8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
02 лютого 2026 року м. ХарківСправа № 922/277/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
про визнання противоправними дії
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
- Визнати протиправною бездіяльність директора ТОВ ТВП «СИНЄВІР» ОСОБА_2 щодо невиконання обов'язку скликати та провести загальні збори учасників з 26.08.2023 (п. 11.7, 11.11 Статуту);
- Зобов'язати ТОВ ТВП «СИНЄВІР» в особі директора ОСОБА_2 скликати, організувати та провести позачергові загальні збори учасників протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили з наступним порядком денним:
надання фінансової звітності та первинних документів за період з 26.08.2023;
розподіл чистого прибутку та виплата дивідендів учасникам;
затвердження розміру винагороди директора ТОВ ОСОБА_2 та перевірка обґрунтованості виплачених сум;
розгляд питання про притягнення директора ТОВ ОСОБА_2 до майнової відповідальності за завдані збитки (п. 11.14.4 Статуту);
розгляд питання про дострокове припинення повноважень директора ТОВ ОСОБА_2 та обрання нового виконавчого органу (п. 11.14.1 Статуту);
розгляд правочинів з конфліктом інтересів та їх наслідків ;
- Визнати протиправними дії директора ТОВ ОСОБА_2 щодо вчинення правочинів з конфліктом інтересів (зокрема, але не виключно, перерахування коштів на рахунок ФОП Кущ В. О.) без згоди Загальних зборів (стаття 45 Закону № 2275-VIII, п. 11.14.8 Статуту);
- Тимчасово призупинити повноваження директора ОСОБА_2 до проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства (п. 11.18 Статуту);
- Визначити розмір збитків, за результатами судово-бухгалтерської експертизи, які завдали дії/бездіяльність директора ОСОБА_2 на користь ТОВ ТВП «СИНЄВІР» (стаття 40 Закону № 2275-VIII);
- Стягнути з відповідача на мою користь судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Позов обгрунтовано тим, що дії та бездіяльність директора ТОВ ОСОБА_2 порушують права позивача як учасника товариства, передбачені статтями 5, 32, 33, 43 Закону України № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також інтереси Товариства, визначені статтею 40 зазначеного Закону.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді: арешту коштів ТОВ на всіх рахунках у сумі 1000000 (один мільйон гривень) 00 коп.; заборони директору ТОВ ОСОБА_2 вчиняти платежі (крім обов'язкових) без погодження з позивачкою, як учасником ТОВ, яка має блокуючий пакет (47,07%); заборони директору ТОВ ОСОБА_2 самостійно нараховувати/виплачувати собі зарплату/премії до проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на те, що директор ТОВ ТВП «СИНЄВІР» ОСОБА_2 має повний контроль над рахунками ТОВ (п. 12.23 Статуту - право першого підпису на платіжних документах). Вона систематично перераховує кошти на рахунок ФОП Кущ В.О. (свого чоловіка) без згоди зборів (стаття 45 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII, п. 11.14.8 Статуту). У разі задоволення позову про стягнення збитків з директора на користь ТОВ існує реальна загроза виведення коштів до виконання рішення. Директор продовжує самостійно нараховувати та виплачувати собі заробітну плату/премії без рішення зборів (п. 11.14.6 Статуту), що призводить до щомісячного збільшення збитків ТОВ. Без заборони цих виплат збитки зростатимуть. Відсутність скликання зборів (п. 11.7, 11.11 Статуту) блокує розподіл прибутку та виплату дивідендів ОСОБА_1 (47,07%). Директор ТОВ ОСОБА_2 може продовжити виведення прибутку через пов'язаних осіб, унеможливлюючи виконання рішення про розподіл. ТОВ продовжує діяльність з рухом коштів. Без арешту/заборони існує ризик відчуження активів або їх виведення, що унеможливить стягнення збитків.
Заявник вважає, що запропоновані заходи співмірні з позовними вимогами, оскільки зберігають майнову масу ТОВ, запобігають виведенню коштів директором з конфліктом інтересів. Вони не блокують діяльність ТОВ повністю (дозволені обов'язкові платежі), але унеможливлюють подальше завдання збитків ТОВ.
За наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст.73, ч. 1 ст.74, ч. 1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Разом з цим, суд встановив, що заява позивача про забезпечення позову не містить належного обґрунтування викладених у ній доводів. Саме лише припущення позивача в заяві про забезпечення позову щодо потенційної можливості ускладнення виконання судового рішення в разі невжиття судом заходів забезпечення позову не є достатньою підставою для задоволення даної заяви.
Також, слід звернути увагу, що відповідно до висновків Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).
А отже, суд констатує, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти може бути застосований лише у разі звернення з позовними вимогами майнового характеру та в межах розміру цих вимог.
ОСОБА_1 подано до Господарського суду Харківської області позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності директора ТОВ ТВП «СИНЄВІР» щодо невиконання обов'язку скликати та провести загальні збори учасників, зобов'язання провести позачергові загальні збори учасників, визнання протиправними дій директора щодо правочинів з конфліктом інтересів, тимчасове призупинення повноважень директора, визначення розміру збитків, завданих товариству.
З вищенаведеного вбачається, що позивачем заявлені лише вимоги немайнового характеру. Вимог щодо стягнення з відповідача коштів, в тому числі збитків, позовні заява не містить. Таким чином, заявником не обґрунтовано необхідність накладення арешту на кошти у визначеній в заяві сумі.
Разом з цим, із заяви про забезпечення позову слідує, що заявник просить накласти арешт на грошові кошти у розмірі 1 000 000, 00 грн, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ ТВП «СИНЄВІР», тобто на кошти особи, яка не є відповідачем за поданим позовом.
Крім цього, суд зауважує, що заявником до заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу наявності фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони директору ТОВ ОСОБА_2 вчиняти платежі (крім обов'язкових) та заборони самостійно нараховувати/виплачувати собі зарплату/премії до проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства.
На переконання суду, наведені у заяві заходи щодо забезпечення позову взагалі можуть призвести до втручання суду у господарську діяльність ТОВ ТВП «СИНЄВІР», а також порушити законні права та інтереси як відповідача за позовом, так і інших осіб, в тому числі контрагентів Товариства.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність належних і допустимих доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а також приймаючи до уваги явну неспівмірність заявлених заходів забезпечення позову із наслідками, що можуть настати у разі застосування таких заходів забезпечення, а також приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову та про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана разом із позовом (вх. № 277/26 від 29.01.2026) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Ухвалу підписано 02.02.2026.
СуддяВ.В. Усата
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.