30 січня 2026року
м. Київ
справа № 300/842/23
провадження № 61-881ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ (далі - НАВС) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
06 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НАВС, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови поновити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку та виплату заборгованості із 19 липня 2022 року по теперішній час; негайно поновити виплату позивачу середнього заробітку та виплатити заборгованість середнього заробітку із 19 липня 2022 року по теперішній час.
Позовна заява мотивована тим, що із квітня 2022 року позивач перебуває на військовій службі по мобілізації і виконує завдання за призначенням в районі ведення бойових дій на території Запорізької та Дніпропетровської областей у складі 102 ОБр Сил ТрО (рота контрдиверсійної боротьби). Після набрання чинності Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відповідач із 19 липня 2022 року припинив виплату середньомісячного заробітку ОСОБА_1 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними дії НАВС щодо відмови поновити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку та виплату заборгованості з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року.
Зобов'язано НАВС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
19 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, обіймаючи посаду фахівця І-ї категорії Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ) НАВС, не відноситься та не може відноситися до категорії педагогічних або науково-педагогічних працівників, тому дії відповідача щодо припинення з 19 липня 2022 року нарахування та виплати позивачу середньої заробітної плати у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ та внесенням змін до частини 3 статті 119 КЗпП України, є правомірними, оскільки посада позивача відсутня в переліку статті 57 Закону «Про освіту», відповідно до якої за педагогічними та науково-педагогічними працівниками на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період зберігається попередній середній заробіток.
Проте позивач протягом усього періоду роботи (до призову за мобілізацією 28 лютого 2022 року) за посадою фахівця 1 категорії Прикарпатського факультету (м. Івано-Франківськ) НАВС, на підставі затверджених функціональних обов'язків, професійно здійснював наукову, науково-технічну або науково-організаційну діяльність на факультеті. Тому позиція апеляційного суду є помилковою.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10- р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у поновленні виплати середнього заробітку на період проходження військової служби, зобов'язання нарахувати і виплатити середній заробіток.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Заявник посилається на те, що справа має виняткове значення, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо того, чи поширюються зміни, внесені Законом №2352 до частини третьої статті 119 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку особам, які на постійній основі із урахуванням затверджених роботодавцем функціональних обов'язків за змістом роботи власне по суті проводять наукову, науково-технічну, науково-організаційну та науково-педагогічну діяльність, і тим самим відносяться по суті до категорії педагогічних чи науково-педагогічних працівників у контексті положень частини другої статті 57 Закону України «Про освіту». Зазначені обставини є підставою для відкриття касаційного провадження за скаргою відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Разом з тим заявник належним чином не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення саме цієї справи для заявника, а посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для учасника справи. Посилання у касаційній скарзі на підстави касаційного оскарження судових рішень також не свідчать про обґрунтованість виняткового значення цієї справи для заявника.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 300/842/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко