Справа № 510/120/21
Провадження № 510/122/26
03.02.2026 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошкова І.Д.
за участю: секретаря Березенко С.П.
розглянувши у судовому засіданні в м. Рені об'єднані в одне провадження цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про виділення частки в окремий об'єкт нерухомості,
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, про що надали відповідні письмові заяви.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 свої позовні вимоги підтримала, наполягали на їх задоволенні, просили розглянути справу без їх участі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про виділення частки в окремий об'єкт нерухомості, про що надали відповідні письмові заяви.
Позивач ОСОБА_3 , її представник ОСОБА_6 на задоволенні вимог про виділення частки в окремий об'єкт нерухомості, наполягали, просили розглянути справу без їх участі.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Ухвалою судді Гончарової-Парфьонової О.О. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, було залишено без руху.
Ухвалою судді Гончарової-Парфьонової О.О. від 03.06.2021 р. було відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд справи.
Ухвалою судді Бошкова І.Д. було прийнято до свого провадження та призначене підготовче судове засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою судді від 16.05.2023 р. об'єднані в одне провадження цивільні справи № 510/120/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та № 510/764/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про виділення частки в окремий об'єкт нерухомості, з присвоєнням об'єднаній справі єдиний унікальний № 510/120/21.
Ухвалою від 28.11.2023 р. закрито підготовче провадження у справі та призначена справа до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 13.10.2025 р. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 19.03.2019 р. по справі № 510/1170/17 за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом визнано право спільної часткової власності на частину земельної ділянки площею 7,424 га., на підставі державного акту серії ІІ-ОД №060077 та визнано право власності на 1/12 частину житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_7 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначеним рішенням за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом визнано право спільної часткової власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 7,424 га., на підставі державного акту серії ІІ-ОД №060077 та визнано право власності на 3/8 частини житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_7 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, із вищевказаного рішення вбачається, що з урахуванням майна, що належало ОСОБА_8 особисто та було прийнято ним після смерті сестри, спадкове майно розподілилося між його дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_1 порівну - кожному відійшло по 3/8 частини житлового будинку та по частині земельної ділянки.
Приймаючи рішення у справі № 510/1170/17, судом розглядалися позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо визнання права на спадщину у обсязі, який було визначено ними у заявлених вимогах. Питання про визнання права на спадщину за ОСОБА_1 судом не розглядалося, тому представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, а саме на його частку у вигляді 3/8 частин будинку та частини земельної ділянки після смерті батька ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 . За життя він не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив. Тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги є його дружина - ОСОБА_3 та його син - ОСОБА_1 . Після його смерті його дружина - ОСОБА_3 , його син - ОСОБА_1 та його сестра - ОСОБА_2 у передбачений законом строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка, батька і брата відповідно. За їх зверненням була відкрита спадкова справа № 32/2017 р. Оскільки за законом прийняття спадщини відбувається за черговістю спадкоємців, сестра - є спадкоємицею другої черги, у відповідності до ч.2 ст.1258 ЦК України вона не може спадкувати після смерті брата.
Таким чином, загальний обсяг спадкового майна ОСОБА_8 , з урахуванням фактично прийнятої спадщини після смерті його сестри ОСОБА_7 , становить - 4/6 частини будинку (що належали йому особисто) + 1/12 частини будинку та частина земельної ділянки (прийняті у спадок після смерті сестри), отже, в цілому обсяг спадкового майна ОСОБА_8 становить - частини житлового будинку та частина земельної ділянки. Оскільки спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_8 двоє, то спадщина розподіляється між ними порівну: кожному з них по 3/8 частини житлового будинку та по частині земельної ділянки.
Як зазначалося вище, за ОСОБА_3 вже визнано право власності в порядку спадкування на її частку спадкового майна. Наразі незважаючи на своєчасне звернення ОСОБА_1 за прийняттям спадщини, оформити її було неможливо у зв'язку із тим, що в нього були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів. Крім того, за життя ОСОБА_8 не встиг оформити прийняття спадщини після смерті своєї сестри ОСОБА_7 .
При зверненні ОСОБА_1 до нотаріуса для отримання свідоцтв про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказану земельну ділянку, будинок, про що нотаріусом було винесено відповідну постанову.
Слід зазначити, що позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовними вимогами до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про виділення 3/8 частки будинку в окремий об'єкт нерухомості. Представник позивача, ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_3 на протязі багатьох років, володіє та користується добудовою літ. А 1 та літньою кухнею літ. Д . На теперішній час ця частина майна так само знаходиться у постійному володінні та користуванні ОСОБА_3 . Інші приміщення та господарські споруди знаходяться у володіння відповідачів. Фактично частина майна, що знаходиться у володінні та користуванні позивача є відокремленою часткою нерухомого майна. Тому, ОСОБА_9 та її представник вважають, що ОСОБА_9 може бути виділено 3/8 частини вищевказаного нерухомого майна яке вже є у її володінні.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їх доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст.1223 ЦК України).
Згідно із ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Після смерті батька позивач прийняв спадщину у вигляді 3/8 частини будинку та частини земельної ділянки, шляхом звернення із заявою до нотаріусу. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечує проти того, щоб вказану частку майна оформив позивач на своє ім'я.
Щодо вимог про ОСОБА_3 про виділення частки в окремий об'єкт нерухомості, суд зазначає наступне.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Ч.2 ст.367 ЦК України визначено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п 6,7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 р. (з подальшими змінами і доповненнями), виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку.
Як було встановлено судом, фактично частина майна, що знаходиться у володінні та користуванні позивача є відокремленою часткою нерухомого майна, але належність майна на праві спільної власності не дає їм можливості вільно розпоряджатися ним, оскільки у відповідності до ч.1 ст.358 ЦК України, необхідно враховувати думку іншого співвласника, тому ОСОБА_3 була змушена звернутися до суду для захисту своїх прав.
З урахуванням викладених позивачами та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 про виділ в окремий об'єкт нерухомості у добудову до житлового будинку літ. А 1 та літню кухню літ. Д, по АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст.12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 15, 364,358,367,1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право спільної часткової власності на:
1/4 частину земельної ділянки площею 7,424 га. (кадастровий номер 5124110100:01:0033:0104), розташовану на території Ренійської міської ради, мас. № 2, діл. № НОМЕР_1 , виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ІІ-ОД №060077 від 12.02.2004 р.;
3/8 частини житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про виділення частки в окремий об'єкт нерухомості - задовольнити.
Виділити в натурі ОСОБА_3 добудову до житлового будинку літ. А 1 та літню кухню літ. Д, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков