вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
03 лютого 2026 рокуСправа № 912/3039/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/3039/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи ес ай груп", вул. Городоцька, буд. 77, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27500
про стягнення 297 290,25 грн
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи ес ай груп" з вимогами стягнути неустойку у розмірі 275033,13 грн, 15% річних за користування грошовими коштами у розмірі 22 257,12 грн, з покладенням судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 293-1600-01 від 12.05.2023 в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою від 05.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3039/25 за правилами спрощеного позовного провадження. Постановив розгляд справи № 912/3039/25 здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
14.01.2026 позивач подав заяву, де виклав прохальну частину позову з урахуванням встановленої технічної помилки.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвалу суду від 05.12.2025 надіслано до електронних кабінетів сторін. Відповідач отримав таку ухвалу 05.12.2025 18:54.
Тому, в силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається таким, що повідомленим про розгляд справи.
Відзив на позов відповідач не подав.
Частиною 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд дослідив докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
12.05.2023 Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Джи ес ай груп" (Постачальник) уклали Договір поставки № 293-1600-01 (далі - Договір, а.с. 10-13), за умовами якого:
- Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти й оплатити матеріали та обладнання (надалі - Ресурси) на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1.),
- кількість, номенклатура Ресурсів зазначаються у специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною (далі - Специфікації) (п. 2.1.),
- Постачальник зобов'язується здійснити постачання Ресурсів на умовах постачання, зазначених у Специфікаціях, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року (п. 3.2.),
- терміни постачання Ресурсів зазначаються у Специфікаціях (п. 3.3.),
- оплата за постачені ресурси здійснюється у строк, визначений у специфікації, який розраховується з моменту постачання Ресурсів і надання документів, зазначених у п. 6.3. цього Договору (п. 5.2.),
- у разі порушення строків або обсягів постачання Ресурсів Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 8 % від вартості не постаченого вчасно Ресурсів (п. 7.3.),
- у разі порушення Постачальником строків постачання Ресурсів, передбачених цим Договором, за яке Покупець здійснив повну або часткову попередню оплату, Постачальник за користування коштами Покупця зобов'язаний сплатити Покупцеві 15 % річних від суми коштів, сплачених Покупцем, за період з дня оплати до дня фактичного постачання Ресурсів або дня повернення коштів (п. 7.6.),
- Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення керівними органами сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог) (п. 10.4.),
- цей Договір дійсний до 01 травня 2025 року (п. 10.5.).
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
До Договору сторони підписали Специфікацію № 2 від 16.02.2024 (а.с. 14) за умовами якої Постачальник передає, а Покупець приймає і оплачує такі Ресурси:
Період квітень 2024р. Шпалу залізобетонну Ш-1-3 у кількості 800 шт. на суму 1857328,00 грн без ПДВ;
Період травень 2024р. Шпалу залізобетонну Ш-1-3 у кількості 800 шт. на суму 1857328,00 грн без ПДВ;
Період червень 2024р. Шпалу залізобетонну Ш-1-3 у кількості 594 шт. на суму 1379066,04 грн без ПДВ;
Період березень 2024р. Шпалу залізобетонну Ш-1-3 у кількості 328 шт. на суму 761504,48 грн без ПДВ,
всього на суму: 7 026 271,82 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3 Специфікації: строк поставки 20 календарних днів від дати 50% передплати.
У п. 4 Специфікації погоджено умови оплати: 50% передплата, 50% по факту поставки протягом 15 календарних днів.
За п. 8 Специфікації датою поставки вважається дата отримання Ресурсів Покупцем, вказана в видатковій накладній.
Позивач зазначає про несвоєчасну поставку відповідачем Ресурсів - Шпали залізобетонної Ш-1-3 у періоди: травень 2024 у кількості 800 шт. на суму 1 857 328,00 грн без ПДВ (2 228 793,60 грн з ПДВ); червень 2024 у кількості 594 шт. на суму 1 379 066,04 грн без ПДВ (1 654 879,25 грн з ПДВ), що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення неустойки у розмірі 275033,13 грн та 15% річних за користування грошовими коштами у розмірі 22257,12 грн.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
За своїм змістом та правовою природою укладений Договір є договором поставки.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається таке.
Відповідач виставив позивачу рахунок № 47 від 05.04.2024 на суму 2 228 793,60 грн (а.с. 15), який оплачений позивачем 10.04.2024 на виконання п. 4 Специфікації від 16.02.2024, на суму 1 114 396,80 грн (50% попередньої оплати) за платіжною інструкцією № 4500017764 від 10.04.2024.
Згідно п. 3 Специфікації від 16.02.2024 відповідач мав поставити товар до 30.04.2024 (включно).
Разом з тим, відповідач поставив товар за такими видатковими накладними:
№ 58 від 30.04.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 01.05.2024,
№ 62 від 01.05.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 02.05.2024,
№ 71 від 08.05.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 09.05.2024,
№ 90 від 14.05.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 15.05.2024,
№ 93 від 15.05.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 16.05.2024,
№ 95 від 15.05.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 16.05.2024,
№ 103 від 20.05.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 21.05.2024,
№ 104 від 20.05.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 21.05.2024,
№ 110 від 22.05.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 23.05.2024,
№ 111 від 22.05.2024 на суму 222 879, 36 грн - поставка 23.05.2024.
Також, відповідач виставив позивачу рахунок № 64 від 03.05.2024 на суму 1 654 879,25 грн (а.с. 37), який оплачений позивачем 14.05.2024 на виконання п. 4 Специфікації від 16.02.2024, на суму 827 439,62 грн (50% попередньої оплати) за платіжною інструкцією № № 4500022702 від 14.05.2024.
Згідно п. 3 Специфікації від 16.02.2024 відповідач мав поставити товар до 03.06.2024 (включно).
Разом з тим, відповідач поставив товар за такими видатковими накладними:
№ 116 від 24.05.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 27.05.2024,
№ 120 від 27.05.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 28.05.2024,
№ 175 від 10.06.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 11.06.2024,
№ 179 від 10.06.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 11.06.2024,
№ 182 від 11.06.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 12.06.2024,
№ 183 від 11.06.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 12.06.2024,
№ 187 від 11.06.2024 на суму 222 879,36 грн - поставка 12.06.2024,
№ 193 від 12.06.2024 на суму 94 723,73 грн - поставка 13.06.2024.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач поставив товар за вказаними видатковими накладними частково з порушенням строку погодженого сторонами у п. 3 Специфікації від 16.02.2024.
Відповідач позов не заперечив, контррозрахунку заявлених сум не подав.
Позивач просить стягнути за порушення строків постачання товару неустойку у розмірі 275033,13 грн нараховану за п. 7.3. Договору та 15% річних за користування грошовими коштами у розмірі 22 257,12 грн за п. 7.6. Договору.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення неустойки - штрафу.
Перевіривши, здійснений позивачем, розрахунок 8% штрафу, з прострочених сум поставки 2 228 793,60 грн за рахунком №47 від 05.04.2024 та 1 209 120,53 грн за рахунком №64 від 03.05.2024, господарський суд встановив правильність нарахування 275 033,13 грн.
Також, суд ураховує позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/14180/18 від 03.12.2021, де суд дійшов висновку, що закон, зокрема положення статті 536, частини третьої статті 693, частини першої статті 1054, частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами. За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов'язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов'язання.
Так, позивач здійснив такий розрахунок процентів за користування грошовими коштами з сум попередньої оплати:
за видатковою накладною № 58 від 30.04.2024 (факт поставки 01.05.2024) з 11.04.2024 до 30.04.2024 з суми 111 439,68 x 15 x 20 : 366 : 100 = 913,44 грн,
за видатковою накладною № 62 від 01.05.2024 (факт поставки 02.05.2024) з 11.04.2024 до 01.05.2024 з суми 111 439,68 x 15 x 21 : 366 : 100 =959,11 грн,
за видатковою накладною № 71 від 08.05.2024 (факт поставки 09.05.2024) з 11.04.2024 до 08.05.2024 з суми 111 439,68 x 15 x 28 : 366 : 100 = 1278,82 грн,
за видатковою накладною № 90 від 14.05.2024 (факт поставки 14.05.2024) з 11.04.2024 по 14.05.2024 з суми 111 439,68 x 15 x 34 : 366 : 100 = 1552,85 грн,
за видатковими накладними № 93, 95 від 15.05.2024 (факт поставки 16.05.2024) з 11.04.2024 по 15.05.2024 з суми 222 879,36 x 15 x 35 : 366 : 100 100 = 3197,04 грн,
за видатковими накладними № 103, № 104 від 20.05.2024 (факт поставки 21.05.2024) з 11.04.2024 по 20.05.2024 з суми 222 879,36 x 15 x 40 :366 : 100 = 3653,76 грн,
за видатковими накладними № 110, № 111 від 22.05.2024 (факт поставки 23.05.2024) з 11.04.2024 по 22.05.2024 з суми 222 879,36 x 15 x 42 :366 : 100 = 3836,45 грн,
за видатковими накладними № 175, 179 від 10.06.2024 (факт поставки 11.06.2024) з 15.05.2024 по 10.06.2024 з суми 222 879,36 x 15 x 27 : 366 : 100 = 2466,29 грн,
за видатковими накладними № 182, № 183, № 187 від 11.06.2024 (факт поставки 12.06.2024) з 15.05.2024 по 11.06.2024 з суми 334 319,04 x 15 x 28 :366:100 = 3836,45 грн,
за видатковою накладною № 193 від 12.06.2024 (факт поставки 13.06.2024) з 15.05.2024 по 12.06.2024 з суми 47 361,86 x 15 x 29 : 366 : 100 = 562,91 грн,
Загальна сума 15 % річних складає 22 257,12 грн.
Суд встановив вірність та обґрунтованість проведеного розрахунку.
Ураховуючи викладені підстави, позовні вимоги про стягнення 275033,13 грн неустойки та 22 257,12 грн 15% річних за користування грошовими коштами заявлено обгрунтовано.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Конституційний Суд в рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Так, матеріалами справи підтверджено поставку товару відповідачем з пропуском строку згідно рахунку №47 від 05.04.2024 на 23 дні та рахунку №64 від 03.05.2024 на 10 днів.
Позивач здійснив нарахування 275 033,13 грн штрафу та 22 257,12 грн 15% річних за користування грошовими коштами.
Суд враховує відсутність в матеріалах справи доказів понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань саме за даним Договором від 12.05.2023 або погіршення матеріального стану товариства у зв'язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.
В розрізі зазначеного вище, суд вважає необхідним вказати на те, що зменшення штрафу є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.
При цьому, суд також враховує, що нараховані 15% річних за користування грошовими коштами, які визнані судом обґрунтованими, в певній мірі компенсують знецінення сплачених позивачем коштів.
З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання, поставки відповідачем товару в повному обсязі з нетривалим пропуском строку, введення воєнного стану на території країни, що впливає на фінансовий стан товариства та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру штрафу на 30% до 192 523,191 грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 247- 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи ес ай груп" (вул. Городоцька, буд. 77, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27500, і.к. 39757654) на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066, і.к. 00190977) 192 523,191 грн неустойки, 22 257,12 грн 15% річних за користування грошовими коштами, а також 3 567,48 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів.
Повне рішення складено 03.02.2026.
Суддя В.Г. Кабакова