Категорія №2.6.1
Іменем України
17 грудня 2010 року Справа № 2а-8586/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Островської О.П.,
при секретарі - Кір'ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу від 26.10.2010 ВП № 18726118,
15.11.2010 позивач - УПСЗН Антрацитівської міської ради Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування якого послався на наступне.
На виконанні у ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області знаходяться виконавчі документи, в тому числі виконавчий лист № 2а-252 від 07.12.2009, виданий Антрацитівським міськрайонним судом Луганської області про зобов'язання УПСЗН Антрацитівської міської ради перерахувати та виплатити за рахунок Державного бюджету України ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 1896,42 грн.
26.10.2010 відповідачем винесена постанова про накладення на УПСЗН Антрацитівської міської ради штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання вищезазначеного рішення суду.
Позивач вважає дії відповідача неправомірними з наступних підстав.
Діяльність управління праці та соціального захисту населення в частині виконання функцій розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня за соціальними програмами регулюється Бюджетним кодексом України. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та Законом про державний бюджет України, відповідно до ч. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Отримавши 11.05.2010 постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2010 № 18726118, управління негайно виконало рішення суду в частині перерахування ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зробило відповідну заявку (вих. № 1-1423 від 14.05.2010) на фінансування видатків на виплату недоотриманої допомоги до фінансового управління Антрацитівської міської ради. Про вчинені дії одночасно було повідомлено відповідача (вих. № 1-1423 від 14.05.2010).
До теперішнього часу фінансування видатків на виплату ОСОБА_1 недоотриманої допомоги за 2007 рік до управління не надходило.
Позивач вважає, що він у межах своїх повноважень зробив усе можливе для виконання рішення суду, а тому причини невиконання є поважними.
Тому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області від 26.10.2010 ВП № 18726118 про накладення штрафу, стягнути з Державного бюджету України на свою користь судові витрати у сумі 3,40 грн.
Представник позивача в судове засідання не прибув, просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Тобто Законом чітко визначено, що штраф застосовується за невиконання рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, без поважних причин.
Згідно зі ст. 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, регулюються Бюджетним кодексом України.
Діяльність позивача у частині виконання функцій розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня за соціальними програмами регулюється Бюджетним кодексом України.
Згідно зі ст. 21 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Iнші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.
Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками згідно зі статтею 51 Бюджетного кодексу України визнаються:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов'язань;
4) отримання товарів, робіт та послуг;
5) здійснення платежів;
6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності у зв'язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно до затвердженого бюджетного розпису здійснюється керівниками цих закладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Згідно з ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, відповідно до ч. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України не вважаються бюджетними зобовязаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Судом установлено, що на виконанні в ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист № 2а-252, виданий 07.12.2009 Антрацитівським міськрайонним судом Луганської області про зобов'язання УПСЗН Антрацитівської міської ради перерахувати та виплатити за рахунок Державного бюджету України ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 1896,42 грн.
Постановою державного виконавця ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області від 22.03.2010 відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом. Вказана постанова надійшла на адресу УПСЗН Антрацитівської міської ради 11.05.2010.
Позивачем було негайно виконано судове рішення в частині здійснення перерахунку ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 23 Бюджетного кодексу України з метою виконання судового рішення позивачем було подано до фінансового управління Антрацитівської міської ради додаткову заявку за № 1-1426 від 14.05.2010 про виділення коштів у розмірі 1896,42 грн. Про вчинені дії одночасно було повідомлено відповідача (вих. № 1-1423 від 14.05.2010).
Постановою ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області від 26.10.2010 ВП № 18726118 на УПСЗН Антрацитівської міської ради Луганської області за невиконання без поважних причин рішення суду накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 5), додатковою заявкою про виділення коштів (а.с. 7), листом (а.с. 6), постановою про накладення штрафу (а.с. 4).
Суд вважає, що причини невиконання позивачем судового рішення є поважними. Позивач вжив усіх можливих заходів до виконання судового рішення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова відповідача від 26.10.2010 ВП № 18726118 про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Що стосується вимог позивача про стягнення судових витрат в сумі 3,40 грн., суд не знаходить підстав для їх задоволення.
Частиною 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відшкодування інших видів судових витрат законом не передбачено.
Як убачається з квитанції від 08.11.2010 № К18/8/174 (а.с. 8) позивачем, який є суб'єктом владних повноважень, понесено судові витрати в сумі 3,40 грн. за сплату судового збору. З огляду на вищенаведені норми, вказана сума не підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу від 26.10.2010 ВП № 18726118 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області від 26.10.2010 ВП № 18726118 про накладення штрафу на Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області у розмірі 340,00 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 17 грудня 2010 року.
СуддяО.П. Островська