8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4403/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
без виклику учасників справи
розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 4403/25 від 08.12.2025)
за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ: 42206328),
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІКТОРІЯ» (62607, Харківська область, Великобурлуцький район, село Плоске, вулиця Петровського, будинок 7; код ЄДРПОУ: 22662084),
про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 20 162,16 грн, 3% річних у розмірі 17 961,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 77 202,20 грн, -
Позивач, ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІКТОРІЯ», про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 762-143 від 01.01.2019 року за вересень 2025 року в сумі 20 162,16 грн, 3% річних за період з жовтня 2024 року по вересень 2025 року в сумі 17 961,07 грн та інфляційні втрати за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року в сумі 77 202,20 грн.
Також позивач просить судові витрати, які складаються з судового збору, покласти на відповідача.
11.12.2025 ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду позовну заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (вх. № 4403/25 від 08.12.2025) та відкрито провадження у справі № 922/4403/25. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами їх надіслання (надання) позивачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України.
При цьому, повідомлено відповідача (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІКТОРІЯ") про обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копію в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено відповідачу засобами оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек номер R067056691542), який повернувся на адресу суду з довідкою працівника відділення поштового зв'язку за датою 03.01.2026 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації. Із повідомленням про зміну свого місцезнаходження чи місця перебування відповідач до суду не звертався. У зв'язку із вищевикладеним, судом скеровано ухвалу про відкриття провадження саме на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі №922/4403/25 направлена судом до зазначеного реєстру 11.12.2025 та оприлюднена 12.12.2025 року.
Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов'язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов'язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.
Отже, учасники справи повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов'язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, є належно повідомленим про відкриття провадження у даній справі, оскільки ухвалу суду було направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка повідомлена суду позивачем у позовній заяві, а також ухвала опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 19.01.2026 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі викладеного, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов'язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об'єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Як зазначено у позовній заяві, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 року ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
Договір про постачання універсальних послуг є публічним Договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового Договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує Договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Враховуючи наведені приписи, та те, що ТОВ "ВІКТОРІЯ" було фактично спожито електричну енергію, Договір вважається укладеним на умовах Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 762-143 від 01.01.2019 року (надалі - «Договір») на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів.
Порядок розрахунків за Договором № 762-143 від 01.01.2019 року визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 1, яка є невід'ємним додатком до Договору. Згідно з п. 2.1 за Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Пунктом 5.9 та п. 5.13 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника, Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції. Відповідно до п. 5.10 Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції № 1, яка є додатком № 3 до цього Договору.
За умовами п. 3 Комерційної пропозиції № 1 оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період. Розрахунок суми попередньої оплати здійснюється Споживачем шляхом множення чинної у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію, що включає в себе ціну на постачання електричної енергії і розподіл електричної енергії на фактичний обсяг відпущеної електроенергії за відповідний попередній період. Попередня оплата здійснюється Споживачем самостійно до початку найближчого наступного розрахункового періоду. Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію в тому числі за послуги з розподілу електричної енергії.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 1 встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем; рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника; в разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком; у такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію: за лютий-березень 2022, листопад 2023, травень 2024, серпень 2024, вересень 2025.
Позивач зауважує, що предметом розгляду є заборгованість лише за спожиту електричну енергію за вересень 2025 року. Всі інші періоди заборгованість за електричну енергію визнані судом (справа № 922/870/24 та № 922/4550/24) та вказані для пояснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Заборгованість за спожиту електричну енергію за вересень 2025 року згідно Договору складає 20 162,16 грн.
Як стверджує позивач, наразі Відповідач свої зобов'язання щодо оплати електричної енергії за Договором не виконав.
У позові зазначено, що Акт звіряння розрахунків, Акт приймання-передачі електричної енергії, рахунки були відправлені відправлено засобами поштового зв'язку, Витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії (переданий оператором системи розподілу), відповідно до якого виставлено рахунок додано до заяви.
Позивач зазначає, що він, як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідачем умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість з 3% річних та інфляційних втрат, яка станом на 01.10.2025 року становить: 17 961,07 грн - 3% річних, 77 202,20 грн - інфляційні втрати.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У силу положень ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, ТОВ "ВІКТОРІЯ" було фактично спожито електричну енергію, а отже договір вважається укладеним на умовах Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 762-143 від 01.01.2019 року на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів.
Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно із умовами цього Договору. Відповідно до п. 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Відповідно до п. 5.10. Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього Договору. Відповідно до пп. 1 п. 6.2. Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Позивачем зазначено, а відповідачем не було спростовано, що на правовідносини сторін поширюється дія Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів у п. 4 якого вказано, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за спожиту електричну енергію за вересень 2025 року. Рахунок за означений період був представлений до суду.
Після здійснення перевірки судом встановлено, що нарахована до стягнення сума є обґрунтованими та такою, що підлягає задоволенню.
Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 762-143 від 01.01.2019 року за період вересня 2025 року у розмірі 20162,16 грн.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з жовтня 2024 року по вересень 2025 року у сумі 17 961,07 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року у розмірі 77 202,20 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне:
«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем 3% річних, а також інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вони здійснено арифметично вірно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 3% річних за період з жовтня 2024 року по вересень 2025 року у сумі 17 961,07 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року у розмірі 77202,20 грн.
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІКТОРІЯ" (62607, Харківська область, Великобурлуцький район, село Плоске, вулиця Петровського, будинок 7; код ЄДРПОУ: 22662084) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ: 42206328; п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" НОМЕР_1 , МФО 351823) заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 762-143 від 01.01.2019 року за період вересня 2025 року у розмірі 20 162,16 грн.
3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІКТОРІЯ" (62607, Харківська область, Великобурлуцький район, село Плоске, вулиця Петровського, будинок 7; код ЄДРПОУ: 22662084) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ: 42206328; п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" НОМЕР_2 , МФО 351823) 3% річних за період з жовтня 2024 року по вересень 2025 року у сумі 17961,07 грн та інфляційні втрати за період з жовтня 2024 року по липень 2025 року у розмірі 77 202,20 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2422,40 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256,257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 03.02.2026.
СуддяН.А. Новікова