02 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 924/236/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025
у справі за позовом Красилівської районної спілки споживчих товариств
до:
1) Красилівської міської ради;
2) Красилівської житлово-експлуатаційної контори;
3) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області;
4) ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Міськкоопторг Красилівської райспоживспілки", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат громадського харчування Красилівської райспоживспілки",
про скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов'язання поновити державну реєстрацію земельних ділянок, визнання права постійного користування на земельні ділянки,
Красилівська районна спілка споживчих товариств (далі - позивач, Спілка) звернулася до суду з позовом (з урахуванням заяви від 24.04.2025 про зміну предмета позову) до Красилівської міської ради Хмельницької області (далі - Відповідач 1, Красилівська міськрада), Красилівської житлово-експлуатаційної контори (далі - Відповідач 2, Красилівська ЖЕК), Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - Відповідач 3, Держгеокадастр) та співвідповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про:
скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6822710100:01:002:1174, площею 0.0336 га, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 2869022068227), припинивши державну реєстрацію права комунальної власності Відповідача 1 на вказану земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 53457120;
скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6822710100:01:002:1175, площею 0.1114 га, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 2869030368227), припинивши державну реєстрацію права комунальної власності Відповідача 1 на вказану земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 53457364 та державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою Відповідача 2, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 57302757;
скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6822710100:01:002:1176, площею 0.0422 га, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 2869051668227), припинивши державну реєстрацію права комунальної власності Відповідача 1 на вказану земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 53457869;
скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6822710100:01:002:1283, площею 1.1404 га, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 3107582368227), припинивши державну реєстрацію права комунальної власності Відповідача 1 на вказану земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 59062312;
скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6822710100:01:002:1284, площею 0.0155 га, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 3107718168227), припинивши державну реєстрацію права комунальної власності Відповідача 1 на вказану земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 59065857 та державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Васюренка Дениса Олеговича номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 59294731;
скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6822710100:01:002:1178, площею 0.5907 га, цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 2868932768227), припинивши державну реєстрацію права комунальної власності Відповідача 1 на вказану земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 53454821;
скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6822710100:01:002:1179, площею 0.1593 га, цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 2868980568227), припинивши державну реєстрацію права комунальної власності Красилівської міської ради Хмельницької області на вказану земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 53456072 та державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою Відповідача 2, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 57303211;
зобов'язання Відповідача 3 поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку площею 1,3431 га, що була розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6822710100:01:002:1395 до моменту її перенесення в архівний шар Державного земельного кадастру;
зобов'язання Відповідача 3 поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку площею 0,7500 га, що була розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6822710100:01:002:0775 до моменту її перенесення в архівний шар Державного земельного кадастру;
визнання за Спілкою право постійного користування земельною ділянкою площею 1,3431 га, що була розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6822710100:01:002:1395 до моменту її перенесення в архівний шар Державного земельного кадастру;
визнання за Спілкою право постійного користування земельною ділянкою площею 0,7500 га, що була розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6822710100:01:002:0775 до моменту її перенесення в архівний шар Державного земельного кадастру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Державних актів на право постійного користування серії ІІ-ХМ № 002366 від 14.10.1996 та серії ІІ-ХМ № 002367 від 14.10.1996 в користуванні Позивача знаходились відповідно земельні ділянки з кадастровим номером 6822710100:01:002:1395, площею 1,3431 га та з кадастровим номером 6822710100:01:002:0775, площею 0,7500 га. Рішенням Відповідача 1 № 43 від 14.07.2023 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками Красилівською районною спілкою споживчих товариств" припинено Позивачеві право постійного користування вищезазначеними земельними ділянками. Рішення Відповідача 1 № 43 від 14.07.2023 визнано незаконним та скасовано постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 924/98/24. Під час розгляду справи № 924/98/24 Відповідачем 1 прийнято рішення № 54 від 14.12.2023, яким здійснено поділ земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні Позивача, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 6822710100:01:002:1395 поділено на земельні ділянки площею 0,0336 га, кадастровий номер 6822710100:01:002:1174, площею 0,1114 га, кадастровий номер 6822710100:01:002:1175, площею 0,0422 га, кадастровий номер 6822710100:01:002:1176, площею 1,1559 га, кадастровий номер 6822710100:01:002:1177; земельну ділянку з кадастровим номером 6822710100:01:002:0775 поділено на земельні ділянки площею 0,5907 га, кадастровий номер 6822710100:01:002:1178 та площею 0,1593 га, кадастровий номер 6822710100:01:002:1179. В подальшому, як вказує Позивач, рішенням Відповідача 1 від 16.04.2024 № 20, надано у постійне користування Відповідачу 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 6822710100:01:002:1175 та 6822710100:01:002:1179. Позивач зазначає, що оскільки рішення Відповідача 1 про припинення права постійного користування Позивача як акт індивідуальної дії було визнано незаконним та скасовано в судовому порядку, воно перестало діяти з моменту його прийняття та не створює юридичних наслідків для Позивача, не припиняє речового права постійного користування земельними ділянками, а тому Позивач стверджує про порушення його прав на земельні ділянки в результаті незаконного поділу Відповідачем 1 земельних ділянок з кадастровими номерами 6822710100:01:002:1395 та 6822710100:01:002:0775, які йому належать на праві постійного користування. Позивач вважає, що поділ земельних ділянок та передання їх у постійне користування іншим суб'єктам унеможливлюють реалізацію належного Позивачу права постійного користування земельними ділянками відповідно до Державних актів серії II-ХМ № 002366 та серії II-ХМ № 002367, законність якого підтверджена судовим рішенням у справі № 924/98/24.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 26.08.2025 у позові відмовив.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 02.12.2025 рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2025 скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково. Постановив Держгеокадастру сформувати земельну ділянку площею 1,3431 га шляхом об'єднання новостворених земельних ділянок з кадастровими номерами: 6822710100:01:002:1174 площею 0,0336 га; 6822710100:01:002:1175 площею 0,1114 га; 6822710100:01:002:1176 площею 0,0422 га; 6822710100:01:002:1177 площею 1,1559 га, згідно з відомостями з Державного земельного кадастру з параметрами їх первинного формування в координатах, межах та конфігурації та відомостями архівного шару даних геодезичної системи (що були зареєстровані за первинним кадастровим номером 6822710100:01:002:1395), які зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно відповідно до пунктів 114, 135 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. Держгеокадастру сформувати земельну ділянку площею 0,7500 га шляхом об'єднання новостворених земельних ділянок з кадастровими номерами: 6822710100:01:002:1178 площею 0,5907 га; 6822710100:01:002:1179 площею 0,1593 га, згідно з відомостями з Державного земельного кадастру з параметрами їх первинного формування в координатах, межах та конфігурації та відомостями архівного шару даних геодезичної системи (що були зареєстровані за первинним кадастровим номером 6822710100:01:002:0775), які зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно відповідно до пунктів 114, 135 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. Держгеокадастру після формування кадастровим реєстратором нової земельної ділянки площею 1,3431 га з новим кадастровим номером (але такої ж конфігурації, яка була у земельної ділянки з кадастровим номером 6822710100:01:002:1395 при первинному присвоєнні даного кадастрового номеру) зареєструвати її за Спілкою з цільовим призначенням: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку. Держгеокадастру після формування кадастровим реєстратором нової земельної ділянки площею 0,7500 га з новим кадастровим номером (але такої ж конфігурації, яка була у земельної ділянки з кадастровим номером 6822710100:01:002:0775 при первинному присвоєнні даного кадастрового номеру) зареєструвати її за Спілкою з цільовим призначенням: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Держгеокадастр 09.01.2026 (згідно з відмітками на конверті) засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2025 у справі залишити без змін та відмовити позивачу в задоволенні позову. Крім того, скаржник у касаційній скарзі просить поновити строк для її подання та зупинити виконання оскаржуваної постанови на час слухання справи.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1- 4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неповно та однобічно дослідив наявні докази, неправильно застосував необхідні норми чинного законодавства України, більше того вийшов за межі вимог апеляційної скарги, змінивши вимоги апеляційної скарги, і тим самим неправильно застосував норми матеріального права, а тому вважає, що ухвалена неправомірна постанова.
Колегія суддів зауважує, що скаржник у касаційній скарзі у більшій мірі викладає фактичні обставини справи та не вказує жодної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав) так і не обґрунтовує виключних випадків, визначених частиною другою статті 287 ГПК України для її подання.
При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.
Отже, скаржнику необхідно зазначити відповідні випадки касаційного оскарження судових рішень, визначені у конкретних пунктах частини другої статті 287 ГПК України та обґрунтувати їх з урахуванням наведених вище критеріїв.
Щодо доказів про сплату судового збору
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (рік подання позовної заяви у справі № 924/236/25) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено в розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, від розміру оспорюваної суми.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом позову у цій справі є одинадцять вимог немайнового характеру.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги оскарження Держгеокадастр постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 повністю, якою як частково задоволено позовні вимоги Спілки так і частково в їх задоволенні відмовлено, скаржник на час подання касаційної скарги у справі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 53 292,80 грн (3 028,00 грн х 11 x 200 % x 0,8).
Однак Держгеокадастр всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідний доказ й не зазначено скаржником у додатках до касаційної скарги.
Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно надати до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату судового збору в сумі 53 292,80 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ,
- код банку отримувача (МФО): 899998,
- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007,
- код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055").
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Щодо клопотання про поновлення строку
Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення; строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі ухвалено 02.12.2025, повний текст постанови виготовлено 09.12.2025, а отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 29.12.2025.
Касаційну скаргу подано скаржником до Верховного Суду 09.01.2026 засобами поштового зв'язку, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 02.12.2025 з огляду на приписи частини першої статті 288 ГПК України.
В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку для її подання, яке мотивоване тим, що оскаржувана постанова Північно-західного апеляційного господарського суду ухвалена 02.12.2025, а повний текст постанови виготовлено 09.12.2025 та отримано Держгеокадастром 10.12.2025, тоді як скаржник пропустив строк для подання касаційної скарги у зв'язку з призупиненням проведення розрахунково-касового обслуговування для Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з 08.12.2025 на підставі листа Голови комісії з ліквідації Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.12.2025 року №21-1610-05.1/16339, який додає до касаційної скарги. Крім того, скаржник повідомляє, що протягом терміну, визначеного законодавством для подання касаційної скарги, представник у цій справі та інші представники Відділу представництва в судах та інших органах Юридичного управління Держгеокадастру перебували у відпустках та додає до касаційної скарги накази від 01.12.2025 № 493-О про надання відпустки Коруняк Лілії Василівні з 22.12.2025 до 28.12.2025, від 01.12.2025 № 494-О про надання відпустки Ціліцінській Вікторії Вікторівні з 23.12.2025 до 26.12.2025, від 03.12.2025 № 506-О про надання відпустки Варибок Тетяні Володимирівні з 19.12.2025 до 28.12.2025.
Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 924/236/25, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Пункт 1 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачає, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд виходить з того, що від дати отримання рішення суду відраховується строк на касаційне оскарження, який суд може поновити.
Відповідно до приписів статей 6, 61, 242 ГПК України:
- у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система;
- позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів;
- Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції;
- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
- електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;
- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку;
- особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;
- у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення; за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді;
- днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення;
- якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
- якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє;
- представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Отже, виходячи з вище викладеного Суд констатує, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС, тоді як, зокрема, адвокати, юридичні особи зобов'язані зареєструвати електронні кабінети.
Верховний Суд відзначає, що відповідно до відповіді № 30062752 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом Касаційного господарського суду 14.01.2026, Держгеокадастр (ЄДРПОУ 39767479) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Суд звертає увагу скаржника на те, що за інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС" документ в електронному вигляді: стаття 282 ГПК України Постанова (повна) від 02.12.2025 у справі № 924/236/25 надіслана в Електронний кабінет одержувача: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області: 09.12.2025 о 18:00.
Отже, оскільки у скаржника наявний Електронний кабінет, то відповідно йому й направлено оскаржувану постанову до нього.
За таких обставин, скаржник, з урахуванням приписів статей 116, 242 ГПК України, мав право на поновлення строку за приписами частини другої статті 288 ГПК України до 30.12.2025 (включно) шляхом подання касаційної скарги разом з клопотанням про його поновлення за приписами частини другої статті 288 ГПК України.
Проте скаржник звернувся до Суду, як вказано вище 09.01.2026, з пропуском двадцятиденного строку протягом якого мав право на його поновлення за частиною другою статті 288 ГПК України, який обраховується від 10.12.2025 - дати одержання скаржником повного тексту постанови у його Електронний кабінет з урахуванням приписів статті 242 ГПК України та закінчувався 30.12.2025.
Звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об'єктивними і не можуть залежати від суб'єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доводи наведені у клопотанні про поновлення строку, що строк для подання скарги скаржником пропущений, у зв'язку з призупиненням проведення розрахунково-касового обслуговування для Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з 08.12.2025 на підставі листа Голови комісії з ліквідації Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.12.2025 року №21-1610-05.1/16339 має бути доведена суду доказами відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості тоді, як будь-яких доказів та жодних обґрунтувань, як саме призупинення проведення розрахунково-касового обслуговування стосується дотримання процесуальних строків щодо подання касаційної скарги та доказів на підтвердження цих обґрунтовувань не навів та не надав, як і будь-яких доказів та жодних обґрунтувань, як перебування представника у цій справі та інших представників Відділу представництва в судах та інших органах Юридичного управління Держгеокадастру, що перебували у відпустках заважало звернутися до Суду, у межах строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду ухваленої 02.12.2025 (повний текст постанови 09.12.2025) у цій справі з 10.12.2025 до 29.12.2025 за частиною першою статті 288 ГПК України так і після 29.12.2025 до 30.12.2025 за частиною другою статті 288 ГПК України та з 30.12.2025 до 09.01.2026 за частиною третьою статті 288 ГПК України, враховуючи, що Коруняк Лілія Василівна перебувала у відпустці з 22.12.2025 до 28.12.2025, Ціліцінська Вікторія Вікторівна перебувала у відпустці з 23.12.2025 до 26.12.2025, Варибок Тетяна Володимирівна перебувала у відпустці з 19.12.2025 до 28.12.2025, тоді як організаційна діяльність юридичної особи є внутрішньою діяльністю та суб'єктивною дією Держгеокадастру щодо звернення з касаційною скаргою, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Відтак твердження, що у зв'язку з призупиненням проведення розрахунково-касового обслуговування та перебування представника у цій справі та інших представників Відділу представництва в судах та інших органах Юридичного управління Держгеокадастру у відпустках містять загальний абстрактний характер та пов'язані з внутрішньою організаційною роботою. При цьому Верховний Суд приймає до уваги законодавчий термін встановлений у ГПК України - двадцятиденний строк на подання касаційної скарги з дня складення повного судового рішення, а відтак організація планування і визначення пріоритетів у діяльності скаржника є його суб'єктивною дією обумовленою волевиявленням скаржника.
Твердження скаржника і їх вплив на дотримання строків має бути підтверджено доказами.
Верховний Суд відзначає, що твердження скаржника, у зв'язку з призупиненням проведення розрахунково-касового обслуговування та перебування представника у цій справі та інших представників Відділу представництва в судах та інших органах Юридичного управління Держгеокадастру у відпустках без надання відповідних обґрунтувань та доказів впливу цих фактів на пропуск ним строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі №924/236/25 не підтверджені.
Отже, скаржником не наведено причин з відповідним підтвердженням, що заважали йому звернутися до Суду у межах строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду ухваленої 02.12.2025 у цій справі до 29.12.2025 за частиною першою статті 288 ГПК України так і після 29.12.2025 до 30.12.2025 за частиною другою статті 288 ГПК України та з 30.12.2025 до 09.01.2026 за частиною третьою статті 288 ГПК України
Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 924/236/25, оскільки скаржником не доведено, що строк для подання скарги скаржником пропущений, у зв'язку з призупиненням проведення розрахунково-касового обслуговування для Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з 08.12.2025 доказами, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості тоді, як будь-яких доказів та жодних обґрунтувань, як саме призупиненням проведення розрахунково-касового обслуговування стосується дотримання процесуальних строків щодо подання касаційної скарги та доказів на підтвердження цих обґрунтовувань не навів та не надав, як і будь-яких доказів та жодних обґрунтувань, як перебування представника у цій справі та інших представників Відділу представництва в судах та інших органах Юридичного управління Держгеокадастру, що перебували у відпустках заважало звернутися до Суду, у межах строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, враховуючи, що Коруняк Лілія Василівна перебувала у відпустці з 22.12.2025 до 28.12.2025, Ціліцінська Вікторія Вікторівна перебувала у відпустці з 23.12.2025 до 26.12.2025, Варибок Тетяна Володимирівна перебувала у відпустці з 19.12.2025 до 28.12.2025, тоді як організаційна діяльність юридичної особи є внутрішньою діяльністю та суб'єктивною дією Держгеокадастру щодо звернення з касаційною скаргою, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а отже, заявлене клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови у цій справі розглядатиметься після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 924/236/25 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 924/236/25 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський