03 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 344/5406/25
провадження № 61-957ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 26 травня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2025 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 10 вересня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, передано за підсудністю до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року, залишено без руху та надано заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року, залишено без руху повторно.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2025 року, визнано неподаною та повернуто апелянту.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року визнано підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року неповажними.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року залишено без руху.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення копії ухвали.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
У січні 2026 року до касаційного цивільного суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня
2025 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (стаття 354 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що апеляційну скаргу заявника було залишено без руху у зв'язку з ненаданням документів на підтвердження сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору було відхилено апеляційним судом з огляду на те, що Закон України від 10 червня 2023року № 3153-IX «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, адже відповідач у справі не є суб'єктом господарювання (роз'яснено при первинному зверненні в ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року).
Підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали від 10 вересня 2025 року визнано неповажними.
В ухвалі від 11 листопада 2025 року Івано-Франківський апеляційний суд встановив, що оскаржувана ухвала постановлена судом 10 вересня 2025 року, тому останнім днем для подання апеляційної скарги на вказану ухвалу було 25 вересня 2025 року.
Представник ОСОБА_1 вперше подав апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу 29 вересня 2025 року, однак, така була повернута апеляційним судом 04 листопада 2025 року.
07 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 повторно звернувся із апеляційною скаргою.
10 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 направив до апеляційного суду заяву, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року, де зазначив, що уперше апеляційну скаргу ним було подано у встановлений законом строк, а тому для забезпечення права на апеляційний перегляд справи, необхідно поновити строк на апеляційне оскарження.
Однак суд визнав підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року неповажними, відмовив у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишив без руху.
24 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року, до якої долучив докази отримання такої ухвали в системі «Електронний суд» та повторно подав клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги з посиланням на скрутне матеріальне становище останнього.
Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання, оскільки представником ОСОБА_1 не наведено нових підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
Надання виписки по картці/рахунку і по договору з АТ КБ «Приватбанк» не дає підстав для безумовного висновку щодо скрутного майнового стану ОСОБА_1 .
Суд також відхилив доводи про те, що за подібних обставин і тих же доказів, Верховний Суд звільнив від сплати судового збору, а отже, наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 у цій справі, оскільки вирішення питання щодо звільнення особи від сплати судового збору є виключно дискреційним правом суду та встановлюється судом у кожному конкретному випадку.
У зв'язку із частковим виконанням вимог ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року, ухвалою від 28листопада 2025 року апеляційний суд продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
12 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 подав заяву, в якій знову просив звільнити його від сплати судового збору.
В обґрунтування заяви вказав на те, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків
від 29 березня 2025 року, відповідно до яких дохід ОСОБА_1 за 2024 рік складає 208,22 грн, ніким не заперечено та не спростовано, а тому наявні підстави для задоволення поданої заяви.
Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявнику ухвалою
від 16 грудня 2025 року суд взяв до уваги, що апеляційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою чи має незадовільний стан здоров'я, зокрема спір між сторонами виник з приводу придбання ОСОБА_1 майна на загальну суму 131 950 грн.
Суд також сформував відповідь з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої у власності ОСОБА_1 є земельні ділянки з кадастровим номером 2625687600:10:003:0020 та кадастровим номером 2625687600:10:003:0021, що розташовані в АДРЕСА_1 , чим констатував недобросовісність дій представника заявника та повідомлення суду завідомо неправдивих відомостей.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Встановивши факт невиконання приписів процесуального законодавства щодо форми і змісту апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про її повернення.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору в силу того, що Закон України
від 10 червня 2023року № 3153-IX «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та суб'єктами господарювання незалежно від форми власності, які виробляють, продають товари чи харчові продукти, виконують роботи чи надають послуги, встановлює права споживачів, а також визначає механізми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Натомість суд не встановив, що відповідач є суб'єктом господарювання, тому правомірно констатував, що спірні правовідносини не є споживчими.
Також суд правильно відхилив клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 (провадження № 61-11548св20) зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявником не було надано суду апеляційної інстанції достатніх доказів на підтвердження його реального майнового стану (наявність рухомого і нерухомого майна, довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо), який перешкоджали виконати вимоги законодавства щодо оплати судового збору, натомість апеляційний суд встановив наявність у заявника нерухомого майна та вказав на здійснення ним оплати товару у розмірі 131 950 грн, якої стосуються спірні правовідносини у справі № 344/5406/25.
Отже, правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Зокрема, повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню особи з такою скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, тож у заявника відсутні перешкоди для повторного подання апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга
є необґрунтованою.
Керуючись частинами третьою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня
2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник