26 січня 2026 року
м. Київ
справа № 759/12131/24
провадження № 61-11556 ск 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року, додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: П'ята Київська державна Нотаріальна контора, ОСОБА_2 , законний представник якого ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення від права на спадкування,
1. У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, у якому просила усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом спадщини, відкритої внаслідок смерті ОСОБА_3 , який є рідним батьком відповідача, до складу якої увійшли всі його права та обов'язки, які існували на момент його смерті.
2. Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 28 березня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовив.
3. Додатковим рішенням від 01 травня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва частково задовольнив заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Фляшковського В. А., про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: П'ята Київська державна Нотаріальна контора, ОСОБА_2 , законний представник якого ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення від права на спадкування.
3.1. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
4. Київський апеляційний суд постановою від 03 липня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилив.
4.1. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року залишив без змін.
4.2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
4.3. Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року змінив, стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000,00 грн.
4.4. Додатковою постановою від 17 липня 2025 року Київський апеляційний суд частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
4.5. Ухвалив у справі додаткове судове рішення.
4.6. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
5. У вересні 2025 року до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року, додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року в якій заявниця просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до Святошинського районного суду міста Києва, скасувати рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, та відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат, або зменшити їх розмір.
6. Оскільки касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 до касаційної скарги долучила клопотання, у якому порушує питання про поновлення такого строку.
6.1. Обґрунтовуючи підстави пропуску строку на касаційне оскарження заявник вказує на те, що в судовому засіданні 03 липня 2025 року була проголошена лише вступна та резолютивна частини постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, дату виготовлення повного тесту постанови не зазначено. Також їй не був вручений текст додаткової постанови від 17 липня 2025 року.
6.2. Заявник також зазначає, що повний текст оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції вона отримала 15 серпня 2025 року, на підтвердження зазначеного долучає до матеріалів касаційної скарги копії оскаржуваних судових рішень, засвідчених 15 серпня 2025 року.
7. Касаційна скарга подана до Верховного Суду 11 вересня 2025 року.
8. Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення зазначених у ній недоліків, а саме заявнику необхідно було подати нову заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року разом із доказами, що підтверджують порушення Київським апеляційним судом порядку вручення оскаржуваних постанов, а також обґрунтувати, з наданням належних та допустимих доказів, підстави які об'єктивно перешкоджали заявнику отримати копію оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції та подання касаційної скарги в передбачений ЦПК України строк, або докази наявності інших об'єктивних та поважних причин пропуску такого строку.
9. 28 жовтня 2025 року на виконання вказаної ухвали засобами поштового зв'язку заявник направив до Верховного Суду клопотання на виконання ухвали Суду та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, у якій зазначила, що оскаржувані судові рішення їй не були надіслані, повні тексти постанов були направлені представнику ОСОБА_4 , однак він вже не мав повноважень представника, оскільки дія довіреності закінчилась. На підтвердження зазначеного долучила до заяви копії документів, що містяться в матеріалах справи.
10. Верховний Суд ухвалою від 17 листопада 2025 року витребував матеріали цивільної справи № 759/12131/24 зі Святошинського районного суду міста Києва та відклав вирішення питання про залишення без руху, повернення, відкриття або відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року, додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року до надходження матеріалів справи № 759/12131/24 до Верховного Суду.
11. У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 759/12131/24.
12. Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги та клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені заявником підстави для поновлення строку для касаційного оскарження судового рішення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
13. За приписами статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
14. Тобто підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
15. Як убачається з матеріалів цивільної справи № 759/12131/24, а саме протоколу судового засідання Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, який міститься у другому томі справи, аркуші справи139-110, у судовому засіданні 03 липня 2025 року брали участь: позивач ОСОБА_1 , представник позивача Сізончик О. І., представник ОСОБА_5 .
16. Водночас, у своїй заяві від 28 жовтня 2025 року про поновлення строку на касаційне оскарження, заявник зазначає, що оскаржуваний текст постанови суду апеляційної інстанції від 03 липня 2025 року не був надісланий безпосередньо їй, а був надісланий адвокату Сізончику І. О., однак, на момент ухвалення оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції адвокат Сізончик І. С. не був представником позивача, оскільки строк дії його доручення закінчився.
17. Із долученої до вищевказаної заяви копії довіреності від 07 травня 2024 року убачається, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником в усіх судах України, строку дії довіреності до 07 травня 2025 року.
18. Водночас, адвокат Сізончик І. О. приймав участь у судовому засіданні разом із позивачем ОСОБА_1 03 липня 2025 року, тобто після закінчення дії довіреності, таким чином, позивач визнав продовження повноважень адвоката та про припинення повноважень адвоката суду не повідомлено.
19. Також, із матеріалів справи не убачається, що ні ОСОБА_6 , ні адвокат Сізончик І. О. не повідомляли суд про припинення повноважень після ухвалення постанови.
20. У своїй заяві про поновлення строку на касаційне оскарження позивач ОСОБА_6 наводить суперечливі твердження щодо повноважень, адже у заяві вона зазначає, що повноваження адвоката Сізончика І. О. закінчились ще 07 травня 2025 року, однак брала участь разом з адвокатом (який у засіданні представляв її інтереси) 03 липня 2025 року.
21. Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
22. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
23. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (згідно із частиною першою статті 526 ЦК України).
24. Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень, керується доктриною venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17). І саме цій доктрині суперечить поведінка позивача ОСОБА_6 яка брала участь у судовому засіданні з адвокатом, який діяв в її інтересах та надавав пояснення по суті справи, але подає заяву про поновлення строку на касаційне оскарження у якій заперечує проти наявність повноважень представляти її інтереси в суді апеляційної інстанції адвокатом Сізончик І. О. За своєю суттю такі дії є також зловживанням правом
25. Верховний Суд зазначає, що заявник мала можливість слідкувати за ходом розгляду своєї справи, дізнаватися про її результати та у встановлені процесуальні строки звернутись до суду з касаційною скаргою чи укласти договір з тим адвокатом, який виконає доручення клієнта у встановлений законом строк.
26. Крім того, Верховний Суд зауважує, що саме заявник, як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22).
27. Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
28. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ? ЄСПЛ) від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
29. Доводи заявника щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження належним чином не обґрунтовані, та не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами. Наведені заявником підстави суперечать поведінці заявника у судовому засіданні.
30. Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
31. Національні суди повинні враховувати можливість заявника ефективно представляти себе у суді (рішення ЄСПЛ від 07 травня 2002 року у справі «Мак?Вікар проти Сполученого Королівства», заява № 46311/99, пункти 48 - 62; від 23 вересня 1998 року у справі «Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства», заява № 68416/01, пункт 61).
32. Держава не відповідальна за професійний юридичний захист особи у цивільній справі, незалежно від того, на яких умовах надається правова допомога - на умовах безкоштовної чи оплатної правової допомоги адвоката, крім особливих обставин (рішення ЄСПЛ від 30 березня 1999 року у справі «Tuzinski проти Польщі», заява № 40140/98, умови визначення про неприйнятність).
33. В обов'язки держави також не входить забезпечення необхідного балансу між ефективним доступом до суду з одного боку та незалежністю професії юриста з іншого (рішення ЄСПЛ від 22 березня 2007 року у справі «Старощик проти Польщі», заява № 59519/00, пункт 135).
34. Верховний Суд, з урахуванням висновків ЄСПЛ, зазначає, що суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правничої допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду.
35. На момент розгляду апеляційної скарги та постановлення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 в судовому засіданні надавалась правнича допомога адвокатом Сізончиком І. О., якому і був надісланий повний текст постанови суду апеляційної інстанції.
36. З метою недопущення порушення своїх процесуальних прав, саме сторони мають повідомляти суди про зміну представників або припинення їх повноважень.
37. Отже, враховуючи викладене, наведені заявником причини пропуску не можна визнати поважними, тому касаційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
38. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
39. ЄСПЛ зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, заява № 11681/85, § 35).
40. ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
41. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
42. Таким чином враховуючи наведені ОСОБА_1 обставини, які не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року, не є об'єктивними та істотними перешкодами для добросовісної і своєчасної реалізації нею своїх процесуальних прав, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень, а також про відмову у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року, додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: П'ята Київська державна Нотаріальна контора, ОСОБА_2 , законний представник якого ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення від права на спадкування.
3. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Матеріали цивільної справи № 759/12131/24 повернути до Святошинського районного суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. А. Калараш
/підпис/ Є. В. Петров