02 лютого 2026 року Справа № 915/687/22
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.
прокурора Цвікілевич Н.В. (в залі суду)
представника відповідачів: Колесника Д.В. (поза межами суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідачів про розстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі № 915/687/22
за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва,
в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Столиця-Буд»,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Ривьера ЛТД»,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю “Рив'єра-9»,
про стягнення грошових коштів
встановив:
Господарським судом Миколаївської області розглядалася справа за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Столиця-Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю “Ривьера ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Рив'єра-9» грошових коштів у загальній сумі 1 977 391,21 грн - коштів пайової участі.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 у задоволенні позову заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва відмовлено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 задоволено апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 по справі №915/687/22, рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 по справі №915/687/22 скасовано.
Зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції позов задоволено та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Столиця-Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю “Ривьера ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю “Рив'єра-9» на користь Миколаївської міської ради грошові кошти пайової участі у сумі 1977391,21 грн.
Також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Столиця-Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю “Ривьера ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Рив'єра-9» на користь Миколаївської обласної прокуратури по 9 886,95 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та по 11 864,34 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
29.12.2025 за вх.. № 19204/25 до суду надійшла заява представника відповідачів про розстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 (повний текст складено та підписано 17.12.2025) у справі № 915/687/22 в частині стягнення основної суми заборгованості зі сплати коштів пайової участі в розмірі 1 977 391,21 грн рівними частинами з кінця січня 2026 року по листопад 2026 року до кінця кожного місяця по 179 762,84 грн.
Ухвалою суду від 30.12.2025 розгляд такої заяви призначено на 15.01.2026.
Позивач у письмових запереченнях б/н від 09.01.2026 (вх.№418/26 від 09.01.2026), просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідачів про розстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025, оскільки на думку позивача, складне фінансове становище відповідачів, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.
У судовому засіданні 15.01.2026 за усним клопотанням представника відповідачів щодо надання строку для підготовки відповіді на заперечення прокуратури оголошено перерву до 02.02.2026.
26.01.2026 представником відповідачів до суду скеровано додаткові пояснення у справі. Заявник стверджує, що у представленій прокурором інформаційній довідці з Реєстру речових прав міститься стара архівна інформація щодо права власності на квартири та нежитлові приміщення, оскільки основна частина нерухомого майна, а саме квартири, продана в розстрочку фізичним особам, які фактично в більшості своїй вже зробили ремонт в них та проживають. Нежитлові приміщення та паркомісця здаються в оренду. Станом на початок 2026 року у власності ТОВ “Компанія “Столиця-Буд» перебували 9 квартир, проте ці квартири продані фізичним особам на умовах розстрочення платежу, тому за умовами відповідних договорів до повного розрахунку за цими договорами право власності зберігається за ТОВ »Компанія “Столиця-Буд», на підтвердження чого додані копії договорів.
Інших документів суду не надходило.
У судовому засіданні 02.02.2026 представник відповідачів уточнив прохальну частину заяви щодо строку розстрочення, зокрема клопотав про розстрочення виконання постанови на 10 місяців рівними частинами. Представник просив суд задовольнити заяву про розстрочення, наголосивши, що відповідачі не ухиляються від виконання судового рішення, а навпаки намагаються таким чином виконати судове рішення.
Прокурор підтримав висловлену у запереченнях позицію та доводи, викладені на їх обґрунтування.
За результатами проведеного засідання 02.02.2026 суд, на підставі статті 233 ГПК України, підписав вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються доводи заяви та заперечень проти неї, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради пред'явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю »Компанія »Столиця-Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю »Ривьера ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю »Рив'єра-9» грошових коштів у загальній сумі 1 977 391,21 грн - коштів пайової участі.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 у задоволенні позову заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва відмовлено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 задоволено апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 по справі №915/687/22, рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 по справі №915/687/22 скасовано.
Зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції позов задоволено та стягнуто солідарно з ТОВ “Компанія “Столиця-Буд», ТОВ “Ривьера ЛТД», ТОВ “Рив'єра-9» на користь Миколаївської міської ради грошові кошти пайової участі у сумі 1977391,21 грн.
Також стягнуто з ТОВ “Компанія “Столиця-Буд», ТОВ “Ривьера ЛТД» та ТОВ “Рив'єра-9» на користь Миколаївської обласної прокуратури по 9 886,95 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та по 11 864,34 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Відповідачами 29.12.2025 подана заява про розстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі № 915/687/22 в частині стягнення основної суми заборгованості зі сплати коштів пайової участі в розмірі 1977391,21 грн рівними частинами з кінця січня 2026 року по листопад 2026 року до кінця кожного місяця по 179 762,84 грн.
Згідно приписів ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Водночас Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду по даній справі відповідач вказує, що починаючи з 24.02.2022 відповідачі не здійснюють жодного будівництва у м. Миколаєві у ЖК "Рив'єра" через повномасштабне вторгнення рф на територію України, а тому будь-яких доходів від своєї господарської діяльності відповідачі наразі не отримують, а діяльність відповідачів не є прибутковою, а радше збитковою.
Поточна господарська діяльність відповідачів фінансується завдяки залученню на підтримку своєї господарської діяльності позикових коштів.
29.12.2025 відповідачі сплатили на користь позивача на виконання Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у даній справі усю суму судового збору в розмірі 65253,89 грн, сплаченого прокуратурою за час розгляду справи.
Зі змісту заяви вбачається, що наразі на рівні керівництва відповідачів ведуться перемовини із кредиторами про залучення щомісячно додаткового фінансування позикових коштів в розмірі 179762,84 грн на покриття витрат зі сплати заборгованості згідно постанови апеляційного суду.
Відповідачі вважають, що справедливим є розстрочення відповідачам виконання судового рішення на 11 місяців рівними частинами з кінця січня 2026 року до кінця листопада 2026 року, тобто 1 977 391,21 грн /11 міс.= 179 762,84 грн.
На підтвердження важкого фінансового становища відповідачі долучають до матеріалів справи інформацію про поточний стан наявності грошових коштів на підприємствах, що підтверджується банківськими виписками, що додаються.
Окрім того, відповідачі на постійній основі сплачують у місцевий бюджет міста Миколаїв орендну плату за орендовані земельні ділянки.
Відповідні копії податкових декларацій з плати за землю за 2025 рік додані відповідачами до цієї заяви.
Крім цього, такі витрати відповідачі підтверджують банківськими виписками, податковими деклараціями.
У заяві про розстрочення виконання судового рішення зазначено, що з відповідачами на постійній основі у трудових відносинах перебувають працівники, яким щомісячно нараховується та виплачується заробітна плата, сплачуються із неї податки та військовий збір, ЄСВ тощо. На підтвердження зазначеного заявниками додано офіційну звітність.
Відповідачі наголошують, що через воєнні ризики, які не сприяють відновленню будівництва житла в ЖК “Рив'єра» та через побоювання інвесторів, наявну збитковість підприємств і фактичне зупинення господарської діяльності відповідачів щодо будівництва багатоквартирних будинків у м. Миколаєві в ЖК “Рив'єра» через повномасштабне вторгнення та збройну агресію рф проти України, у них відсутня можливість одномоментної сплати суми заборгованості, що складає майже два мільйони гривень.
Однак відповідачі за рахунок залучених позикових коштів та без ризику для свого банкрутства можуть щомісячно акумулювати 1/11 частину суми заборгованості перед позивачем та виплачувати на погашення заборгованості суму 179 762,84 грн починаючи з січня 2026 року 11-тьма рівними частинами щомісячно.
Заявники стверджують, що їх скрутне фінансове становище унеможливлює одномоментне виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 без нанесення істотної шкоди відповідачам через створення ризиків банкрутства, тому оптимальним варіантом для задоволення вимог позивача, для уникнення банкрутства та сприяння продовження господарської діяльності товариства, та як наслідок сплати податків до державного та місцевого бюджету (орендної плати за землю, податків і зборів із заробітної плати працівникам, самої заробітної плати, податків на нерухоме майно), відповідачі просять розстрочити виконання судового рішення.
Посилаючись на вказані обставини, які підтвердженні відповідними доказами, відповідачі наголошують, що розстрочка виконання рішення суду для відповідачів в даному випадку не є інструментом ухилення від його виконання, а навпаки буде здійснюватись з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідачів, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь позивача, що можливе у випадку настання ризиків банкрутства відповідачів.
Заперечуючи проти задоволення заяви відповідачів про відстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025, позивач зазначає, що наведені представником відповідачів обґрунтування неможливості виконання судового рішення та докази, надані на їх підтвердження, не свідчать про наявність виняткових обставин в розумінні ст. 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення.
За твердженням позивача фінансова нестабільність відповідачів не є тою виключною обставиною, з якою приписи процесуального закону пов'язують можливість надання розстрочки виконання рішення суду, оскільки відповідно до чинного законодавства зобов'язання мають виконуватись належним чином, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а боржники не звільняються від відповідальності за неможливості виконання ними грошового зобов'язання. Складне фінансове становище відповідачів, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Позивач вважає, що наведені представником відповідачів обставини на обґрунтування заяви не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають його поточну підприємницьку діяльність, а тому не є фактами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення.
Окрім зазначеного, позивач спростовуючи доводи представника відповідачів щодо відсутності можливості виконання рішення суду, зазначає що ТОВ «Компанія «Столиця-Буд» володіє на праві приватної власності об'єктами нерухомого майна, які не перебувають під обтяженням та можуть бути реалізовані, що в свою чергу забезпечить виконання судового рішення у даній справі.
Також позивач зауважує, що тяжка економічна ситуація в країні, спричинена військовою агресією, носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.
Позивач вважає подання відповідачами заяви про розстрочку свідомим уникненням обов'язку з виконання судового рішення.
На думку позивача, беручи до уваги сумнівну добросовісність дій боржників і ступінь їх вини у виникненні спору з одного боку та потребу міського бюджету у доходах на відновлення пошкодженої інфраструктури міста з іншого, ураховуючи дотримання справедливого балансу між відповідачами та позивачем і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, наведені представником товариств обставини не є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення коштів.
На спростування заперечень представником відповідачів до суду скеровано додаткові пояснення у справі, у яких заявник стверджує, що у представленій прокурором інформаційній довідці з Реєстру речових прав містяться відомості про 166 об'єктів нерухомого майна (без урахування об'єктів, що значаться в іпотеці). Однак, вказана довідка не враховує того факту, що основна частина нерухомого майна, а саме квартири, продана в розстрочку фізичним особам, які фактично в більшості своїй вже зробили ремонт в них та проживають. Так, з цього нерухомого майна вже продано (без розстрочення платежу) - 6967,0 кв.м., продано квартир на умовах розстрочки - 835 кв.м, здано в оренду (нежитлові приміщенні та паркомісця)- 1259,8 кв.м.
Заявник стверджує, що у вказаній довідці міститься неактуальна архівна інформація щодо права власності на квартири та нежитлові приміщення. Станом на час надання пояснень ТОВ “Компанія "Столиця-Буд» фактично є власником виключно того нерухомого майна (проданого на умовах розстрочки ), за яке сплачує податки як власник та про яке є відомості у офіційній звітності товариства.
З доданих до пояснень додатків вбачається, що станом на початок 2026 року у власності ТОВ “Компанія “Столиця-Буд» перебували 9 квартир, що підтверджується доданою копією податкової декларації з податку на нерухоме майно за 2026 рік та уточнюючою податковою декларацією за 2025 рік. Однак, ці квартири продані фізичним особам на умовах розстрочення платежу, тому за умовами відповідних договорів до повного розрахунку за цими договорами право власності зберігалося за ТОВ »Компанія “Столиця-Буд» (копії договорів долучені до пояснень).
Крім цього, заявник стверджує, що всі вільні площі виставлені на продаж, проте враховуючи воєнний стан, стан економіки та інші ризики, ці об'єкти за ринковою ціною не реалізуються, а відчужувати належне майно нижче собівартості спричинить збитки та створить стан неплатоспроможності.
Наразі вільні площі (нежитлові приміщення та машиномісця) здаються в оренду, на підтвердження чого до пояснень долучено декілька копій таких договорів.
Заявник стверджує, що за договорами оренди нерухомого майна та розстрочки ТОВ »Компанія “Столиця-Буд» отримує в середньому 311 тис грн в місяць, які витрачаються на заробітну плату співробітників, податки та збори, орендну плату за землю.
Заявник наголошує, що примусове відчуження в межах виконавчого провадження по стягненню коштів за рішенням суду так само може спричинити ситуацію, за якої майно може бути відчужене нижче собівартості та призвести до негативного економічного стану відповідача та його неплатоспроможності, звільнення працівників тощо. Окрім того, накладення арешту на майно, яке за відповідними договорами купівлі-продажу чи оренди використовується третіми особами, може призвести до порушенням їх прав та законних інтересів, що є неприпустимим.
За твердженням представника відповідачів, викладеним у поясненнях, подання заяви на розстрочення виконання рішення суду було зумовлене уникненням банкрутства та сприяння продовження господарської діяльності відповідачів, та як наслідок збереження можливості відповідачів для сплати податків до державного та місцевого бюджету (орендної плати за землю, податків і зборів із заробітної плати працівникам, самої заробітної плати, податків на нерухоме майно).
Посилаючись на вказані обставини, які підтвердженні відповідними доказами, представник відповідачі вказує, що наразі виконання рішення суду в повному обсязі одночасно в значній мірі ускладнює фінансовий стан відповідачів та фактично призведе стану неплатоспроможності.
Відповідачі наголошують, що розстрочка виконання рішення суду для них в даній справі не є інструментом ухилення від його виконання. Натомість, відповідачі намагаються забезпечити повне виконання судового рішення без негативних наслідків для своєї господарської діяльності, усунувши ризики банкрутства, зберігши при цьому інтереси своїх працівників, державного та місцевого бюджетів (ПДФО,ЄСВ, військовий збір, плата за землю, податки на нерухоме майно) та баланс інтересів місцевої громади.
Згідно ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст.18, ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За приписами ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі “Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції (“Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
Згідно практики Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (“Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі “Крапівницький та інші проти України», заява №60858/00).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, що відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення.
Під час прийняття рішення по даній справі та при розгляді даної заяви судом також досліджувався ступінь вини відповідача у виникненні спору. Так, судом з'ясовано, що предметом спору у даній справі було стягнення з відповідачів коштів пайової участі у розвиток інфраструктури міста Миколаєва, яка на думку відповідачів, була ними задоволена шляхом передачі до комунальної власності міста Миколаєва об'єкту нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2025 у позові відмовлено з підстав здійснення первинним забудовником пайовий внеску за будівництво об'єкту ЗАТ «Київміськбуд-1» шляхом передачі до комунальної власності міста Миколаєва будівлі дитячого навчального закладу освіти, що на думку суду звільняє відповідачів від обов'язку сплати до місцевого бюджету коштів пайової участі у розвиток інфраструктури міста Миколаєва.
Однак, при дослідженні обставини передачі об'єкту соціальної інфраструктури у власність Миколаївської міської ради, апеляційною інстанцією встановлено, що така передача відбулася на виконання умов Інвестиційного контракту від 29.04.2005 № 36/01, а не на виконання вимог ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». У зв'язку з чим апеляційною інстанцією судове рішення першої інстанції скасоване та прийняте нове рішення про задоволення позову повністю.
Зазначене, на переконання суду, не свідчить про умисне ухилення від сплати пайового внеску.
Судом приймається до уваги, що попри тяжке фінансове становище після перегляду справи апеляційною інстанцією відповідачами повністю погашено понесені позивачем судові витрати.
Крім того, судом прийнято до уваги, що відповідачі наразі знаходяться у скрутному становищі через фактичне зупинення господарської діяльності з будівництва багатоквартирних будинків у м. Миколаєві в ЖК «Рив'єра» у зв'язку з збройною агресією рф проти України, що спричинює побоювання інвесторів та збитковість підприємств. Згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 № 376, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, Миколаївська міська територіальна громада належить до території можливих бойових дій.
Зазначені обставини є загальновідомими, не потребують додаткового доведення.
Попри це, боржниками не заявлено про неплатоспроможність чи банкрутство, а навпаки вони здійснюють діяльність в межах можливостей в умовах воєнного стану, надають робочі місця працівникам, ведуть офіційну звітність, сплачують до державного бюджету чималі податки.
В якості доказів на обґрунтування викладених у заяві обставин, до заяви про розстрочення надано податкові декларації з плати за землю, на майно, податкові розрахунки, виписки по рахункам, фінансову звітність за 2024 рік (баланс), штатні розписи та ін.
На переконання суду, відповідачами надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що їх фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
Отже, наведені вище обставини, які склались та не залежать від волі відповідачів, підтверджують відсутність в даний час об'єктивної можливості виконати негайно в повному обсязі рішення суду та свідчать про винятковість цього випадку у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Проаналізувавши надані суду документи, суд виснував, що негайне виконання відповідачами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідачів, а також на можливість виконання ним своїх функцій, що може призвести до блокування роботи відповідачів, та відповідно виконання в подальшому грошових зобов'язань, зокрема і перед позивачем.
Розстрочення виконання цього судового рішення в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, як на тому наголошує прокурор, відповідачі лише намагаються через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
А тому, розстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Також суд зауважує, що позивачем суду не надано жодних доказів на підтвердження завдання йому збитків несвоєчасним погашенням відповідачами коштів пайової участі.
З огляду на наведене, прийнявши до уваги інтереси як позивача, так і відповідача, суд визнає винятковими, і такими, що дають право на розстрочку обставини, вказані відповідачами та, з урахуванням дотримання балансу інтересів стягувача та боржників, задовольняє заяву відповідачів про розстрочення виконання судового рішення з урахуванням уточнень, заявлених у даному судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву від 29.12.2025 (вх.№ 19204/25) про розстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі № 915/687/22, з урахуванням уточнень, заявлених у судовому засіданні 02.02.2026.
2. Розстрочити виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі № 915/687/22 в частині стягнення з відповідачів основної суми заборгованості зі сплати коштів пайової участі в розмірі 1977391,21 грн на 10 місяців рівними частинами у розмірі 197739,12 грн за таким графіком:
1) до 28.02.2026 - 197739,12 грн;
2) до 28.03.2026 - 197739,12 грн;
3) до 28.04.2026 - 197739,12 грн;
4) до 28.05.2026 - 197739,12 грн;
5) до 28.06.2026 - 197739,12 грн;
6) до 28.07.2026 - 197739,12 грн;
7) до 28.08.2026 - 197739,12 грн;
8) до 28.09.2026 - 197739,12 грн;
9) до 28.10.2026 - 197739,12 грн;
10) до 28.11.2026 - 197739,12 грн.
Відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 03.02.2026.
Суддя Т.М.Давченко