про відмову у видачі судового наказу
03.02.2026м. СумиСправа № 920/144/26
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув матеріали заяви № б/н від 01.02.2026 (вх. № 456 від 02.02.2026)
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Нове місто»,
до боржника: Департаменту інфраструктури Сумської міської ради,
про видачу судового наказу
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
02.02.2026 заявник звернувся до суду та просить видати судовий наказ про стягнення з Департаменту інфраструктури Сумської міської ради 239151,92 грн заборгованості за договором №474-к від 24.09.2025 на першочергові (невідкладні) аварійно-відновлювальні роботи по об'єкту «Капітальний ремонт житлового фонду - ремонт житлового будинку № 75 по вул. Металургів в м. Суми, який пошкоджено внаслідок збройної агресії російської федерації проти України». Коригування.
Після дослідження матеріалів заяви, суд дійшов висновку, що заявнику необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Порядок та форма звернення з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України (надалі - ГПК України), зокрема, розділом II «Наказне провадження».
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
Відповідно до п. 3-4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, зокрема, що в грудні 2025 року на адресу Замовника (боржника) було направлено акт виконаних робіт № 2 на загальну суму 239 151,92 грн. Даний акт підписаний організацією технічного нагляду, що підтверджує виконання робіт вказаних в акті. Проте, станом на 01.02.2026 Замовником не оплачений.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, зазначена вимога заявника не є безспірною вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором у розумінні частини першої статті 148 ГПК України, тому також стосовно неї судом не може бути видано судовий наказ.
Безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати обґрунтованого сумніву у наявності спору про право та факту належності права вимоги. Отже, вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що ці вимоги випливають саме з умов договору.
Дослідивши подані в обґрунтування заяви докази, суд встановив, що до заяви про видачу судового наказу додано Акти №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 форми №КБ-2в, які не містять підпису замовника (боржника). До того ж, заявником не наведено розрахунок заборгованості 239151,92 грн, яка заявлена до стягнення.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, коли із поданої заяви не вбачається не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.
Враховуючи те, що Акти №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 форми №КБ-2в, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, не містять підпису замовника (боржника), суд не може визначити обсяг прав, обов'язків та відповідальності кожної з сторін зазначеного договору та перевірити факт виникнення або порушення права грошової вимоги.
Таким чином, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Суд також роз'яснює заявнику, що відповідно до ч. 1. ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 21, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 154, 234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою № б/н від 01.02.2026 (вх. №456 від 02.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Нове місто» до боржника - Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради» про видачу судового наказу.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 03.02.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко