29 січня 2026 року
м. Київ
справа № 539/3704/24
провадження № 61-465ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення матеріальної допомоги для часткової компенсації на опалення приватного будинку (придбання дров),
Обставини справи
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача матеріальну допомогу у розмірі 6 700,00 грн для часткової компенсації на опалення приватного будинку (придбання дров) за 2023 рік.
На обґрунтування позову зазначає, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку з пічним опаленням. 11 грудня 2015 року він був прийнятий на посаду лісника Лубенського агролісництва, у подальшому 01 червня 2016 року переведений на посаду майстра лісу. З 01 червня 2019 року підприємство ДП «ПДЛП «Полтаваоблагроліс» було реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Полтавське лісове господарство».
Наказом Держземагенства лісових ресурсів України №922 від 28 жовтня 2022 року
ДП «Полтавське лісове господарство» було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства
«Ліси України».
22 січня 2024 року його було звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Відповідно до п. 8.5 розділу VIII «Соціальний пакет» колективного договору між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» та трудовим колективом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на 2023-2025 роки він як працівник підприємства мав право на отримання матеріальної допомоги у розмірі 6 700,00 грн для часткової компенсації на опалення приватного будинку (придбання дров), однак у 2023 році така допомога йому виплачена не була. У зв'язку з цим 01 березня 2024 року, 11 березня 2024 року та 24 червня 2024 року він звертався до відповідача із заявами про виплату йому матеріальної допомоги на придбання дров у розмірі 6 700,00 грн.
У серпні 2024 року він отримав листа № 1535/28.2-2024 від 26 липня 2024 року, яким було повідомлено про те, що на момент подання заяв про виплату йому матеріальної допомоги він вже не був працівником підприємства, а тому
п. 8.5 розділу VIII «Соціальний пакет» колективного договору Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на нього не поширюється.
Вважає, що такими діями відповідач порушує його соціальні права, оскільки у
2023 він був працівником підприємства вже понад 5 років, його середня заробітна плата становила менше ніж 3 мінімальні заробітні плати, встановлені згідно законодавства, проживав у будинку з пічним опаленням, а тому мав право на отримання даного виду матеріальної допомоги за 2023 рік.
2. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
від 03 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
3. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Постановою від 27 листопада 2025 року Полтавський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року - без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
5. 09 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року, а також ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.
6. ОСОБА_1 посилається на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позиція Верховного Суду
7. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що повний текст оскаржуваної постанови заявник отримав 27 грудня 2025 року.
8. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
9. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
10. За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року надіслано судом - 09 грудня 2025 року. Забезпечено надання загального доступу до оскаржуваної постанови 11 грудня 2025 року.
11. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
12. Частина друга статті 390 ЦПК України передбачає, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
13. При вирішені питання про поновлення строку Судом враховано дати прийняття оскаржуваного судового рішення, надання загального доступу до оскаржуваної постанови, та подання касаційної скарги, а тому строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню відповідно до статті 390 ЦПК України.
14. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
15. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
16. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до
ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
17. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
18. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
19. Позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом, яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову, для розрахунку судових витрат, зокрема під час звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій.
20. Ціна позову у цій справі в загальному розмірі становить 6 700,00 грн, яка станом на 01 січня 2026 року не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн * 30 = 99 840,00 грн).
21. Відтак, справа є малозначною, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
22. ОСОБА_1 посилається на підставу, передбачену підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення з такою ціною позову можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, а саме: справа має виняткове значення для заявника.
23. Так заявник зазначає, що справа стосується забезпечення належних умов проживання у холодний період року, матеріальна компенсації витрат на опалення є для заявника необхідною.
24. Щодо доводів про те, що справа має для заявника виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування.
25. Касаційна скарга не містить переконливих доводів про те, що справа має виняткове значення для заявника.
26. Тож ОСОБА_1 не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має виняткове значення, а сама по собі вказівка на це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
27. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
28. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
29. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
30. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
31. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
32. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
33. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
34. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі (з ціною позову, яка не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), які не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити строк ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 27 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення матеріальної допомоги для часткової компенсації на опалення приватного будинку (придбання дров) - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара