Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/4085/25
Номер провадження: 1-кп/511/137/26
03 лютого 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162390000680, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.10.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ленінський, Флорештського району, Республіки Молдови, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
У зв'язку з військовою агресією збройних сил російської федерації, на підставі закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, на всій території України з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан строком на 90 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діяв станом на 11.10.2025.
Так, 11.10.2025 року, у денний час доби, приблизно о 10 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи біля будинку № 27 по провулку Свято-Миколаївському в місті Роздільна, побачив припаркований автомобіль марки «ВАЗ», моделі: 2107, зеленого кольору, державний номер: НОМЕР_1 , у якого не було зачинені водійські двері.
В цей час, у обвинуваченого ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна шляхом проникнення до вищевказаного автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, 11.10.2025 приблизно о 10 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 , підійшов до припаркованого біля будинку № 27 по провулку Свято-Миколаївському в місті Роздільна автомобіля марки «ВАЗ», моделі: 2107, зеленого кольору, державний номер: НОМЕР_1 , та впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними, відкривши двері з водійської сторони, проник до салону вищевказаного автомобіля, де між передніми сидінням побачив мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 13» чорного кольору, який належить ОСОБА_5 , після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного станутаємно викрав, вказаний мобільний телефон.
Таємно викравши чуже майно, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 5868,65 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що 11.10.2025року приблизно о 10 годині 30 хвилин, він знаходився біля будинку № 27 по пров. Свято-Миколаївському в м. Роздільна, де побачив припаркований автомобіль марки «ВАЗ», зеленого кольору, у якого не було зачинені водійські двері. Впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, він відкрив двері з водійської сторони, проник до салону вищевказаного автомобіля, де між передніми сидінням побачив мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 13» чорного кольору, викрав вказаний мобільний телефон. Після чого він з місця вчинення кримінального правопорушення зник.Наразі повністю розуміє характер своїх злочинних дій та дуже розкаюється в тому, що він вчинив.
Потерпілий ОСОБА_5 судове засідання не з'явився, надавши через канцелярію суду заяву про розгляд кримінального провадження без його участі та повідомив, що йому телефон повернуто і він претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має (а.к.п.28).
Крім визнавальних показів вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025162390000680, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.10.2025 року (а.к.п.35);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або, що готується) від 11.10.2025 року, яка зареєстрована в ЄО за №11925 від 11.10.2025р. (а.к.п.36,37);
- постановами про визнання предмету речовим доказом і залучення його до кримінального провадження від 11.10.2025 та 12.11.2025, якими в знано речовими доказами коробку від мобільного телефону та мобільний телефон марки«Xiaomi Redmi Note 13» чорного кольору (а.к.п.38-39,41-42).
Відтак, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення по всім обставинам пред'явленого йому обвинувачення, не оспорював фактичні обставини і не заперечував проти них.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушеня, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відносяться до тяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він характеризується задовільно за місцем проживання (а.к.п.44), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимого (а.к.п.47,48)
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_4 Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації», вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення при середньому рівні небезпеки для суспільства орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у тому числі окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним застосування п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України. ( а.к.п.29-34)
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме: п.2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
Також, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.11.2025 року був накладений арешт на тимчасове вилучене майно, а саме; з метою збереження речових доказів та можливості проведення судових експертиз на визнане речовим доказом тимчасово вилучене в ході огляду майно, а саме на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 13» в корпусі чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , упакованою у поліетиленовий сейф-пакет №WAR 2056495. ( а.к.п.43-44)
У відповідності до ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Суд вважає, що арешт, накладений на тимчасове вилучене майно підлягає скасуванню.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.100, 349, 368, 369, 371,373,374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і призначити йому покарання за ч. 4 ст.185КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти додатково на ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.11.2025 року на тимчасове вилучене майно, а саме: на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 13» в корпусі чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , упакованою у поліетиленовий сейф-пакет №WAR 2056495.
Речовий доказ:
коробку від мобільного телефону з надписом «Xiaomi Redmi Note 13», а також товарний та фіскальний чеки що підтверджують купівлю вищевказаного телефону, після набрання вироком законної сили, вважати повернутим потерпілому ОСОБА_5 (а.к.п.40)
мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 13» в корпусі чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , після набрання вироком законної сили, вважати повернутим потерпілому ОСОБА_5 (а.к.п.45)
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1