ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
30 січня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025163510000618 від 03.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -
встановив:
Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Під час підготовчого судового засідання сторони кримінального провадження вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також представник потерпілого ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, незважаючи на належне сповіщення про дату, час та місце судового розгляду, водночас надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, у зв'язку із чим, суд з'ясувавши думку учасників провадження, вважає за можливе судовий розгляд здійснювати за відсутності потерпілих.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави, в якості альтернативного запобіжного заходу. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та вважала за можливе застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Розглядаючи питання про призначення обвинувального акту у даному кримінальному провадженні до судового розгляду, суд виходить з наступного.
Під час проведення підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокурору не встановлено.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду та якими не було заявлено клопотань про витребування певних речей чи документів, виклику свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе закінчити підготовче судове провадження та призначити судовий розгляд.
Вирішуючи питання про прийняття до провадження цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення та витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що подана позовна заява відповідає вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства, у зв'язку із чим може прийняти до провадження для його розгляду в межах даного кримінального провадження, а ОСОБА_9 слід визнати позивачем за цивільним позовом, обвинуваченого ОСОБА_5 - відповідачем за цивільним позовом потерпілого.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК якими суд керується в силу положень ч.2 ст.331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству та, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Пунктом 9 рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03.03.2022 №1/0/2-22 визначено, що при розгляді клопотань органів досудового розслідування суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру). Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він не одружений, офіційно не працевлаштований.
Вищезазначені обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинуваченого від суду.
Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час вони по даному кримінальному провадженню не допитані.
Крім того, суд вважає, що в даному кримінальному проваджені існує доведений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, та наразі обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого під час іспитового строку, офіційно не працевлаштований, тобто джерела його існування невідомі, що свідчить про його схильність до вчинення умисних злочинів корисливої направленості.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором в судовому засіданні.
Отже, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_5 , того, що розгляд в зазначеному кримінальному провадженні фактично ще не розпочатий та існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Окрім того, суд зауважує на тому, що розмір застави повинен відповідати тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Так, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працює, не одружений, а також існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застава саме у раніше визначеному розмірі, а саме 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) є достатньою та такою, що може гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також є прийнятою з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Керуючись ст. ст. 314, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Призначити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні №12025163510000618 від 03.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання №108 Приморського районного суду м. Одеси за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33 на 16:00 год. 09 лютого 2026 року.
Кримінальне провадження здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Забезпечення явки свідків кримінального провадження покласти на прокурора.
Прийняти до провадження цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення та витрат на професійну правничу допомогу.
Визнати потерпілого ОСОБА_9 позивачем за його цивільним позовом, а обвинуваченого ОСОБА_5 відповідачем за цивільним позовом потерпілого.
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 березня 2026 року.
Раніше визначений альтернативний запобіжний у виді застави, у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило на день визначення 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень обвинуваченому ОСОБА_5 , - залишити без змін.
Строк дії ухвали суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов'язків, в разі внесення застави, становить до 30 березня 2026 року.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/25386/25
Номер провадження № 1-кп/ 522/2251/26
Головуючий суддя - ОСОБА_1