03 лютого 2026 року м. Чернігівсправа № 927/480/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» на дії приватного виконавця у справі
Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк» в особі філії -Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк»,
код ЄДРПОУ 09353504, проспект Миру, 19, м. Чернігів, 14000
Відповідач-1: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини»,
код ЄДРПОУ 41519965, вул. Миру, 115, с. Деревини, Чернігівський район, Чернігівська область, 15110
Відповідач-2: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Предмет спору: про стягнення 376 561,87 грн,
Приватний виконавець, дії якого оскаржуються: Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Веремій Іван Миколайович,
РНОКПП НОМЕР_2 , проспект Перемоги, 139, офіс 1004, м. Чернігів, 14013
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк» в особі філії - Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» та ОСОБА_1 , у якому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 376 561,87 грн, з яких 290 381,68 грн заборгованості за кредитом, 84 220,20 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та 1959,99 грн заборгованості зі сплати комісії.
Рішенням суду від 27.08.2025, яке набрало законної сили 01.10.2025, позов задоволено повністю та, зокрема, стягнуто солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» 290 381,68 грн заборгованості за кредитом, 84 220,20 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та 1959,99 грн заборгованості зі сплати комісії.
03.10.2025 Господарський суд Чернігівської області видав наказ на примусове виконання рішення суду від 27.08.2025 про стягнення солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Деревини» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» 290 381,68 грн заборгованості за кредитом, 84 220,20 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та 1959,99 грн заборгованості зі сплати комісії, де боржником зазначено ОСОБА_1 (далі - Наказ від 03.10.2025).
15.01.2026 АТ «Державний ощадний банк» в особі філії - Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» через підсистему «Електронний суд» подало до суду скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича, у якій просить суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. з повернення стягувачу без прийняття до виконання судового наказу №927/480/25 від 03.10.2025 про стягнення боргу із ОСОБА_1 ;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. прийняти до виконання судовий наказ №927/480/25 від 03.10.2025 та відкрити виконавче провадження.
Подана скарга мотивована тим, що 05.01.2026 Банк отримав повідомлення приватного виконавця Веремія І. М. від 01.01.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання, оскільки у наказі про примусове виконання рішення від 03.10.2025 не зазначена адреса місця проживання чи перебування боржника, отже виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник зазначає, що виконавець має реальну можливість перевірити місцезнаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця проживання або перебування особи; відсутність у виконавчих листах окремих відомостей про особу боржника не є безумовною підставою для повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання. Таким чином, на думку скаржника, дії приватного виконавця з повернення Наказу є неправомірними.
Відповідно до ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються (ч. 1 ст. 342 ГПК України).
Ухвалою суду від 21.01.2026 розгляд скарги на дії приватного виконавця призначено на 03.02.2026 на 10:30; запропоновано сторонам та приватному виконавцю у строк до 03.02.2026 надати свої письмові пояснення щодо суті скарги.
02.02.2026 приватний виконавець Веремій І. М. через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що відсутність зазначення адреси боржника у виконавчому документі нівелює можливість дотримання принципу територіальності виконання виконавчого документу виконавцем. Також приватний виконавець зазначає, що у даному випадку, у розумінні ч. 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», відмовити у відкритті виконавчого провадження або повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання є обов'язком, а не правом виконавця.
За клопотанням представника позивача (скаржника) ухвалою суду від 02.02.2026 постановлено судове засідання 03.02.2026 та усі наступні судові засідання проводити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
Приватний виконавець Веремій І. М. та відповідачі у судове засідання 03.02.2026 не з'явились.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка боржника та приватного виконавця не перешкоджає її розгляду, судове засідання 03.02.2026 проводилось за їх відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На наказ суду, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Вимоги до виконавчого документа встановлені у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
За приписами ст. 4, 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» місце проживання підлягає обов'язковій реєстрації. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
За усталеною практикою Верховного Суду факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є офіційною адресою.
Тож законодавець, оперуючи поняттям «місце проживання особи», передбачає, що таке місце проживання має бути особою зареєстровано і суб'єкти владних повноважень зобов'язані враховувати таку інформацію при здійсненні ними владно-управлінських функцій.
Отже, у разі реєстрації місця проживання особи діє презумпція дійсності такого місця проживання, що фактично резюмує проживання особи саме за зареєстрованим місцем її проживання.
Що стосується місця проживання боржника, яке незареєстроване у встановленому законом порядку, Верховний Суд у своїй постанові від 09.12.2021 у справі № 160/1334/21 виходив з того, що таке місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні») або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з'ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи, у розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
За приписами ч. 6, 8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до відповіді №1384700 від 16.05.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте знята з реєстрації 25.11.2022; відомості про зареєстроване її місце проживання (перебування) станом на 16.05.2025 відсутні.
Враховуючи те, що суд не встановив зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , повідомлення відповідача-2 про відкриття провадження у справі, а також про час та місце проведення судових засідань відповідно до ч. 10 ст. 176 ГПК України здійснювалось шляхом опублікування відповідних оголошень на офіційному вебпорталі судової влади України - сайті Господарського суду Чернігівської області.
Крім того, суд неодноразово направляв копії ухвал у справі №927/480/25 на адресу останнього зареєстрованого місця проживання відповідача-2 - АДРЕСА_1 , проте такі ухвали повернулись неврученими на адресу з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
У зв'язку з відсутністю у суду будь-яких достовірних відомостей про зареєстроване або фактичне місце проживання (перебування) відповідача-2 - Зюзь Людмили Миколаївни така інформацію не була зазначена судом у резолютивній частині рішення суду від 27.08.2025 та, відповідно, і у Наказі від 03.10.2025.
При цьому суд наголошує на відсутність у нього обов'язку зазначати в судових рішеннях та виконавчих документах адреси місця проживання (перебування) відповідача (боржника), яка фактично не має жодного взаємозв'язку з цією особою.
Як встановив суд, позивач (стягувач) звернувся до приватного виконавця Веремія І. М. із заявою про прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання Наказу від 03.10.2025, проте вказаний наказ був повернутий стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з його невідповідністю вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - незазначенням адреси місця проживання чи перебування боржника - Зюзь Л. М. (повідомлення приватного виконавця Веремія І. М. від 01.01.2026).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно із ч. 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктами 2, 3 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну та проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників.
Отже, враховуючи визначені Закону України «Про виконавче провадження» повноваження виконавця щодо отримання необхідної інформації, виконавець у разі незазначення місця проживання (перебування) боржника у виконавчому документі має реальну можливість перевірити місце проживання (перебування) боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи.
Відсутність прямого обов'язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно із ч. 3 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його, місцезнаходження тощо).
У своїй заяві від 23.12.2025 №55/5.1-04/163971/2025 про прийняття Наказу від 03.10.2025 до виконання та відкриття виконавчого провадження стягувач повідомив останнє відоме місце реєстрації боржника - м. Чернігів, проспект Миру, 27, кв. 20.
Отже, надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки приватним виконавцем місця проживання боржника, у тому числі повідомленого стягувачем.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Однак сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання, оскільки виконавець під час здійснення виконавчого провадження наділений повноваженнями самостійно отримати вказану інформацію з метою ідентифікації особи боржника та захисту інтересів стягувача.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц.
При цьому незазначення судом у Наказі від 31.10.2025 адреси місця проживання (перебування) боржника обумовлено об'єктивними причинами, що зі свого не боку не знівельовує відповідного обов'язку виконавця з'ясувати реальну адресу проживання (перебування) боржника.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що відсутність у Наказі від 03.10.2025 адреси місця проживання (перебування) боржника не є підставою для повернення приватним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання з формальних підстав, а відтак такі дії приватного виконавця Веремія І. М. є неправомірними.
Відповідно до 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 914/3587/14 наголосила, що відповідно до частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України вимога скарги про зобов'язання державного виконавця прийняти до виконання наказ, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення на підставі вказаного виконавчого документа є правомірною і підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича та про наявність підстав для її задоволення.
У судовому засіданні 03.02.2026 відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив скорочену ухвалу.
Керуючись ст. 233-235, 339-1, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича з повернення стягувачу без прийняття до виконання судового наказу №927/480/25 від 03.10.2025 про стягнення боргу із Зюзь Людмили Миколаївни.
3. Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича прийняти до виконання судовий наказ №927/480/25 від 03.10.2025 та відкрити виконавче провадження.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повна ухвала складена 03.02.2026.
Суддя В. В. Шморгун