Справа № 420/41524/25
Провадження №2-а/522/133/26
02 лютого 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Абухіна Р.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Гудзюк Ю.Б.,
розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
15 грудня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом розгляду якого позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , з внесення у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку з проголошенням його в розшук та бездіяльність щодо видалення відповідних відомостей зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та про оголошення його в розшук.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 позовну заяву передано за підсудністю до Приморського районного суду м.Одеси.
Справа 08.01.2026 надійшла до Приморського районного суду м.Одеси.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу 09.01.2026 передано судді Абухіну Р.Д.
Направлячи справу до Приморського районного суду м. Одеси, Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку, пов'язані з безпосереднім виявленням відповідачем ознак порушення позивачем правил військового обліку (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), тобто ознак вчинення адміністративного правопорушення та дії відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції про здійснення доставлення позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки як особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, що мало наслідком внесення до відповідних баз даних відомостей про розшук позивача, є заходами забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 12.01.2026 справу прийнято та відкрито провадження, призначено судове засідання.
У судове засідання призначене на 19 січня 2026 року з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином. Докази, витребувані ухвалою суду від 12.01.2026 не надано. За наслідком судового засідання прийнято рішення про його відкладення та повторне надіслання ухвали суду про витребування доказів.
У судове засідання призначене на 02 лютого 2026 року представник позивача з'явився. Судом було поставлено на обговорення питання щодо направлення позовної заяви за підсудністю, за наслідком розгляду якого, представник позивача не заперечував щодо направлення справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. 28.01.2026 від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив згідно якого заперечують проти позову, посилаючись на те, що позивач уточнив свої дані лише 07.10.2024 чим порушив вимоги законодавства. Розшук позивача на даний час має статус неактивного. Відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не надано.
Тобто, з відзиву вбачається, що постанова, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не приймалась.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що спір предметно підсудний Одеському окружному суду.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 серпня 2019 року при розгляді справи №855/364/19 виснувала, якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов'язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.
Статтею 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Згідно § 2 "Розгляд окремих категорій термінових справ" оскарження по справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються в 10 денний термін та процес їх розгляду має інші відмінності.
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені у статті 286 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У ч.3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зазначена норма визначає вичерпний перелік рішень, які може ухвалити загальний місцевий суд як адміністративний суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У вказаній нормі відсутнє посилання на те, що місцевий загальний суд, як адміністративний суд може ухвалити рішення про визнання дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності - протиправними.
Тому, загальний місцевий суд як адміністративний суд не може розглядати в порядку статті 286 КАС України справи, пов'язані із визнанням дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності - протиправними та зобов'язання вчинити певній дії, а вказана категорія справи підлягає розгляду окружним адміністративним судом на загальних засадах.
Окрім того, оголошення в розшук не є заходом забезпечення провадження у справах притягнення до адміністративної відповідальності.
Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовані главою 20 КУпАП.
У статті 260 КУпАП визначено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно статті 267 КУпАП, адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Проте, оголошення особи в розшук статтею 260 КУпАП не віднесено до заходів забезпечення провадження у справах притягнення до адміністративної відповідальності, а тому, відсутні підстави вважати, що оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо оголошення особи в розшук пов'язано з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 3 статті 21 КАС України закріплено, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Матеріали справи свідчать про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210, ст.210-1 КУпАП не приймалася. Тобто така справа - відсутня, що означає відсутність підстав для віднесення вимог позивача до предметної підсудності місцевому загальному суду.
Суд не має керуватися припущеннями щодо "можливого" притягнення особи до адміністративної відповідальності та "оформлення" у майбутньому справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Вимоги про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та зобов'язання виключити відомості з реєстру не можуть розглядатися Приморським районним судом м.Одеси, адже відносно позивача постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_5 не приймалась.
Вищевказані позовні вимоги пов'язанні з діями суб'єкта владних повноважень які не випливають з притягненням позивача до адміністративної відповідальності, тож такі позовні вимоги не підлягають розгляду місцевим судом як адміністративним.
Таким чином, ця адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 не підсудна Приморському районному суду м. Одеси.
Також, суд враховує, Лист Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про надання методичної допомоги в частині розмежування предметної юрисдикції в справах про оскарження дій та бездіяльності посадових осіб ТЦК, в якому зазначено: «Аналіз пункту 1 частини першої статті 20 та частини першої статті 286 КАС України дає підстави для висновку, що справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано, зокрема, протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). Тобто предметом судового контролю в таких справах є рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, ключове значення для віднесення справ до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України має факт вчинення особою адміністративного правопорушення та здійснення уповноваженим суб'єктом владних повноважень дій, спрямованих на припинення такого правопорушення та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності у вигляді відповідного рішення.
Відносини у справах, які узагальнено описані в згаданих листах П'ятого апеляційного адміністративного суду та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, регулюються Законом України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3.
Вивчення практики Верховного Суду дає змогу констатувати, що до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надходили касаційні скарги про перегляд рішень окружних адміністративних судів та апеляційних адміністративних судів, предметом спору в яких були вимоги, аналогічні тим, що зазначені в листах П'ятого апеляційного адміністративного суду та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя. Під час розгляду матеріалів Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не встановив підстав для визнання цих справ такими, що розглянуті з порушенням предметної підсудності, водночас відмовив у відкритті касаційного провадження або повернув касаційні скарги з інших правових підстав (зокрема, це ухвали від 10.02.2025 в справі № 560/9615/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125046381); від 25.09.2025 в справі № 260/8402/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130513563); від 23.10.2025 в справі № 400/3648/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131264738); від 23.10.2025 в справі № 260/8400/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131264640); від 24.10.2025 в справі № 560/11256/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131281857); від 04.12.2025 в справі № 400/2559/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132335002); від 30.12.2025 в справі № 400/5725/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133024485) та інших).».
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статтею 317 КАС України передбачені підстави для скасування судового рішення повністю або часткова, п.1 ч.3 даної статті передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
З наведеного вище суд вважає, що дана справа підлягає передачі за підсудністю Одеському окружному адміністративному суду, адже вимоги заявлені позивачем належать до юрисдикції Одеського окружного адміністративного суду.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.29,171 КАС України, суд
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - направити за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду (65062, м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення.
Суддя Р.Д. Абухін
02.02.2026