Категорія №6.6.4
Іменем України
20 грудня 2010 року Справа № 2а-7688/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смішливої Т.В.,
при секретарі Любімовій Г.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: Анохіна Г.О., дов. № 5865/10 від 13.08.2010
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Луганської області до Малого приватного підприємства «Луч» про стягнення податкового боргу,-
Державна податкова інспекція в Слов'яносербському районі Луганської області до Малого приватного підприємства «Луч» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податкову заборгованість з орендної плати за землю за період з квітня по вересень 2010 року у загальному розмірі 3670,80грн., але станом на теперішній час погашення податкового боргу не здійснено.
Просив стягнути з відповідача зазначену суму податкової заборгованості з орендної плати за землю.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач суду не надавав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що Мале приватне підприємство «Луч» є юридичною особою, що підтверджується довідкою головного управління статистики в Луганській області № 309 (а.с. 7, 23-24), знаходиться на обліку в ДПІ в Слов'яносербському районі Луганської області, як платник податків.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Таким чином, позивач Державна податкова інспекція в Слов'яносербському районі Луганської області є суб'єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.
Як вбачається з податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності МПП «Луч» орендує земельні ділянки комунальної форми власності на території Слов'яносербського району та подає відповідну податкову звітність до ДПІ в Слов'яносербському районі.
Станом на теперішній час у відповідача існує податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 3670,80 грн. за квітень-вересень 2010 року, що підтверджується податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, розрахунком податкового боргу та обліковою карткою платника податків. (а.с.11-12, 19-20, 40-42).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Таким чином, податковий борг може існувати у разі, коли існує податкове зобов'язання, узгоджене саме платником податків, статус якого визначається відповідним законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).
У відповідності до ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) є загальнодержавним податком.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про плату за землю”, податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками. Платниками земельного податку згідно ст. 2 цього Закону є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції. Статтею 14 Закону України „Про плату за землю” передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Наявність заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 3670,80 грн. підтверджується податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, розрахунком податкового боргу та обліковою карткою платника податків.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Таким чином, з урахуванням приведених норм діючого законодавства з відповідача підлягає стягненню податковий борг з орендної плати за землю у сумі 3670,80грн.
У відповідності до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Таким чином, оскільки відповідач не сплатив узгоджені суми податкового боргу, суд задовольняє позовні вимоги Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Луганської області до малого приватного підприємства «Луч» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивач Державна податкова інспекція в Слов'яносербському районі Луганської області звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінета Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачувала судовий збір
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69-72, 86, 121, 158-164, 167 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Луганської області задовольнити повністю.
Стягнути з малого приватного підприємства «Луч» (код ЄДРПОУ 30409544) на користь місцевого бюджету (розрахунковий рахунок - № 33212812700309, код платежу 24046691, МФО - 804013) заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 3670,80 грн. (три тисячі шістсот сімдесят грн. 80 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду
СуддяТ.В. Смішлива