28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 363/4768/25
провадження № 61-16032св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Вишгородська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача -Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Лукач О. П. від 03 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А., від 25 листопада 2025 року, і виходив з такого.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У серпні 2025 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, в якому просив витребувати на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:14:152:6002, площею 0,15 га.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
2. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2025 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області визнано неподаною та повернуто прокурору.
3. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки, станом на
03 вересня 2025 року прокурором не усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 19 серпня 2025 року, позовна заява з усіма доданими до неї документами, підлягає поверненню на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
4. Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області залишено без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2025 року залишено без змін.
5. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов прокурора про витребування земельної ділянки поданий 15 серпня 2025 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ та нової редакції частини четвертої статті 177 ЦПК України, а тому мав відповідати приписам закону.
6. Згідно з висновками апеляційного суду обставини добросовісності/недобросовісності набувача-відповідача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження. Водночас, факт недобросовісності набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові. Відповідно до презумпції добросовісності відповідач вважається добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. За таких обставин апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про поширення вимог Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4291-IX до цієї справи.
Узагальнені доводи касаційної скаргита її рух у суді касаційної інстанції
7. 17 грудня 2025 року заступник керівника Київської обласної прокуратури засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій прокурор зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
9. У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення до суду та обов'язком визначення способу захисту порушеного права. Судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано вимоги статті 388 ЦК України, враховуючи відсутність посилання на вказану правову норму у позовній заяві, що призвело до порушення інтересів держави та відповідно неаргументованого залишення позову без розгляду. Вказує, що визначальним критерієм застосування приписів статті 388 ЦК України є спосіб набуття майна. У спірних правовідносинах заявлено віндикаційний позов про витребування спірної земельної ділянки на підставі статті 387 ЦК України.
10. Прокурор вважає, що відповідачка є недобросовісним набувачем спірної земельної ділянки, у зв'язку із наявністю рослинності на земельній ділянці вона знала або могла знати, що спірна земельна ділянка фактично перебуває у лісі. Однак суди попередніх інстанцій зробили правовий висновок про статус відповідачки як добросовісного набувача спірної земельної ділянки.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 363/4768/25.
12. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2026 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13. У серпні 2025 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, в якому просив витребувати на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:14:152:6002, площею 0,15 га.
14. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, подану в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації, залишено без руху та надано прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви, зокрема внесення на депозитний рахунок суду (депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київські області, код ЄДРПОУ 26268119, рахунок: UA768201720355259001000018661, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ) відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки), здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель» і додати до позову вказані документи.
15. Цією ухвалою також повідомлено прокурора та Вишгородську районну державну адміністрацію про необхідність усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та роз'яснено, що у разі не виправлення недоліків до вказаного строку позовна заява буде залишена без розгляду.
16. У вказаній ухвалі суд першої інстанції послався також на положення статей 390, 391 ЦК України, з урахуванням змін, внесених на підставі Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ.
17. Впродовж встановленого судом строку прокурором та Вишгородською районною державною адміністрацією, в інтересах якої поданий цей позов, не надано до суду першої інстанції будь-яких доказів на виконання ухвали суду від 19 серпня 2025 року.
18. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, станом на 03 вересня 2025 року прокурором не усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 19 серпня 2025 року.
Позиція Верховного Суду
19. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.
20. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
21. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
22. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
23. Залишаючи без руху подану прокурором позовну заяву з підстав ненадання експертно-грошової оцінки земельної ділянки і невнесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки, та у подальшому повернувши позовну заяву у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходили з того, що стаття 390 ЦК України (з урахуванням внесених змін Законом України № 4292-ІХ) встановлює обов'язок органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою для подальшого розгляду справи з метою забезпечення можливості дотримання і виконання вимог закону на момент ухвалення рішення у справі, незалежно від результату розгляду справи.
24. Згідно з висновками судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 вважається добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, поки не буде доведено протилежного, отже на спірні правовідносини поширюються вимоги Закону України № 4292-ІХ.
25. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
26. Відповідно до частин першої, четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
27. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
28. 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року, яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.
29. Законом України № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою такого змісту:
«5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
30. Відповідно до пунктом 1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4292-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
31. З цим позовом прокурор звернувся до суду у серпні 2025 року, тобто після набрання чинності вказаним законом.
32. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 4292-IX частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту:
«У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
33. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України у редакції Закону України № 4292-IX).
34. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.
35. Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
36. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюються на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
37. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
38. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування приписів частини п'ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача (як підстави позову) і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість спірного майна на депозитний рахунок суду.
39. Подібні висновки у спірних правовідносинах висловлено у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24 (провадження № 61-11478св25), від 01 грудня 2025 року у справі № 354/419/25 (провадження № 61-11906св25), від 10 грудня 2025 року у справі № 354/417/25 (провадження № 61-12635св25), від 10 грудня 2025 року у справі № 354/1754/24 (провадження № 61-12524св25).
40. Суди попередніх інстанцій не врахували, що прокурор при зверненні до суду посилався на наявність підстав для витребування земельної ділянки, обґрунтовуючи свої вимоги недобросовісністю набувача спірної земельної ділянки з посиланням на положення статті 387 ЦК України.
41. Прокурор вказував, що усі наведені ним обставини свідчать про відсутність волі держави на вибуття земельної ділянки лісогосподарського призначення з державної у приватну власність, недобросовісність відповідачки у спірних правовідносинах.
42. Прокурор посилався на те, що добросовісність відповідачки виключається, оскільки:
- відповідачка не придбавала спірну земельну за відплатним договором, а набула її вперше на підставі рішення сільської ради;
- відповідачка в силу зовнішніх ознак, об'єктних, явних і видимих, характеристик лісу, природних ознак спірної земельної ділянки знала, або, проявивши розумну обачність, могла і мала знати про те, що вона незаконно набуває земельну ділянку, яка знаходиться у лісі.
43. Тобто, доводи прокурора (касаційної скарги) та його позиція у спірних правовідносинах зводяться до того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави внаслідок неправомірних і недобросовісних дій, зокрема і відповідачки.
44. За встановлених у цій справі обставин суди попередніх інстанцій зробили неправильний висновок про залишення позовної заяви прокурора без руху та в подальшому повернення позовної заяви.
45. Прокурор у цій справі пред'явив позов про витребування земельної ділянки у недобросовісного набувача, отже приписи частини п'ятої статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177, абзацу третього частини другої статті 185 ЦПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача, доведеність/недоведеність підстав позову підлягають вирішенню судом лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.
46. Подібні висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі № 354/160/25 (провадження № 61-12856св25).
47. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин приписи статті 390 ЦК України, частини четвертої статті 177, частини одинадцятої статті 187 ЦПК України.
48. Згідно з частинами першою, третьою-четвертою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
49. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
50. Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
51. Оскільки порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права призвело до ухвалення неправильних судових рішень, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
52. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18).
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.
2. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року скасувати, а справу передати на розгляд Вишгородського районного суду Київської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович