Справа № 510/904/25
Провадження № 2/510/525/26
29.01.2026 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,
за участю секретаря Березенко С.П.,
розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,
Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу без її участі та участі позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Ухвалою суду від 20.06.2025р. було відкрите провадження по справі та призначене підготовче судове засідання 24.07.2025р. о 09 год. 15 хвл.
Ухвалою суду від 08.10.2025р. задоволено клопотання представник позивача про витребування доказів.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що 03.03.2025р. між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж садовим будинком із надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Після купівлі-продажу вищезазначеної будинку, позивач почала користуватись зазначеним майном, зробила ремонт, несе витрати на його утримання та зберігає в ньому свої речі, тому вважає, що є фактичним власником.
Так як, згідно законодавства подібні договори підлягають нотаріальному посвідченню, позивач запропонувала відповідачу привести їх домовленість у відповідності до вимог закону.
Пізніше з'ясувалось, що відповідач, не встиг переоформити та зареєструвати право власності на майно у вигляді садового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Садовий будинок належав ОСОБА_3 . Надалі ОСОБА_3 фактично передала цей будинок у власність ОСОБА_4 , однак правочин купівлі-продажу між ними оформлено не було і державна реєстрація не здійснювалася. З метою узаконення свого права на вищезазначений будинок, ОСОБА_4 звернувся до суду, і на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 15.06.2011 року у справі №2-615/2011 за ним було визнано право власності на цей житловий будинок з надвірними спорудами. Проте зареєструвати в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно він не встиг.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права власності на садовий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 15.06.2011 року у справі №2-615/2011.
Померлий заповіт не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцем першої був: син - ОСОБА_5 , який не звернулась у відповідний шестимісячний строк до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але прийняв спадщину шляхом проживання з померлим однією сім'єю. Проте офіційно право власності на будинок на своє ім'я не зареєстрував.
05.07.2017 року ОСОБА_5 , продає садовий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 купує, що підтверджується розпискою про одержання повної суми коштів за домовленістю сторін. Покупець фактично вступив у володіння будинком і користувався будинком. В свою чергу, ОСОБА_2 неодноразово звертався до ОСОБА_5 , для того щоб переоформити та зареєструвати будинок, але державна реєстрація права власності також не була здійснена, оскільки ОСОБА_5 помер, не встигнувши оформити належним чином документи. Таким чином за ОСОБА_2 , можливо визнати право власності на майно. Ніяких обтяжень на вказані об'єкти нерухомості не існує.
Відповідач звернувся до нотаріуса із заявою про освідчення договору купівлі-продажу, але нотаріус відмовила у видачі свідоцтва, оскільки на нерухоме майно відсутній витяг реєстру майнових прав на нерухоме майно та оригінал правовстановлюючого документу, це зробити неможливо, оскільки власник помер, паспорт зданий до відповідних державних органів. Нотаріусом було видано постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії.
Таким чином, на момент оформлення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідач (продавець) не мав на це право. Враховуючи вищенаведене, позивачі були вимушені звернутися із позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: ОСОБА_2 передані гроші, а позивачу - об'єкт нерухомості. Відповідач жодного разу не висунув вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не заперечував проти визнання права власності за позивачем.
Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Так, позивач набула право власності на садовий будинок із надвірним спорудами АДРЕСА_1 , в порядку ст. 330 ЦК України, як добросовісний набувач, придбавши об'єкт нерухомості у відповідача, який він фактично не мав права відчужувати.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачами, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем, як за добросовісним набувачем, право власності на нерухоме майно.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 330, 328, 388, ЦК України (2003 р.) суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков