іменем України
03 лютого 2026 року м. Снігурівка
справа № 485/84/26
провадження №3/485/26/26
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області Бодрова О.П., за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
розглянувши матеріали, які надійшли від Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проходить стажування, зареєстрованої та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.4 ст.156 КУпАП,
установила:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №722644 від 21 листопада 2025 року, 21 листопада 2025 року близько 11:30 за адресою: м.Снігурівка, вул.Суворова, 61А, в «Кіоскі» ОСОБА_1 здійснила продаж 1 (однієї) пачки цигарок марки «Комплімент» без марки акцизного податку, чим порушила розділ 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», п.226.5, 226.6 Податкового кодексу України, повторно протягом року, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 4 статті 156 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 4 ст. 156 КУпАП як торгівля тютюновими виробами без марок акцизного податку, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причини неявки суду не повідомила.
Так, вина ОСОБА_1 згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення обґрунтована наступними дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №722644 від 21.11.2025;
- первинними письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 21.11.2025;
- даними протоколу огляду та вилучення речей від 21.11.2025;
- даними квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення адміністративного правопорушення №93;
- даними витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах);
- фототаблицею;
- копією постанови судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.156 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає таке.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
У розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів, ін). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Так, частиною 1 статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Крім цього, частиною 3 статті 156 КУпАП, передбачена відповідальність за торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом.
Частиною 4 статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.
Разом з тим, до матеріалі справи додано копію постанови судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.156 КУпАП. Однак, виходячи зі змісту фабули, ОСОБА_1 фактично ставиться у вину ч.1 ст.156 КУпАП. Таким чином, суд встановив, що в її діях відсутня ознака повторності, а тому суд не може кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.4 ст.156 КУпАП.
Окрім того, суд звертає увагу, що протокол огляду та вилучення речей, а також фотознімок кіоску та сигарет, не є беззаперечними доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 156 КУпАП.
При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення, не зазначено, ані особу, якій було здійснено такий продаж, ані доказів того, що вказана подія відбулась. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт торгівлі, тобто процес обміну товарів на гроші з метою задоволення потреб споживача та отримання прибутку, відсутня процедура контрольної закупки, відсутні пояснення свідків, які б підтвердили факт продажу тютюнових виробів саме ОСОБА_1 , що виключає наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Будь-яких даних щодо отримання ОСОБА_1 грошей від продажу тютюнових виробів, тобто виручки, в матеріалах справи відсутні.
Інших доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, до суду не надано.
Окрім того, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушила вимоги розділу 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», без зазначення конкретної норми права даного Закону.
Разом з тим, суддя констатує, що на момент складання протоколу вказаний Закон (№ 481/95-ВР від 19.12.1995) мав і має назву - Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано склад адміністративного правопорушення та підсумкову кваліфікацію діяння вчиненого ОСОБА_1 , більш того міститься посилання на не чинну редакцію нормативно-правового акту.
А тому, слід констатувати, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б «поза розумним сумнівом» доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права на порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.156 КУпАП, не доведена допустимими та достовірними доказами. При цьому, вина є елементом суб'єктивної сторони правопорушення та відсутність вини свідчить про відсутність самого складу адміністративного правопорушення.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnited Kingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Отже, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, що на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП,
постановила:
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.4 ст. 156 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.
Суддя О.П.Бодрова