(заочне)
Провадження № 2/510/600/26
Справа № 510/1674/25
02 лютого 2026 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,
за участю секретаря Фурсової А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 05 грудня 2023 року сторони домовились про купівлю-продаж житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же день сторонами було укладено відповідний письмовий договір, об'єктом якого є зазначений житловий будинок.
Сторони домовились про усі суттєві умови договору та відбулося повне його виконання. Відповідач передала позивачу у власність обумовлене договором нерухоме майно, а позивач прийняв його та сплатив ОСОБА_2 його вартість, почав ним користуватись, тобто фактично вступив у володіння та користування.
Через деякий час позивач звернувся до відповідача з проханням оформити договір купівлі-продажу відповідно до вимог діючого законодавства - посвідчити договір в нотаріальному порядку.
Однак, відповідач повідомила, що не може цього зробити, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу, вона не здійснила державної реєстрації нерухомого майна в передбаченому законом порядку.
Наведені обставини стали приводом для звернення позивача із позовом до суду.
Позивач у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, сповіщалась належним чином, про причини неявки не повідомила, правом на подання відзиву не скористалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, як встановлено судом, 05 грудня 2023 року сторони домовились про купівлю-продаж житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же день сторонами було укладено відповідний письмовий договір, об'єктом якого є вказаний житловий будинок.
Сторони домовились про усі суттєві умови договору та відбулося повне його виконання. Відповідач передала позивачу у власність обумовлене договором нерухоме майно, а позивач прийняв його, сплатив ОСОБА_2 визначену договором вартість нерухомого майна та почав ним користуватись, тобто фактично вступив у володіння та користування.
Через деякий час позивач звернувся до відповідача з проханням оформити договір купівлі-продажу відповідно до вимог діючого законодавства - посвідчити договір в нотаріальному порядку.
Однак, відповідач повідомила, що не може цього зробити, оскільки вона, на час укладення договору купівлі-продажу, не здійснила державної реєстрації нерухомого майна в передбаченому законом порядку.
При зверненні до відповідних органів для належного оформлення договору купівлі-продажу, позивачу було роз'яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину, крім того, під час укладення договору купівлі-продажу відповідач не була зареєстрованим власником нерухомого майна.
Про існування цих обставин, позивач до укладення договору обізнаний не був. Перед укладенням угоди позивача було запевнено, що саме відповідач є власником вищезазначеного нерухомого майна.
Отже, нерухоме майно було відчужене особою, яка не мала на це права, натомість воно не було загублено власником, не було вкрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння, не вибувало з володіння власника або особи, якій він передав його майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Позивач, як добросовісний набувач, у відповідності до вимог ст. 330 ЦК України, набув право власності на спірне нерухоме майно, оскільки придбав його у відповідача, яка не мала права його відчужувати, однак згідно із вимогами ст. 388 ЦК України, вказане майно не було загублено власником, не було вкрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння, не вибувало з володіння власника або особи, якій він передав його майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що нерухоме майно яке перейшло до позивача за договором купівлі-продажу від 05 грудня 2023 року, не може бути у нього витребувано, тобто позивач правомірно володіє та користується спірним нерухомим майном.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що викладені позивачем обставини знайшли своє належне підтвердження у судовому засіданні та підтверджуються наданими доказами, тому є всі законні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки у своїй заяві позивач просив залишити судові витрати за ним, питання про стягнення судових витрат з відповідача судом не розглядалось.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова