28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 607/1276/25
провадження № 61-10103св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариства «Укрнафта»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрнафта» про поновлення на роботі
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2025 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2025 року у складі судді Позняка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 червня 2025 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Хоми М. В., Храпак Н. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив поновити його на посаді касира залу АЗС № 19/006 Рівненського регіонального управління АЗС ПАТ «Укрнафта».
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що його звільнення з підстав втрати довір'я проведено з порушенням вимог трудового законодавства. Акт службового розслідування, який став підставою для звільнення, не був оформлений належним чином. При звільненні порушено трудові права, зокрема, позивач не отримав можливості повноцінно ознайомитися з доказами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 20 березня 2025 року позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ начальника управління ПАТ «Укрнафта» від 19 грудня 2024 року № 1583-к «Про припинення трудового договору (контракту)». Поновив ОСОБА_1 на посаді касира торговельного залу АЗС №19/006 Рівненського регіонального управління мережею АЗС «Укрнафта». Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не довів факту підміни позивачем форм розрахунків на підставі талонів, висновки комісії з цього приводу ґрунтуються на припущеннях. Підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір'я до працівника.
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області додатковим рішенням від 04 квітня 2025 рокустягнув із АТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_1 13 000,00 грн судових витрат на правову допомогу.
Додаткове рішення мотивовано тим, що заявлені витрати на правничу допомогу відповідають критеріям розумності і реальності витрат.
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Тернопільський апеляційний суд постановою від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Укрнафта» залишив без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2025 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Звільнення позивача згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України проведено з порушенням. Суд критично оцінив твердження відповідача про існування усної заборони працівникам автозаправної станції № 19/006 мати при собі талони на пальне.
Витрати відповідача на професійну правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними і допустимими доказами.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, АТ «Укрнафта» просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2025 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 червня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказано те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 214/1031/16-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 404/7283/16-ц, від 18 травня 2020 року у справі № 661/4664/18, від 14 серпня 2019 року у справі № 552/4049/16-ц, від 07 серпня 2018 року у справі № 916/1283/17, від 30 липня 2019 року у справі № 902/519/18, від 10 жовтня 2018 року у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 921/2/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 909/116//19, від 18 березня2021 року у справі № 910/15621/19, від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17, додатковій постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18, від 21 липня 2020 року у справі № 915/1654/19; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - покладання на роботодавця обов'язку конкретизувати, які саме дії працівника призвели до втрати до нього довір'я та стали підставою для звільнення працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП; законодавчої визначеності терміну «втрата довіри» у трудових відносинах.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Звільнення позивача відповідало вимогам трудового законодавства. Перевіркою встановлено, що на зміні касира ОСОБА_1 , який є матеріально відповідальною особою, в касовому приміщенні виявлено сторонні кошти та матеріальні цінності, що є порушенням встановлених компанією правил і процедур.
Під втратою довіри вбачається негативна оцінка роботодавцем працівника, що зумовлена невиконання чи неналежним виконанням працівником трудової функції, безпосередньо пов'язаної з обслуговуванням цінностей, або вчиненням інших протизаконних дій.
Суб'єктивними причинами, які вплинули на втрату довіри до позивача, є: результати службового розслідування, відображені в акті перевірки АЗК від 28 листопада 2024 року; акт інвентаризації від 28 листопада 2024 року; акт підрахунку готівки в касі, талони, які вилучені в прикасовій зоні.
Позивач не укладав договорів з ТОВ «Укрнафта-постач» на придбання талонів і не довів правомірність їх наявності. Загальний строк погашення (використання) талонів становить три місяці, а тому використати для власних потреб 620 літрів пального є маловірогідним. Такі обставини вказують на те, що ОСОБА_1 мав на меті проведення обготівковування таких талонів. При підміні способу здійснення розрахунків з готівкового на розрахунок за допомогою талонів на пальне відповідач зазнає збитків у вигляді упущеної вигоди.
Суд порушив критерії розумності, співмірності, реальності розподілу судових витрат. Суд не звернув уваги на те, що заявник не надав суду підтверджуючих документів про здійснення ним оплати за отриману правову допомогу.
У жовтні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Югова С. А. представника ОСОБА_1 , мотивований законністю і обґрунтованістю судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
07 жовтня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 09 квітня 2013 року працював у ПАТ «Укрнафта» на різних посадах. З 01 квітня 2024 року - на посаді касира торговельного залу АЗС №19/006 Рівненського регіонального управління мережею АЗС ПАТ «Укрнафта».
01 квітня 2024 між ОСОБА_1 і ПАТ «Укрнафта» укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого ОСОБА_1 , як касир торговельного залу, виконує роботу згідно із посадовою інструкцією, бере на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених йому Товариством грошових, та/або товарно-матеріальних цінностей (п. 1).
Відповідно до посадової інструкції касира торговельного залу, яка затверджена 01 березня 2023 року, касир дотримується всіх видів законодавства щодо касової дисципліни, здійснює ефективний продаж нафтопродуктів.
Пунктом 2.3 деталізації посадової інструкції, яка є її додатком № 1 передбачено, що одним з основних обов'язків касира торговельного залу є здійснення відпуску ПММ, супутніх товарів та додаткових послуг за готівковий та безготівковий розрахунок.
Касир торговельного залу контролює ведення журналу обліку розрахункових операцій, касової книги, прибуткових та видаткових касових ордерів (п. 2.13).
Пунктом 2.25 передбачено обов'язки касира торговельного залу про відпуску нафтопродуктів, зокрема, прийняти від водіїв автотранспортних засобів паливних карток, скретч-карток, платіжних карток або грошових коштів, перевірка їх, відпуск пального.
28 листопада 2024 року відділ внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки провів перевірку автозаправної станції №19/006, розташованої на вулиці Протасевича, 1, в місті Тернополі про що складено акт, в якому зафіксовано, що за прикасовою зоною у касира торговельного залу ОСОБА_1 виявлено матеріальні цінності -паливні талони ПАТ «Укрнафта», а саме:
- на бензин марки А-92 по 10 л в кількості 18 штук;
- на бензин марки А-92 по 20 л в кількості 4 штуки;
- на бензин марки А-95 по 10 л в кількості 18 штук;
- на дизпаливо по 10 л в кількості 10 штук;
- на дизпаливо по 20 л в кількості 4 штуки.
Під час перевірки була проведена інвентаризація готівкових коштів у касі.
В акті інвентаризації від 28 листопада 2024 року зазначено про виявлений надлишок готівки у сумі 4 640,60 грн. Відповідно до акта підрахунку готівки в касі, сума Х-звіту не співпадає із сумою готівки в касовій скрині та свідчить про наявний залишок в сумі 4 440,60 грн. Крім того, в ОСОБА_1 виявлений дублікат інкасаторського ключа від сейфа.
Відповідно до акта службового розслідування від 16 грудня 2024 року комісія розглянула акт перевірки, відібрала пояснення від осіб, які здійснювали перевірку та керівника АЗС, проаналізувала перелік талонів, виявлених в касі та в ОСОБА_1 . Комісія звернула увагу, що більшість проведених торгових операцій 28 листопада 2024 року касир торгівельного залу ОСОБА_1 здійснював на підставі паливних талонів, власниками яких були клієнти ТОВ «Укрнафта-Постач». При цьому талони, які виявлені працівниками відділу внутрішньої безпеки на руках у ОСОБА_1 , були також придбані в ТОВ «Укрнафта-Постач» не ОСОБА_1 із врахуванням знижки, в той час, як продаж за готівкові кошти на ПАТ «Укрнафта» здійснюється за повною ціною.
Комісія вважала, що ОСОБА_1 здійснював відпуск пального з підміною форм розрахунків на підставі наявних в нього талонів, що належали іншим юридичним особам. Позивач зберігав талони з метою підміни способу розрахунків для отримання власної грошової вигоди.
Комісія зробила висновок про підтвердження виявлених перевіркою АЗС 19/006 від 28 листопада 2024 року порушень нормативних актів, а саме:
- Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- пункту 11 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 26 грудня 2017 року № 148;
- Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281;
- пункти 2.25, 2.15,4.9 Посадової інструкції.
Також комісія виснувала, що вина касира торговельного залу АЗС 19/006 ОСОБА_1 у вчинені виявлених порушень підтверджена та наявні підстави для застосування дисциплінарного стягнення, у зв'язку з чим рекомендувала звільнити ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.
Наказом начальника Рівненського регіонального управління мережею АЗС ПАТ «Укрнафта» від 19 грудня 2024 року № 1583-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку із втратою довір'я через винні дії працівника, що безпосередньо обслуговує грошові/товарні/культурні цінності згідно з пунктом 2 статті 41 КЗпП України.
Підставою для прийняття рішення про звільнення зазначено акт відсторонення від 02 грудня 2024 року; акт службового розслідування від 16 грудня 2004 року.
Допитаний в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_1 пояснив, що 28 листопада 2025 він перебував на зміні на АЗС, коли зайшли двоє людей та почали проводити перевірку, суми в касі відповідали звіту. Перевіряючі захотіли обшукати його, проте він відмовився. Тоді працівники служби безпеки силоміць витягнули гаманець, в якому була готівка в сумі 4 600,00 грн та паливні талони, які він придбав на ринку для власного використання, для сестри та товариша. Вказані кошти та талони перевіряючі врахували під час перевірки і обчислення готівки в касі, через що вийшов надлишок грошових коштів. Будь-яких підмін під час відпуску пального клієнтам він не робив.
Допитана в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 є її рідним братом. В листопаді брат повідомив, що виростуть ціни на пальне, тому порадив придбати паливні талони. Вона має у користуванні автомобіль, тому попросила брата придбати талони для неї.
Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_3 .
Відповідно до інформації Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області на звернення ОСОБА_4 , в ході проведення перевірки встановлено, що 28 листопада 2024 близько 14:00 двоє людей, які представилися працівниками служби безпеки «Укрнафта» виявили нестачу в касі 40 грн, після чого провели поверхневий огляд речей ОСОБА_1 та виявили 4600,00 грн та талони заправки, зі слів ОСОБА_1 , із застосуванням фізичної сили. В ході перевірки, очевидців вказаних подій встановити не вдалося.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).
Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
За змістом пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України втрата довір'я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов'язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір'я до працівника.
Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов'язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довіри може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати: чи становить виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Підставою для розірвання трудового договору у зв'язку з втратою довір'я є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення, як і вина умисна. Однак власник у разі спору зобов'язаний довести і факт порушення, і вину працівника.
Суди встановили, що ОСОБА_1 працював у ПАТ «Укрнафта» на посаді касира торговельного залу АЗС «Укрнафта», і був особою, яка безпосередньо обслуговує грошові та матеріальні цінності.
Підставою для втрати довір'я до позивача в цій справі стали обставини, встановлені під час службового розслідування, які викладені в акті службового розслідування від 16 грудня 2024 року.
Обґрунтовуючи незаконність наказу про звільнення ОСОБА_1 вказував на те, що рішення про припинення трудового договору прийнято на підставі втрати довіри, який не підтверджено достатніми доказами. У позивача були наявні талони, які він придбав для особистого використання, а перевищення готівки в касі на суму 4 640 грн виникло через те, що під час обліку готівки в касі зарахували суму коштів, яка вилучена з особистого гаманця ОСОБА_1 .
Заперечуючи проти позовних вимог АТ «Укрнафта» вказувало, що зберігання ОСОБА_1 талонів на пальне у прикасовій зоні є однією з підстав втрати довір'я до нього. Позивач здійснював відпуск пального із підміною форм розрахунків на підставі наявних в нього талонів, що належали іншим юридичним особам.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності обставин для втрати довір'я до ОСОБА_1 з боку роботодавця.
Водночас суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що паливні талони зберігалися безпосередньо у працівника, який є особою, що обслуговує грошові та матеріальні цінності, та який перебував у прикасовій зоні АЗС, що є територією підвищеного контролю та безпеки для грошових і товарних цінностей.
Суд не надав оцінки зазначеному факту у взаємозв'язку з іншими встановленими обставинами, зокрема наявністю надлишку готівкових коштів у касі та виявленням у працівника дубліката інкасаторського ключа від сейфа, які у своїй сукупності мають істотне значення для вирішення питання про наявність підстав для втрати довіри до працівника.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, належним чином не перевірив правильність висновків суду першої інстанції, не дослідив наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами, в результаті чого не встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору та передчасно погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання незаконним і скасування наказу про звільнення позивача.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не досліджували, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 червня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов