Категорія №6.19
Іменем України
30 листопада 2010 року Справа № 2а-7703/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Матвєєвої В.В.
при секретарі: Сіряцькому А.С.
за участю сторін:
представника позивача: Старук Ю.О.
відповідач: ОСОБА_2
представник третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка до ОСОБА_2, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -
11 жовтня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 12 824,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 проходив публічну службу в органах внутрішніх справ з 05.08.2004 по 13.10.2009.
Наказом ЛДУВС № 58 о/с від 25.07.2004 ОСОБА_2 з 05.08.2004 прийнято на службу до органів внутрішніх справ та зараховано курсантом до Луганського університету внутрішніх справ, йому присвоєно звання „рядовий міліції".
Відповідно до вимог наказу МВС № 150 від 14.05.2007 між відповідачем, ЛДУВС та УМВС України в Луганській області 31.08.2007 укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
13.10.2009 відповідача відраховано з числа курсантів університету та звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за ст. 64 п. „ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України наказом ЛДУВС № 444 о/с.
Згідно укладеного договору від 31.08.2007 ОСОБА_2 у разі дострокового розірвання договору з підстав порушення дисципліни або відмови від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років повинен добровільно відшкодувати витрати на його підготовку, але він цього не здійснив. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ЛДУВС імені Е.О.Дідоренка витрати, пов'язані з утриманням його у вищому навчальному закладі у розмірі 12 824,18 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні позову, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, оскільки про договір про підготовку фахівця йому стало відомо лише у 2007 році, тобто на третьому курсі навчання. Тому відповідач згоден виплатити витрати за навчання з моменту укладення договору.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 52 Закону України «Про освіту» встановлено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати у державному секторі народного господарства не менш як три роки. У разі відмови працювати у державному секторі народного господарства випускники відшкодовують (в установленому порядку) до державного бюджету повну вартість навчання.
Пунктом 6 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, встановлено, що випускник зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою.
Пунктом 19 вказаного Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, встановлено, що у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
На виконання Указу Президента України від 23.01.96 N 77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" та постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.96 N 992 ("Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних з закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням" наказом МВС України №660 від 30 серпня 1999 року було затверджено Порядок підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування, який був чинним до 14 травня 2007 року, згідно п. 3.5. якого у разі неприбуття молодого фахівця до місця розподілу або відмови без поважної причини стати до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення службової дисципліни чи звільнення за власним бажанням, без поважних причин, протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 313 Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з утриманням у навчальних закладах осіб, навчання яких за державним замовленням у таких закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби.
Відповідно до пункту 1 та 2 зазначеного Порядку відшкодування витрат здійснюється у разі : 1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; 2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Витрати у відповідності до пункту 3 Положення відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.
Відповідно до вимог Законів України “Про вищу освіту”, “Про міліцію”, постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 313 “Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ” та з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, Міністерством внутрішніх справ прийнято Наказ від 14.05.2007 № 150 “Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.05.2007.
Відповідно до п. 2.3.5 зазначеного Типового договору особа, яка навчається, після закінчення навчання повинна прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років.
Згідно із п. 2.3.6 Типового договору у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, зазначеними у п. 3 договору, особа, яка навчається, зобов'язана відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Відповідно до п. 3 договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни.
Пунктом 2 Наказу № 150 від 14.05.2007 зобов'язано керівників структурних підрозділів центрального апарату МВС України, начальників головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, керівників вищих навчальних закладів МВС України, ознайомити особовий склад органів та підрозділів внутрішніх справ України з Типовим договором про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Зобов'язано, на підставі Типового договору, укласти відповідні договори про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України з кожною особою, яка навчається в цьому закладі за державним замовленням, та надалі укладати такі договори щороку протягом місяця з дня зарахування на навчання.(а.с.7-10).
Як встановлено в судовому засіданні відповідно до вимог наказу МВС № 150 від 14.05.2007, 31.08.2007 між ОСОБА_2, ЛДУВС та УМВС України в Луганській області було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.(а.с. 9-10).
Відповідно до Наказу № 58 о/с від 25.07.2004 року Луганської академії внутрішніх справ відповідач був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ МВС України та зарахований курсантом 1 курсу академії з постановкою на всі види утримання з 5 серпня 2004 року (а.с. 6).
27.06.2008 року наказом ЛДУВС ім.. Є.О. Дідоренка № 132 о/с відповідач був відряджений з учбового закладу для подальшого проходження служби до УМВС України в Луганській області з 30.06.2008 року (а.с.11).
Наказом ЛДУВС № 444о/с від 13.10.2009 ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. „ж" (за власним бажанням) з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Кіровського міського відділу (а.с.12).
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ 13.10.2009 за власним бажанням, тобто до спливу трирічного терміну перебування на службі. Таким чином відповідачем не був виконаний обов'язок по відпрацюванню не менше трьох років у місці і за посадою, призначену Замовником ( п. 2.3.5 Договору).
Пунктом 4 договору від 31.08.2007 встановлено порядок відшкодування фактичних витрат на підготовку. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, згідно з нормами утримання на день, пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг та вартості спожитих енергоносіїв, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу при звільненні роз'яснено обов'язок добровільного відшкодування витрат на його підготовку, повідомлено про суму витрат на навчання.
Таким чином суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі.
Розрахунком підтверджується сума позову, а саме відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 12 824,18 грн., а саме за грошове утримання - 4560,95 грн., харчування -6983,25 грн., речове забезпечення -1042,22 грн., медичне обслуговування -45,78 грн., комунальні послуги -1404,38 грн. (а.с.14).
Відповідно до п.п. 4.4 Договору та п. 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1.03.2007, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.
За таких обставин, позовні вимоги, щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі на користь ЛДУВС імені Е.О.Дідоренка у розмірі 12 824,18 грн., слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати у сумі 126,06 грн. стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,17,18, 87, 159, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позовні вимоги Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка до ОСОБА_2, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 12 824,18 грн.(дванадцять тисяч вісімсот двадцять чотири 18 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2010 року.
СуддяВ.В. Матвєєва