адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
02.02.2026 Справа № 917/2141/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи № 917/1860/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКМЕН", вул. Зоряна, 30, корп. А, селище Цибулів, Уманський район, Черкаська область, 19114
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРІОС СНЕК", вул. Овочева, 7А, м. Полтава, 36010
про стягнення 1 446 131,72 грн,
19.11.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКМЕН" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРІОС СНЕК" про стягнення заборгованості за договором поставки №100925 від 10.09.2025 року у розмірі 1 446 131,72 грн, з яких: 1 367 994,80 грн - сума основного боргу, 5 735,91 грн - 3% річних, 13 129,90 грн - інфляційні втрати, 59 271,11 - пеня (вх. №2228/25).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за Договором поставки №100925 від 10.09.2025 року.
Ухвалою від 24.11.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі. Ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановити відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України. Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
Ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі відповідач отримав 31.11.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду в електронний кабінет відповідача ( арк. справи 31).
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “АРКМЕН» ( Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕРІОС СНЕК» (Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 100925 від 10.09.2025р. (Договір, арк. справи 8-9).
При укладенні Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:
- продавець зобов'язується передати у власність (поставити) Покупцю товар згідно накладної (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти його та оплатити у строки встановлені цим Договором ( п.1.1. Договору),
- загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, товару визначається Сторонами у накладних на товар (п.1.2. Договору),
- відповідно до п.1.6. Договору моментом виникнення права власності на товар у Покупця є підписання накладних на товар представниками обох Сторін,
- при переданні товару Покупцю Продавець надає: видаткову накладну та товарно - транспортну накладну у двох примірниках , підписану уповноваженою особою Продавця (п.3.2 Договору),
- Продавець гарантує, що якість товару відповідає вимогам державних стандартів, що діють на території України. Підтвердженням належної якості товару, який поставляється за даним Договором, є Сертифікат про якість готової продукції (п.3.3).
- Відповідно до п.4.1. Договору ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються Сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
- Покупець зобов'язаний здійснити повну попередню оплату за Товар (п.4.3 Договору).
- У випадку прострочення оплати за поставлену партію товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань по оплаті. Сторони домовилися що позовна давність про стягнення пені складає три роки. Пеня нараховується на весь час прострочення оплати (п. 5.2 Договору).
- Відповідно до п. 7.1. Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання Сторонами і діє протягом двох років, а в частині взятих на себе зобов'язань до повного їх виконання Сторонами.
Суд встановив, що Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну вартість 1 367 994 грн. 80 коп., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №539 від 10.09.2025р. на суму 165 320 грн. 00 коп., №544 від 12.09.2025р. на суму 251 328 грн. 00 коп., №580 від 17.09.2025р. на суму 258 012 грн. 00 коп., №586 від 22.09.2025р. на суму 165 324 грн. 00 коп., №601 від 25.09.2025р. на суму 320 016 грн. 00 коп., №623 від 06.10.2025р. на суму 159 996 грн. 00 коп., №655 від 17.10.2025р. на суму 47 998 грн. 80 коп. (арк. справи 13-20).
Факт поставки і отримання товару Відповідач не спростовує та не заперечував.
Відповідач отриманий товар не оплатив, докази протилежного Відповідачем суду не подано, внаслідок чого за Відповідачем утворився боргу в сумі 1 367 994 грн. 80 коп., що й стало підставою для звернення Позивача до суду із цим позовом.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).
Частинами 1, 2 ст.692 ЦК встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК).
Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4 ст. 692 ЦК).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК (ст.663 ЦК).
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК (ч.1 ст.693 ЦК).
Згідно з ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч.1 ст.697 ЦК договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.
Договір купівлі продажу крім основного зобов'язання продавця передати у власність товар, а покупця - оплатити його, може передбачати низку додаткових зобов'язань, встановлювати певну послідовність вчинення дій продавцем та покупцем.
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.538 ЦК).
Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими ст.538 ЦК, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3 ст.538 ЦК).
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст.538 ЦК).
Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.
Покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов'язання.
У ст.620 ЦК передбачені правові наслідки невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками. У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання (ч.1 ст.620 ЦК).
Аналогічні приписи містяться у ст.665 ЦК щодо договору купівлі-продажу.
Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар (або з якого суд стягнув суму попередньої оплати), захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.
Інше тлумачення ст.538 ЦК нівелює зміст норм щодо належного виконання зобов'язання за договором, та щодо розірвання договору (відмови від договору) в передбаченому законом та договором порядку.
Залежно від моменту, з якого договір вважається укладеним, розрізняють консенсуальні договори - вважаються укладеними з моменту, як тільки сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, що має знайти відображення у формі, яка передбачена для даного виду договору; та реальні договори - є дійсними лише після вчинення на основі досягнутої згоди певної дії з передачі предмета договору (перевезення вантажу, позика, дарування).
Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов'язкам не може вважати договір неукладеним, а обов'язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.
Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов'язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов'язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22.
З урахуванням наведеного суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1 367 994,80 грн.
Також Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача за порушення строків оплати 5 735,91 грн - 3% річних, 13 129,90 грн - інфляційні втрати, 59 271,11 - пеня.
Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК).
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спору), є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Згідно п. 5.2 Договору у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань по оплаті. Сторони домовилися що позовна давність про стягнення пені складає три роки. Пеня нараховується на весь час прострочення оплати.
Позивачем нараховано пеню по кожній накладній окремо в сумі 59 271,11 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано 3% річних в сумі 5 735,91 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 13 129,90 грн.
Здійснивши перерахунок позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним.
Доказів проведення розрахунків за позовними вимогами в справу відповідачем не подано.
Доводи та розрахунки позивача з боку відповідача не спростовано.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 1 367 994,80 грн - сума основного боргу, 5 735,91 грн - 3% річних, 13 129,90 грн - інфляційні втрати, 59 271,11 - пеня підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростована і не заперечується, а тому підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності передбачає, зокрема, і те, що суд у розгляді справи займає позицію об'єктивного та неупередженого арбітра, не збирає докази, а лише оцінює ті, що надані сторонами. Принцип змагальності є складовою справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі, диспозитивності та розумності строку (п.74 постанови Верховного Суду від 04 листопада 2025 року cправа № 914/2892/24).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог в сумі 1 367 994,80 грн - сума основного боргу, 5 735,91 грн - 3% річних, 13 129,90 грн - інфляційні втрати, 59 271,11 - пеня, судовий збір в розмірі 17 353,59 грн, сплачений позивачем, покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Також Позивач просив суд стягнути з Відповідача 72 000 грн. - витрати на правничу допомогу адвоката, зокрема за підготовку та подачі позовної заяви з додатками, інших процесуальних документів, представництво в суді та вчинення інших дій щодо надання правничої допомоги.
Під час розгляду питання про розподіл судових витрат суд дійшов висновку про наступне:
Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Позивач просив суд стягнути з Відповідача 72 000 грн. - витрати на правничу допомогу адвоката, зокрема за підготовку та подачі позовної заяви з додатками, інших процесуальних документів, представництво в суді та вчинення інших дій щодо надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2025 року між позивачем та адвокатом Риженко О.С. укладено Договір №01/11/25 про надання правничої допомоги від 01.11.2025р.
Умовами договору сторони узгодили наступне:
- За цим Договором Виконавець зобов'язується надати послуги з професійної правничої допомоги з питань, зокрема щодо підготовки і подачі позовних заяв, в тому числі щодо стягнення заборгованості з контрагентів Замовника, інших процесуальних документів та представництва інтересів Замовника в судах, зокрема в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах всіх рівнів та інстанцій та у будь яких інших підприємствах, установах організаціях та органах державної влади, з усіма необхідними повноваженнями для представництва Замовника, без обмеження повноважень на представництво Замовника.
- Протягом 5 (п'яти) календарних днів після закінчення надання правничої допомоги за цим Договором підготувати, підписати та передати Замовнику на підпис Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правничої допомоги разом з іншими документами, що мають відношення до даного Договору.
- У випадку отримання від Замовника будь-яких документів та/або матеріалів в порядку, передбаченому цим Договором, забезпечити їх конфіденційність (як зазначено у п.2.3 Договору) та повернення Замовнику в повному обсязі.
- Здійснити підготовку та написання позовної заяви протягом семи днів з моменту підписання договору, акту прийому-передачі необхідних документів.
- Сторони погодили, що оплата Послуг здійснюється Замовником у грошовій одиниці гривні, вартість послуг за даним договором складає суму, яка визначається в Актах прийому-передачі наданих послуг підписаних Сторонами, які є невід'ємною частиною даного Договору.
- Оплата Послуг за цим Договором здійснюються шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 3 днів з моменту підписання Договору на підставі виставлених рахунків, але у будь-якому випадку не пізніше 3 календарних днів з моменту надання послуг та підписання Акту прийому-передачі наданих послуг.
- За згодою Сторін, вартість послуг може бути сплачена в іншій формі - шляхом передачі матеріальних цінностей, векселів або у інших формах, не заборонених чинним законодавством України.
- Судовий збір та інші встановлені державою платежі обов'язкового характеру сплачуються Замовником та не входять до суми Договору.
- Замовник відшкодовує Виконавцеві в повному обсязі транспортні витрати, пов'язані з веденням справи в іншому адміністративно-територіальному пункті ніж м. Київ.
- Після надання Послуг Виконавець складає в трьох екземплярах Акт прийому-передачі наданих послуг та надає два екземпляри Замовнику, а Замовник зобов'язаний підписати Акт і передати підписаний екземпляр Акту Виконавцю протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання зазначеного Акту Виконавцем, та остаточно розрахуватись за надані Послуги на умовах визначених Договором.
- У випадку, якщо Виконавець не підписав або не передав Виконавцю підписаний Акт прийому-передачі наданих послуг, в порядку і строк передбачений п.3.6. Договору, і не надав Виконавцю свої обгрунтовані письмові заперечення щодо відмови від підписання Акту, то в такому випадку Послуги зазначені в Акті вважаються виконаними Виконавцем і прийнятими Замовником в повному обсязі без будь-яких заперечень, а Акт вважається таким, що підтверджує належне надання Послуг і прийняття їх Замовником за наявності одноосібного підпису Виконавця на третьому екземплярі Акту.
Згідно Акту № 2 прийому-передачі наданих послуг Адвокат Рнженко Олександр Сергійович, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000064 від 03.06.2016, передав надані послуги, а Замовник прийняв наступні юридичні послуги:
- Зустріч з Замовником, з'ясування підстав та мети звернення, аналіз документів наданих Замовником щодо правовідносин із ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРІОС СНЕК» (код ЄДРПОУ 44307498) та підготовка і подання позовної заяви Замовника до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРЮС СНЕК» (код СДРПОУ 44307498) щодо стягнення заборгованості, штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних втрат за порушення зобов'язань за Договором поставки № 100925 від 10.09.2025р., підготовка додатків до позовної заяви, проведення розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат;
- Вартість наданих послуг становить 72 000 (сімдесят дві тисячі) гривень 00 копійок, без ПДВ.
- Підписуючи цей Акт, Замовник підтверджує, що ним було отримано від Виконавця послуги у формі та спосіб, визначений Договором, а самі послуги за своєю якістю відповідають умовам Договору. Клієнт не має жодних претензій щодо Послуг до Виконавця.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру і ін.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Судом встановлено, що відповідач не надав до суду клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Проаналізувавши доводи позивача, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі є майновим. Докази, якими позивач підтверджував обставини та на яких ґрунтувались позовні вимоги, не містили значного обсягу письмових документів, що підлягали аналізу представником позивача у даній справі та фактично складались із Договору поставки № 100925 від 10.09.2025р. та видаткових накладних. Отже, з урахуванням характеру та предмету спору, кількості його учасників, складності та обсягу матеріалів справи, а також обсягу документів, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, не можна стверджувати, що вивченню та дослідженню адвокатом в межах даної справи підлягав значний обсяг документів, а спір у справі був нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору та вимагав від адвоката вивчення значного обсягу джерел права.
Виходячи із встановлених у справі обставин, суд вважає, що фактичний обсяг наданих позивачу послуг, що полягав у аналізі документів, підготовці та подачі позовної заяви до суду, роботі з нормативно-правовою базою, вивченні судової практики, формуванні правової позиції та консультація щодо стратегії захисту інтересів клієнта в суді під час розгляду справи, не був значним, а характер та предмет спору не вимагав дослідження та ознайомлення адвоката із значним обсягом процесуальних документів та не становив виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката, а також не вимагав участі в судових засіданнях та подачі інших заяв по суті спору (крім позову).
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 р. у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаних адвокатами робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів, враховуючи задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку, що заява позивача про про розподіл судових витрати на професійну правничу допомогу у справі №917/2141/25 підлягає частковому задоволенню у розмірі 20 000 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233,237-238 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРІОС СНЕК» (вул. Овочева, 7А, м. Полтава, 36010, ідентифікаційний код 44307498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКМЕН» (вул. Зоряна, 30, корп. А, селище Цибулів, Уманський район, Черкаська область, 19114, ідентифікаційний код 3286400990) основну заборгованість у розмірі 1 367 994,80 грн - сума основного боргу, 5 735,91 грн - 3% річних, 13 129,90 грн - інфляційні втрати, 59 271,11 - пеня, 17 353,58 грн. витрат по сплаті судового збору, 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 02.02.2026 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Суддя Тимощенко О.М.