03 лютого 2026 року Справа № 915/1564/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Cеменчук Н.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116
електронна адреса: info@gas.ua
представник позивача: Кемінь В.В.
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садко Миколаїв", вул.Садова, буд.42а, м.Миколаїв, 54055
електронна пошта: sadko42a@gmail.com
про: стягнення 170 796,68 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №29/10 від 29.10.2025 (вх.№15208/25 від 29.10.2025) про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садко Миколаїв" боргу за поставлений природний газ у березні-квітні 2025 року у загальній сумі 170 796,68 грн., у тому числі:
- основний борг у сумі 151 062,24 грн.;
- 3% річних у сумі 1 518,18 грн.;
- пеня у сумі 15 687,90 грн.;
- інфляційні втрати у розмірі 2 528,36 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу. Вказує, що оскільки згідно з інформаційною платформою Оператора ГРМ (як споживача природного газу) у відповідача були відсутні постачальники природного газу на підставі укладеного договору (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача Оператором ГРМ було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», тобто позивача. В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ00014О99M003 (Відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у тому числі у період з 04.03.2025 по 30.04.2025. Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 04.03.2025 по 31.03.2025 - 4,26707 тис. м. куб., з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 0,10725 тис. м. куб. на загальну суму 151 062,24 грн., яка відповідачем не сплачена.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.11.2025 позовну заяву №29/10 від 29.10.2025 (вх.№15208/25 від 29.10.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач через систему "Електронний суд" подав заяву №04/11 на виконання вимог ухвали суду (вх.№15500/25 від 04.11.2025), згідно якої надав докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/1564/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.
Вказана ухвала була направлена в електронний кабінет відповідача системи «Електронний суд» та отримана останнім 10.11.2025, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, враховуючи наявність загрози у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, у зв'язку з чим в Україні введено воєнний стан, територіальне розташування міста Миколаєва відносно зони бойових дій, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглядалась судом у розумний строк.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
У відповідності до п.26 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" визначений Кабінетом Міністрів України це постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 04.03.2025 по 31.03.2025 та з 01.04.2025 по 30.04.2025 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача, у спірний період з 04.03.2025 по 31.03.2025 та з 01.04.2025 по 30.04.2025 до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом оператора ГТС від 12.09.2025 №ТОВВИХ-25-14315 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00014О99M003;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (форма № 10);
- інформацією щодо закріплення споживача в Реєстрі споживачів постачальників (надано у вигляді скріншоту з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Відповідно до п. 1.3 Типового договору цей договір є договором приєднання.
При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до п.2.1 Типового за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
У відповідності до п.2.2 Типового договору обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).
Згідно п.3.1 Типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно п. 3.3 Типового договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
У відповідності до п. 4.1 Типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу IV Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Згідно п. 4.2 Типового договору об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що міститься в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператора ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п.4.3 Типового договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Згідно п. 4.4 Типового договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
У відповідності до п.4.5 Типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до пп.1 п. 5.2 Типового договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Згідно до пп.2 п. 5.2 Типового договору споживач зобов'язується укласти в установленому порядку договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ або договір транспортування природного газу з Оператором ГТС (для прямих споживачів) для набуття права на правомірний відбір газу із газорозподільної системи та фізичну доставку газу до межі балансової належності об'єкт споживача.
Відповідно до пп.1 п. 6.1 Типового договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ.
У відповідності до пп.1 п.6.2 Типового договору постачальник зобов'язується забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пп.3 п.6.2 Типового договору постачальник зобов'язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором.
Згідно п.8.1 Типового договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
У відповідності до п.11.1 Типового договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяці, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником.
Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу щодобово.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садко Миколаїв", зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XQ00014О99M003.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи.
Як уже було наведено, відповідно до умов пункту 4.3 Типового договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Порядок же здійснення оплати визначений пунктом 4.4 Типового договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що поставило Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Садко Миколаїв" природний газ у період з 04.03.2025 по 31.03.2025 в об'ємі 4,26707 тис.м.куб. на суму 147 746,27 грн. та у період з 01.04.2025 по 30.04.2025 в об'ємі 0,10725 тис.м.куб. на суму 3 315,97 грн.
За даними Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", на виконання умов договору позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу та акти приймання-передачі природного газу, а саме:
- акт №6912 від 31.03.2025 приймання-передачі природного газу на суму 147 746,27 грн. та рахунок на оплату (природний газ) №14182 від 10.04.2025 (розрахунковий період 1-31 березня 2025 року) на суму 147 746,27 грн. (надіслано засобами поштового зв'язку 11.04.2025, про що свідчить список групованих поштовх відправлень).;
- акт №9016 від 30.04.2025 приймання-передачі природного газу на суму 3 315,97 грн. та рахунок на оплату (природний газ) №17363 від 09.05.2025 (розрахунковий період 1-30 квітня 2025 року) на суму 3 315,97 грн. (надіслано засобами поштового зв'язку 12.05.2025, про що свідчить список групованих поштовх відправлень).
Визначені позивачем суми включають в себе обсяги і вартість природного газу, які вираховувалися щоденно за період з 04.03.2025 по 31.03.2025 та з 01.04.2025 по 30.04.2025, виходячи із цін для непобутових споживачів, оприлюднених на офіційному веб-сайті ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов п.4.4 договору за отриманий природний газ у період з 04.03.2025 по 31.03.2025 та у період з 01.04.2025 по 30.04.2025 в сумі 151 062,24 грн. не розрахувався.
Посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до абз.4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Згідно ч.3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 за 30.09.2015 (далі Правила №2496), врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС.
Пунктом 2 розділу VI Правил №2496 встановлено, зокрема, що за договором постачання природного газу постачальник останньої надії зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно п.4 розділу VI Правил №2496, постачальник останньої надії зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником останньої надії, яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.
Постачальник останньої надії зобов'язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов'язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника останньої надії. Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника останньої надії. Розрахунок за поставлений постачальником останньої надії природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін (п.8 розділу VI Правил).
Згідно матеріалів справи, у період з 04.03.2025 по 31.03.2025 та з 01.04.2025 по 30.04.2025 відповідач спожив природний газ у загальному обсязі 4,37432 тис.м.куб. (4,26707 тис.м.куб. + 0,10725 тис.м.куб.).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлялись відповідачу рахунки на оплату №14182 від 10.04.2025 (розрахунковий період 1-31 березня 2025 року) на суму 147 746,27 грн. та №17363 від 09.05.2025 (розрахунковий період 1-30 квітня 2025 року) на суму 3 315,97 грн.
При цьому, з огляду на надані позивачем докази вбачається, що визначаючи розмір оплати, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виходило з щоденно спожитих відповідачем обсягів газу у зазначені періоди та щоденних цін ПОН для непобутових споживачів, які оприлюднюються на офіційному веб-сайті ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
Натомість, суд вважає, що при визначенні вартості поставленого відповідачу природного газу позивач повинен був застосовувати ціни ПОН для побутових споживачів, а не для не побутових, з огляду на наступне.
За змістом статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»:
- оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);
- споживач - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;
- побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Отже, з наведеного вбачається, що чинне законодавство України до побутових споживачів природного газу відносить лише фізичних осіб, які використовують газ для власних побутових потреб. Натомість, фізичні особи-підприємці або юридичні особи вважаються непобутовими споживачами.
Як встановлено судом, відповідач (ОСББ) є юридичною особою, засновниками якого є фізичні особи - власники житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по вул.Садова,42А, м.Миколаїв. Єдиним видом діяльності відповідача є: 81.10 Комплексне обслуговування будинків.
Враховуючи правовий статус відповідача, зокрема те, що він є юридичною особою, державну реєстрацію котрої проведено 04.10.2016, в силу положень п.23 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» він не належить до побутових споживачів.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо вартості газу, поставленого позивачем, як постачальником «останньої надії», варто врахувати не лише суб'єктний статус відповідача, а й особливості цього статусу і законодавчі випадки встановлення ціни природного газу для ОСББ, з урахуванням цих особливостей.
Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Так, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, а також особливості статусу цих об'єднань визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
За змістом ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
У відповідності до ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №916/3837/21 зазначено, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб.
Також, судом враховано правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 05.06.2025 у справі №914/1568/24, правовідносини в якій є подібними до цієї справи.
Зокрема, у п. 7.48 вказаної постанови Верховний Суд зазначив: «... відповідач відповідно до Статуту здійснює виключно некомерційну господарську діяльність та згідно з нормами чинного законодавства є юридичною особою, яка утворена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирних будинків/об'єднанням споживачів, з метою сприяння в отриманні співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, комунальних послуг, які включають в себе і постачання та розподіл природного газу (теплової енергії). При цьому така теплова енергія постачається у багатоквартирний будинок (будинки) виключно для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників будинків....
Колегія суддів відзначає, що у даному випадку під категорію "побутові споживачі" підпадають як окремі фізичні особи, так і об'єднання фізичних осіб, головною метою яких у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема для опалення своїх квартир (будинків), що не включає професійну та комерційну діяльність».
Суд зауважує, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.
Діяльність ОСББ спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.
Тобто, ОСББ фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем (постачальником "останньої надії" за договором) виступає лише в інтересах мешканців будинку.
Зазначене унормовується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.05.2025 у справі №916/2778/24 та від 22.01.2025 у справі №916/1071/24.
Зокрема, у справі №916/1071/24 за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до Обслуговуючого кооперативу "Дім на Левітана" про стягнення заборгованості з оплати вартості природного газу, поставленого позивачем як постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 20.11.2021, Верховний Суд у вирішенні питання щодо особливостей правового статусу відповідача (Обслуговуючого кооперативу), як споживача природного газу викладав висновки щодо його статусу (побутовий / непобутовий споживач у відносинах із ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як постачальником "останньої надії). При цьому, в означеній постанові суд касаційної інстанції виходив з аналізу положень Закону України "Про ринок природного газ", розпорядження КМУ від 22.07.2020 № 917-р "Про визначення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії", постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 і від 09.12.2020 №1236", Кодексу ГТС, Правил №2496, постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 "Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".
Також відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №916/3837/21 та від 13.02.2024 у справі №922/1717/23, ОСББ в частині споживання природного газу на побутові потреби по аналогії закону підпадає під визначення колективний побутовий споживач газу у випадку, коли ці організації об'єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку.
Діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, а відтак, така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/11650/17 та від 29.09.2021 у справі №910/15687/20).
Ураховуючи наведене, з огляду на встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин у своїй сукупності, суд зазначає, що відповідач, як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
Таким чином, у відносинах з позивачем (постачальником "останньої надії" за типовим договором) відповідач фактично виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
У цьому випадку під категорію "побутові споживачі" підпадають як окремі фізичні особи, так і об'єднання фізичних осіб, головною метою яких у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема, для опалення своїх квартир (будинків), у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
З огляду на наведене суд зазначає, що при визначенні суми заборгованості за спожитий ОСББ у період з 04.03.2025 по 31.03.2025 та з 01.04.2025 по 30.04.2025, позивач повинен був застосовувати ціни ПОН саме для побутових споживачів, а не для не побутових.
Суд встановив, що на офіційній сторінці позивача в мережі інтернет за посиланням «https://gas.ua/uk/home/slr» розміщено інформацію щодо ціни природного газу для побутових споживачів, яка протягом березня - квітня 2025 року становила 7,95689 грн з ПДВ за 1 куб.м.
Здійснивши власний перерахунок вартості природного газу, поставленого позивачем для потреб відповідача у період з 04.03.2025 по 31.03.2025 та з 01.04.2025 по 30.04.2025, суд зазначає, що вартість природного газу становить 34 805,99 грн., а саме:
- у період з 04.03.2025 по 31.03.2025 грн. - 33 952,61 грн. (4,26707 тис.м.куб.* 7,95689 грн * 1000);
- у період з 01.04.2025 по 30.04.2025 - 853,38 грн. (0,10725 тис.м.куб. * 7,95689 грн * 1000).
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення основної суми заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 34 805,99 грн.
Даний висновок суду узгоджується із позицією ВС КГС, яка наведена касаційним судом у постанові від 05.06.2025 у справі №914/1568/24.
Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас за ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 687,90 грн., 3% річних у розмірі 1 518,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 528,36 грн. за період з 01.05.2025 по 31.08.2025.
Суд звертає увагу на помилковість розрахунків здійснених позивачем в частині визначення бази нарахування.
Разом з тим, суд зазначає, відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
При цьому, за визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Виконавець комунальної послуги суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. Також у цій же статті передбачено, що співвласники можуть передати усі або частину функцій з управління багатоквартирним будинком управителю, або всі функції об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Як було встановлено судом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку, а отже, відповідач ОСББ "Садко Миколаїв" є споживачем комунальної послуги.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (Указ затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває на момент прийняття судом рішення у цій справі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (у редакції від 05.03.2022), визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Постановами Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 390, від 29.12.2023 №1405 та від 04.06.2025 № 641 до вказаної постанови вносились зміни.
Згідно абз.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 (в редакції від 29.12.2023), до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
У відповідності до абз.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 (у редакції від 04.06.2025) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 №285).
Так, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Наказом від 22.12.2022 №309 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказаний Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, яким затверджений новий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Враховуючи наведене в сукупності, суд зазначає, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, у визначені позивачем для відповідного нарахування строки, поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку, але, за умови, якщо ОСББ розташовано на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Як було зазначено вище місцем реєстрації відповідача є м.Миколаїв, Миколаївська область.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, Миколаївська міська територіальна громада, в тому числі і саме місто Миколаїв з 11.11.2022 по теперішній час перебуває на території можливих бойових дій (підпункт "Миколаївський район" пункту 1.5 "Миколаївська область " частини 1 "Території можливих бойових дій" розділу I "Території, на яких ведуться (велися) бойові дії" Переліку).
Як вже зазначалося вище, відповідач - ОСББ "Садко Миколаїв" виступає у спірних правовідносинах з позивачем - ТОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за договором на постачання природного газу, як колективний споживач від імені всіх фізичних осіб співвласників, що є кінцевими споживачами природного газу, поставленого за цим договором для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. А відтак, відповідач - ОСББ "Садко Миколаїв" відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджуються положення абз.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 щодо заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором).
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 687,90 грн., 3% річних у розмірі 1 518,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 528,36 грн. - є такими, що суперечать положенням абз.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206, у зв'язку з чим існують законні підстави для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт в строки визначені Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садко Миколаїв" (вул.Садова, буд.42а, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54055, код ЄДРПОУ 40873346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у сумі 34 805,99 грн. та 493,69 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук