28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 484/3753/23
провадження № 61-237ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «СЮІТА 2006», про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «СЮІТА 2006», про визнання майна особистою приватною власністю,
У липні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:
здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;
стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію належної частки квартири АДРЕСА_1 323 500 грн;
визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_2 .
18 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом, в якому, зурахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 ;
визнати за ним право власності на нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 14.7 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області
від 30 вересня 2025 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.
Постановами Миколаївського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року (апеляційні провадження № 22-ц/812/2081/25, № 22-ц/812/2130/25) апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області
від 30 вересня 2025 року залишено без змін.
07 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року.
Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У касаційній скарзі представник заявника зазначає, що ОСОБА_1 є інвалідом війни, а тому звільнений від сплати судового збору за подання даної касаційної скарги на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно зі статтями 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких інвалідам війни надаються державні пільги, у тому числі щодо забезпечення безоплатного доступу до правосуддя, про що надано копії посвідчень.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняютьсяособи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Крім того, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження
№ 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення у справі щодо поділу майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень не встановлено, що вказана справа стосується захисту прав позивачів з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто цей спір не пов'язаний із захистом порушених прав заявника саме, як учасника бойових дій.
До касаційної скарги додано копії посвідчення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а тому не відповідач не входить до переліку осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 має сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, як подана фізичною особою, судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У касаційний скарзі, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 грудня 2025 рокуповністю та задовольнити вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПП «СЮІТА 2006», про визнання майна особистою приватною власністю.
У прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення повністю, проте не зазначає, яке судове рішення ухвалити, за результатами перегляду його касаційної скарги щодо первісного позову ОСОБА_4 , а тому ОСОБА_1 необхідно конкретизувати у прохальній частині, яке судове рішення прийняти в цій частині, виклавши вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.
Предметом даного спору за первісним позовом є вимоги про визнання за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 ; стягнення з грошової компенсації належної частки квартири АДРЕСА_1 323 500 грн та визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Предметом спору за зустрічним позовом є вимоги про визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 та на нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 14.7 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 .
Касаційна скарга та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну спірного майна подружжя.
Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову, оскільки неможливо встановити вартість спірних квартир,тому суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні цієї касаційної скарги виходячи з оспорюваної суми.
Як наслідок, заявнику необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день їх подання, експертний висновок, нормативна грошова оцінка спірного нерухомого майна, тощо) та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням ціни позову.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, касаційна скарга сформована в системі «Електронний суд», проте в порушення пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не надано доказів надсилання до електронного кабінету третьої особи - ПП «СЮІТА 2006» або надсилання у паперовій формі листом з описом вкладення копій цієї скарги цьому учаснику справи.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Отже, заявнику необхідно надати докази надсилання касаційної скарги та доданих до неї матеріалів до електронного кабінету третьої особи - ПП «СЮІТА 2006» або надсилання листом з описом вкладення цьому учаснику справи копії касаційної скарги.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 грудня 2025 рокузалишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська