кримінальному суду у складі Верховного Суду з огляду на те, що засуджений ОСОБА_20 подав заяву саме до об'єднаної палати Касаційного кримінального суду.

Крім того, у статтях 4341, 4342 КПК України визначено підстави та порядок передачі справ і кримінальних проваджень на розгляд Великої Палати, зокрема, у разі наявності в них виключної правової проблеми.

Зі змісту вказаних норм КПК України вбачається, що на розгляд Великої Палати передається лише кримінальне провадження, яке розглядається у касаційному порядку. Правом на таку передачу за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи наділений виключно Касаційний кримінальний суд (частини перші статей 4341 та 4342 КПК України).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Велика Палата не наділена повноваженнями щодо перегляду судових рішень з інших підстав, ніж ті, що встановлені процесуальним законом.

Ураховуючи викладене, Велика Палата

ухвалила:

Заяву засудженого ОСОБА_20 про перегляд вироку Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 06 січня 2016 року та ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2021 року стосовно нього разом із доданими до неї матеріалами передати до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачОСОБА_1

СуддіОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_21 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19