8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2450/25 (638/17443/25)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"
до ОСОБА_1
про стягнення коштів в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1
без виклику учасників справи
До господарського суду надійшла справа №638/17443/25 за підсудністю з Шевченківського районного суду м. Харкова (суддя Латка І.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №24.02.2025-100000068 у розмірі 23021,81 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова (суддя Латка І.П) від 17.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.10.2025 цивільну справу №638/17443/25 за вказаним вище позовом передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
В провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Міньковського С.В. перебуває справа №922/2450/25 про визнання неплатоспроможним ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 07.10.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Яковенко Д.Е., здійснено публікацію оголошення про відкриття провадження у праві на офіційному вебсайті Судової влади України
Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.11.2025 позовна заява в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 вх.№4190/25 від 26.11.2025 передана на розгляд судді Міньковському С.В.
Ухвалою суду від 01.12.2026 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до розгляду та відкрито провадження за заявою №638/17443/25 в межах справи №922/2450/25; відкрито провадження у справі № №922/2450/25 (638/17443/25); ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи; відповідачу згідно зі ст.ст. 250, 251 ГПК України встановити строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу; позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; відповідачу відповідно до ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.
Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у встановлений статтею 251 ГПК України п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 про відкриття провадження за заявою №638/17443/25 в межах справи №922/2450/25 в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) було доставлено відповідачу 02.12.2025 через підсистему "Електронний Суд".
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.
Крім того, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого вище Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами по справі №922/2450/25 (638/17443/25) в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що суддя Міньковський С.В. в період з 25.12.2025 року по 30.01.2026 включно перебував у відпустці, а 31.01.2026 та 01.02.2026 року - вихідні дні, рішення у даній справі ухвалюється у перший робочий день судді, а саме 02.02.2026
Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
24.02.2025 року між ТОВ "Споживчий центр" (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) був укладений Кредитний договір (оферти) № 24.02.2025-100000068.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (пункт 3.1 Пропозиції).
Пунктом 3.3 договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику Кредит на наступних умовах, зокрема:
3.3.2. Сума Кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
3.3.6. Проценти за користування Кредитом (Проценти): встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
У заявці від 24.02.2025 вказано, що відповідно до умов кредитного договору №24.02.2025-100000068 від 24.02.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту: 8000 грн. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 13.07.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,87% = (9781.92 / 8000)/ 140 х 100%. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.
Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі «Комісія», економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20 % від суми Кредиту та дорівнює 1600 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 7910.02%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 17781,92 грн.
Неустойка: 80,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до умов Договору, позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №110-2208 від 22.08.2025 про перерахунок коштів, номер картки 5355571013398888, номер транзакції в системі iPay.ua - 662186997, призначення платежу: видача за договором кредиту №24.02.2025-100000068.
Відповідач ОСОБА_1 не сплатив у повному обсязі ТОВ «Споживчий центр» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Так, згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» довідки-розрахунку, заборгованість становить: 8000 грн. основний борг, 10080 грн проценти за період 24.02.2025 по 13.07.2025, 941,81 грн комісія за надання кредиту, 4000 грн неустойка, що всього становить 23021,81 грн.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину (позиція Верховного Суду у постанові № 524/5556/19 від 12.01.2021, у постанові №127/33824/19 від 07.10.2020).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідачем була здійснена часткова оплата боргу у розмірі 1778,19 грн. Разом із цим в подальшому боржник не належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, внаслідок чого перед ТОВ "Споживчий центр" утворився борг, який відображений в довідці-розрахунку заборгованості.
Відповідач доказів погашення заборгованості або її спростування не надав. Проте згідно конкретизованого списку кредиторів боржника, який міститься в матеріалах справи №922/2450/25, ОСОБА_1 зазначив, що розмір його заборгованості перед ТОВ "Споживчий центр" за договором від 24.02.2025 року становить 21981,81 грн
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом у розмірі 8000,00 грн та 10080 грн нарахованих процентів за період 24.02.2025 по 13.07.2025 за кредитним договором № 24.02.2025-100000068 є законними та обґрунтованими.
Щодо комісії за надання кредиту в сумі 941,81 грн. суд вказує на наступні обставини.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Таким чином, комісія за надання кредиту, з врахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», відноситься до платежів, передбачених договорами про споживчий кредит.
Тому, суд вважає що вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 941,81 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 4000,00 грн, суд зазначає наступне.
24 грудня 2023 року вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Разом із тим, виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з частинами 1,2 стаття 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Таким чином, усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».
Відтак хоч Закон № 3498-IX від 22.11.2023 прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб'єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов'язок одночасно подати до Верховної Ради проєкт закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.
Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.
Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.
Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від обов'язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 4000,00 грн за кредитним договором.
Отже, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 19021,81 грн, що складається з тіла кредиту - 8000 грн, процентів за користування кредитом 10080,00 грн та комісії за обслуговування кредиту 941,81 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
За подання позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 82,62 %), тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2001,40 грн (2422,40 х 82,62 %)
Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 13, 73, 74, 79, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 237, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 24.02.2025-100000068 від 24.02.2025 у загальному розмірі 19021,81 грн (з яких 8000 грн - основний борг, 10080,00 грн - проценти за користування кредитом, 941,81грн -комісія за обслуговування кредиту) та 2001,40 грн судового збору. Всього : 21023, 21 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
3. Рішення направити позивачу, відповідачу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "02" лютого 2026 р.
СуддяС.В. Міньковський