28 січня 2026 року
м. Київ
справа №683/2276/25
провадження № 61-16285св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кузина Марія-Олена Сергіївна, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т. В.,
Описова частина
Історія справи
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь 12 273,78грн неустойки за прострочення сплати аліментів.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 273,78 грннеустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на відсутність його вини у простроченні сплати аліментів та неправильність проведення розрахунку заборгованості. Просив здійснювати розгляд апеляційної скарги за участі його представника.
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року апеляційне відкрито провадження у справі заапеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року, призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Хмельницького апеляційного суду на 03 грудня 2025 року. Ухвалено апеляційний розгляд проводити без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 послалася на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки відповідач допустив прострочення зі сплати аліментів, відтак зобов'язаний сплатити пеню.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2025 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 рокузупиненодо припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведенні на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована наявністю підставдля зупинення апеляційного провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 31 березня 2025 року по теперішній час.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24 грудня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану її представником ОСОБА_3 в системі «Електронний суд», на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2025 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати вказану ухвалу та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.
13 січня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Зупиняючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 31березня 2025 року по теперішній час, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а тому наявні підстави для зупинення апеляційного провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів (стаття 2 ЦПК України). Досягнення цієї мети відбувається через дію основоположних засад судочинства, зокрема верховенства права, рівності сторін та диспозитивності.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі.
Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.
Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.
Водночас обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.
Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.
У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя.
До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, встановлено, що рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2025 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 12 273,78 грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 10 жовтня 2025 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення районного суду та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У прохальній частині апеляційної скарги відповідач також просив здійснювати розгляд апеляційної скарги за обов'язкової участі його представника.
Таким чином, ОСОБА_2 фактично наполягав на подальшому розгляді справи за участю його представника ОСОБА_4 , при цьому про свій намір приймати особисту участь у справі не зазначав.
Про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України відповідач не просив, вказане питання вирішено за ініціативою суду апеляційної інстанції.
При цьому документи про проходження військової служби були подані до суду стороною відповідача виключно на обґрунтування неможливості вчасної сплати аліментів.
Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та не врахував волевиявлення ОСОБА_5 щодо подального здійснення розгляду справи за участі його представника ОСОБА_4 .
Крім того, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що ухвалою від 29 жовтня 2025 року Хмельницький апеляційний суд призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Хмельницького апеляційного суду на 03 грудня 2025 року, ухваливши апеляційний розгляд проводити без повідомлення учасників справи на підставі частини першої статті 369 УПК України.
Заперечення учасників справи проти апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження (за наявними у справі матеріалами) не надходили, що, ураховуючи предмет позову, дозволяло суду апеляційної інстанції в цій конкретній справі ухвалити судове рішення за результатами апеляційного перегляду без зупинення провадження.
При таких обставинах, на думку колегії суддів Верховного Суду, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник- адвокат Кузина Марія-Олена Сергіївна, задовольнити.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов