03.02.2026
Справа № 482/232/24
Номер провадження 2/482/145/2026
03 лютого 2026 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Лебедьєвої А.В., прокурора Новоодеського відділу Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської області Бачина С.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Виконувача обов'язків керівника Миколаївської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , треті особи: Миколаївська районна військова адміністрація, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) про витребування у власність держави земельної ділянки на якій розміщено пам'ятку археології, -
26.01.2024 року прокурор звернувся до суду із вищевказаним позовом інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , треті особи: Миколаївська районна військова адміністрація, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам'яткою археології.
На обґрунтування позову посилався на те, що Миколаївською окружною прокуратурою виявлено порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини на території Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Установлено, що розпорядженням Новоодеської райдержадміністрації від 10.04.2003 № 314 у приватну власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:001:0016 площею 19,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 29.12.2003 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 091971, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 210.
У подальшому 18.08.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 за №16042695.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.06.2022 серії НОМЕР_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:001:0016 площею 19,76 га успадкувала його дружина ОСОБА_1 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.08.2023 № 1995, виданого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко Д.В., за ОСОБА_1 цього ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за №51371413.
У дальшому ОСОБА_1 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:001:0016 на земельну ділянку площею 1,6018 га (кадастровий номер 4824810000:15:000:0135) та земельну ділянку площею 18,1539 га (кадастровий номер 4824810000:15:000:0136).
Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , на земельній ділянці площею 1,6018 га (кадастровий номер 4824810000:15:000:0135) знаходиться курган та вказана земельна ділянка має обмеження у використанні передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Відповідно до схеми, яка міститься в технічній документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:001:0016, земельна ділянка, на якій розміщено курган (кадастровий номер 4824810000:15:000:0135), має 12 поворотних точок з наступними координатами:
№1 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251546,1128, У - 297232,4935;
№2 - відстань: 12.94 м, координати: X - 52515242,8859, У - 297245,0257;
№3 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251533,8251, У - 297254,2654;
№4 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251521,3585,У - 297257,7369;
№5 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251508,8263, У - 297254,5100;
№6 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251499,5866, У - 297245,4492;
№7 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251496,1151, У - 297232,9826;
№8 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251499,3420, У - 297220,4504;
№9 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251508,4028, У -297211,2107;
№10 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251520,8694, У - 297207,7392;
№11 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251533,4016, У - 297210,9661;
№12 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251542,6413,У- 297220,0269.
У подальшому 09.10.2023 відповідне право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,6018 га (кадастровий номер 4824810000:15:000:0135) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №52068346.
Згідно з інформацією Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.11.2023 на земельній ділянці з кадастровим номером 4824810000:15:000:0135 площею 1,6018 гав межах території Новоодеської міської ради Миколаївського районну розташована Курганна група № 2.
Так, рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 09.08.1988 №216 взято під державну охорону та на облік щойно виявлені пам'ятки історії та культури. Відповідно до додатку до вказаного Переліку за №1016 внесено пам'ятку археології - Курганну групу поблизу с. Криворіжжя Новоодеського (на даний час Миколаївського) району Миколаївської області.
У подальшому розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 09.02.2023№45-рщойно виявлені об'єкти культурної спадщини місцевого значення внесено до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини за видом «архелогічні», розташованих в Миколаївській області.
До вказаного Переліку за №210внесено пам'ятку археології - Курганну групу № 2, яка розташована на відстані 4 км на північний схід від с. Криворіжжя Миколаївського району Миколаївської області.
Курганна група №2 відкрита розвідкою Миколаївської експедиції Інституту археології Академії наук УСРСР у 1987 році, про що складено форму анотованого списку на пам'ятник археології від 09.10.1987.
Згідно з вищевказаною формою анотованого списку пам'ятка датована добою бронзи та заліза IV тис. до н. е. -1 тис. н.е.
Курган є різновидом поховальних пам'ятників, має форму земляного насипу, ізольоване округле підвищення, розташоване на рівнині з різко вираженою підошовною лінією, має штучне походження.
При цьому, виходячи з даних анотованого списку, що є додатком до позову, Курганна група № 2 має височину більшого 1,5 м, діаметр 30 м, меншого 0,5 м, діаметр - 20 м.
Ураховуючи рельєф місцевості, а також що Курганна група №2 знаходиться серед земельної ділянки, яка використовується для сільськогосподарського призначення, проявивши розумну обачність та належний рівень правосвідомості, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при оформленні права власності на земельну ділянку та землевпорядну документацію мали усвідомлювати, що вони набувають у власність земельну ділянку з розташованою на ній пам'яткою археології.
Однак, ними не вжито заходів до вилучення зазначеної пам'ятки з наданої земельної ділянки та повернення її у державну власність, натомість оформлено право власності на неї, у зв'язку з чим, останні не є добросовісними набувачами.
Тобто, фактично Курганна група № 2 та земельна ділянка під нею перебувала у приватній власності ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є порушенням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Земельного кодексу України.
Посилаючись на вищевикладене просив суд:
усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні пам'яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:15:000:0135, площею 1,6018 га, розташованої в межах території Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області;
усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні пам'яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:15:000:0135 (номер запису про право власності 52068346 від 09.10.2023);
усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні пам'яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації пам'ятку археології - Курганну групу №2 із земельною ділянкою, площею 0,1875 га, на якій розміщено такий об'єкт з відповідними координатами.
10.10.2025 року від прокурора надійшла заява про зміну позовних вимог.
Прокурор змінив позовну вимогу «зобов'язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації пам'ятку археології - Курганну групу №2 із земельною ділянкою, площею 0,1875 га, на якій розміщено такий об'єкт з відповідними координатами» замінити на «витребувати від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (код 00022579) пам'ятку археології - Курганну групу №2 із земельною ділянкою площею 0,1875 га (кадастровий номер 4824810000:15:000:0144), на якій розташований такий об'єкт», а провадження щодо решти позовних вимог просив закрити
Змінені позовні вимоги було прийнято судом до розгляду 10 жовтня 2025 року, а в решті позовних вимог провадження закрито у зв'язку із відмовою від позову.
Обраний спосіб захисту порушеного права прокурор обґрунтовував наступним чином.
09.04.2025 набрав чинності Закон України від 12.03.2025 № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
Вказаним законом доповнено ст. 391 ЦК України частиною другою такого змісту: «2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/ або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
Ці законодавчі зміни суттєво впливають на визначення судом та учасниками процесу ефективного способу захисту порушених інтересів держави та юридичної норми, яка підлягає застосуванню.
Введення в дію вказаних норм права є виключними обставинами, не залежать від волі сторін, у тому числі прокурора, і встановлюють єдиний можливий спосіб захисту порушених інтересів держави у даній справі - витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Серед способів захисту майнових прав законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку ст. ст. 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
Наразі єдиним можливим (прямо визначеним законодавцем, тобто безальтернативним) способом захисту порушених інтересів держави у даній справі є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Зокрема, згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За усталеною судовою практикою метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації, чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.
Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Після відкриття провадження у справі відповідачем, з метою врегулювання спору та недопущення порушення права власності держави на пам'ятку археології, здійснено поділ спірної земельної ділянки в результаті чого сформовано земельну ділянку з кадастром номером 4824810000:15:000:0144 площею 0,1875 га та земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:15:000:0143 площею 1,4143 га. Вказане підтверджується клопотанням представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 поданим через підсистему Електронний суд 25.02.2025.
Так, згідно з технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , на земельній ділянці площею 0,1875 га з кадастровим номером 4824810000:15:000:0144 знаходиться курган та вказана земельна ділянка має обмеження у використанні передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Право власності на новосформовану ділянку площею 0,1875 га з кадастровим номером 4824810000:15:000:0144 зареєстровано 24.01.2025 за ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 58201883.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст.79-1 Земельного Кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 4824810000:15:000:0135 припинила своє існування як об'єкт цивільних прав, а курганна група знаходиться на земельній ділянці площею 0,1875 га з кадастровим номером 4824810000:15:000:0144.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав у ньому викладених та просив задовольнити.
Представник Миколаївської ОВА надіслав пояснення щодо суті спору згідно яких підтримав позов поданий прокурором.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, представник відповідача подав заяву про визнання позову, розгляд справи просив проводити за його та відповідача відсутності.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Щодо обставин набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.
Судом встановлено, що розпорядженням Новоодеської райдержадміністрації від 10.04.2003 № 314 у приватну власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:001:0016 площею 19,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 29.12.2003 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 091971, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 210.
У подальшому 18.08.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 за №16042695.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.06.2022 серії НОМЕР_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:001:0016 площею 19,76 га успадкувала його дружина ОСОБА_1 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.08.2023 № 1995, виданого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко Д.В., за ОСОБА_1 цього ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за №51371413.
У дальшому ОСОБА_1 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:001:0016 на земельну ділянку площею 1,6018 га (кадастровий номер 4824810000:15:000:0135) та земельну ділянку площею 18,1539 га (кадастровий номер 4824810000:15:000:0136).
Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , на земельній ділянці площею 1,6018 га (кадастровий номер 4824810000:15:000:0135) знаходиться курган та вказана земельна ділянка має обмеження у використанні передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Відповідно до схеми, яка міститься в технічній документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:001:0016, земельна ділянка, на якій розміщено курган (кадастровий номер 4824810000:15:000:0135), має 12 поворотних точок з наступними координатами:
№1 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251546,1128, У - 297232,4935;
№2 - відстань: 12.94 м, координати: X - 52515242,8859, У - 297245,0257;
№3 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251533,8251, У - 297254,2654;
№4 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251521,3585,У - 297257,7369;
№5 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251508,8263, У - 297254,5100;
№6 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251499,5866, У - 297245,4492;
№7 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251496,1151, У - 297232,9826;
№8 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251499,3420, У - 297220,4504;
№9 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251508,4028, У -297211,2107;
№10 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251520,8694, У - 297207,7392;
№11 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251533,4016, У - 297210,9661;
№12 - відстань: 12,94 м, координати: X - 5251542,6413,У- 297220,0269.
У подальшому 09.10.2023 відповідне право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,6018 га (кадастровий номер 4824810000:15:000:0135) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №52068346.
Щодо категорії і охоронюваного статусу спірної земельної ділянки.
Згідно з інформацією Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.11.2023 на земельній ділянці з кадастровим номером 4824810000:15:000:0135 площею 1,6018 га в межах території Новоодеської міської ради Миколаївського районну розташована Курганна група № 2.
Так, рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 09.08.1988 №216 взято під державну охорону та на облік щойно виявлені пам'ятки історії та культури. Відповідно до додатку до вказаного Переліку за №1016 внесено пам'ятку археології - Курганну групу поблизу с. Криворіжжя Новоодеського (на даний час Миколаївського) району Миколаївської області.
У подальшому розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 09.02.2023№45-рщойно виявлені об'єкти культурної спадщини місцевого значення внесено до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини за видом «архелогічні», розташованих в Миколаївській області.
До вказаного Переліку за №210 внесено пам'ятку археології - Курганну групу № 2, яка розташована на відстані 4 км на північний схід від с. Криворіжжя Миколаївського району Миколаївської області.
Курганна група №2 відкрита розвідкою Миколаївської експедиції Інституту археології Академії наук УСРСР у 1987 році, про що складено форму анотованого списку на пам'ятник археології від 09.10.1987.
Згідно з вищевказаною формою анотованого списку пам'ятка датована добою бронзи та заліза IV тис. до н. е. -1 тис. н.е.
Курган є різновидом поховальних пам'ятників, має форму земляного насипу, ізольоване округле підвищення, розташоване на рівнині з різко вираженою підошовною лінією, має штучне походження.
При цьому, виходячи з даних анотованого списку, що є додатком до позову, Курганна група № 2 має височину більшого 1,5 м, діаметр 30 м, меншого 0,5 м, діаметр - 20 м.
Ураховуючи рельєф місцевості, а також що Курганна група №2 знаходиться серед земельної ділянки, яка використовується для сільськогосподарського призначення, проявивши розумну обачність та належний рівень правосвідомості, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при оформленні права власності на земельну ділянку та землевпорядну документацію мали усвідомлювати, що вони набувають у власність земельну ділянку з розташованою на ній пам'яткою археології.
Однак, ними не вжито заходів до вилучення зазначеної пам'ятки з наданої земельної ділянки та повернення її у державну власність, натомість оформлено право власності на неї, у зв'язку з чим, останні не є добросовісними набувачами.
Тобто, фактично Курганна група № 2 та земельна ділянка під нею перебувала і перебуває у приватній власності ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є порушенням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Земельного кодексу України.
Частинами 4 та 5 ст. 54 Конституції України констатовано, що культурна спадщина охороняється законом. Зокрема, держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 2, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» (тут і далі - в редакції на час прийняття розпорядження Новоодеської райдержадміністрації від 10.04.2003 року №314), визначено, що пам'яткою є об'єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону та мають статус пам'яток відповідно державного чи місцевого значення незалежно від обставини включення їх до Державного реєстру.
Археологічними пам'ятками визнаються городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди.
Розташована на відстані 4 км на північний схід від с. Криворіжжя Миколаївського району Миколаївської області пам'ятка археології - Курганна група №2, прийнята на державний облік відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 09.08.1988 №216, а отже відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» має статус археологічної пам'ятки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 131, 132 Цивільного кодексу УРСР,(тут і надалі - в редакції на час прийняття розпорядження про передачу у власність спірної земельної ділянки), ч. 2 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» унормовано, що пам'ятка археології, як єдина річ - складові частини - із земельною ділянкою, на якій вона розташована, перебуває у державній власності. Можливість передачі такої речі у приватну власність чинним на момент прийняття спірного розпорядження законодавством не передбачалась.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни набувають право власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Землі, на яких розташовані кургани, як вбачається із норм п. «б» ч. 1 ст. 53 Земельного кодексу України, віднесено до земель історико- культурного призначення.
У силу приписів ч. 1, п. «в» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
При цьому до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно- заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико- культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
У силу положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення віднесено до особливо цінних земель. Вилучення такої категорії земель зі складу земель державної власності для ведення товарного сільськогосподарського призначення не передбачалось.
При цьому земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення в силу закону за фактом знаходження на ній пам'ятки культурної спадщини. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16.
Отже, кургани та земельні ділянки, на яких вони розташовані, в силу закону можуть перебувати виключно у державній власності та не підлягають відчуженню.
Щодо способу захисту.
Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 2, 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії.
09.04.2025 набрав чинності Закон України від 12.03.2025 № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
Вказаним законом доповнено ст. 391 ЦК України частиною другою такого змісту: «2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/ або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
Ці законодавчі зміни суттєво впливають на визначення судом та учасниками процесу ефективного способу захисту порушених інтересів держави та юридичної норми, яка підлягає застосуванню.
Введення в дію вказаних норм права є виключними обставинами, не залежать від волі сторін, у тому числі прокурора, і встановлюють єдиний можливий спосіб захисту порушених інтересів держави у даній справі - витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Серед способів захисту майнових прав законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку ст. ст. 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
Наразі єдиним можливим (прямо визначеним законодавцем, тобто безальтернативним) способом захисту порушених інтересів держави у даній справі є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Зокрема, згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За усталеною судовою практикою метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації, чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.
Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Після відкриття провадження у справі відповідачем, з метою врегулювання спору та недопущення порушення права власності держави на пам'ятку археології, здійснено поділ спірної земельної ділянки в результаті чого сформовано земельну ділянку з кадастром номером 4824810000:15:000:0144 площею 0,1875 га та земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:15:000:0143 площею 1,4143 га. Вказане підтверджується клопотанням представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 поданим через підсистему Електронний суд 25.02.2025.
Так, згідно з технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , на земельній ділянці площею 0,1875 га з кадастровим номером 4824810000:15:000:0144 знаходиться курган та вказана земельна ділянка має обмеження у використанні передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Право власності на новосформовану ділянку площею 0,1875 га з кадастровим номером 4824810000:15:000:0144 зареєстровано 24.01.2025 за ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 58201883.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст.79-1 Земельного Кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 4824810000:15:000:0135 припинила своє існування як об'єкт цивільних прав, а курганна група знаходиться на земельній ділянці площею 0,1875 га з кадастровим номером 4824810000:15:000:0144.
Щодо наявності підстав звернення саме прокурора із цим позовом до суду.
На даний час фактичним розпорядником спірного об'єкту та земель, на яких він розташований, а також органом, поверненню якому вони підлягають, є Миколаївська обласна державна адміністрація(наразі Миколаївська обласна військова адміністрація відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022№ 68/2022).
Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.
Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Враховуючи викладене, Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник спірного неподільного нерухомого об'єкту - кургану та відповідної земельної ділянки.
Втім, облдержадміністрацією за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів щодо захисту її інтересів не вжито.
Миколаївською окружною прокуратурою листом від 17.10.2023звернуто увагу Миколаївської обласної військової адміністрації на факт порушення законодавства про охорону культурної спадщини під час передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером4824810000:15:000:0135, до складу якої незаконно включено землі історико-культурного призначення, та запропоновано вжити заходів до захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом.
Листом від 25.10.2023 Миколаївською обласною військовою адміністрацією повідомлено прокурора про те, що, заходи щодо представництва інтересів держави не вживалися та висловлено позицію про представництво саме органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідні заходи реагування Миколаївською обласною військовою адміністрацією не вжиті і на час звернення прокурора до суду.
За такого, прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави органу на наявні порушення та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем чітко повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду.
Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 у справі №920/839/20 та від 26.05.2021 у справі №926/14/19 висловлено позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абз. 1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
Сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У такому випадку несвоєчасне вжиття органами, уповноваженими на захист прав Українського народу, як власника земель в межах території держави, призводить до триваючих порушень вимог закону, а органи прокуратури, в свою чергу, є єдиним органом в державі, який спроможний вжити вичерпних заходів представницького характеру з метою захисту порушених інтересів держави, обравши при цьому один із способів захисту.
Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 та Верховним Судом у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду в справі від 26.05.2020№912/2385/18).
Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм та обізнаності про обставину незаконного вибуття з державної власності пам'ятки археології), і повноважень на звернення до суду уповноваженим суб'єктом - облдержадміністрацією - не вжито та не планується до вжиття заходів із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави в суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Висновок суду по суті спору.
Згідно положень ч.4 ст. 200 та ч.4 ст.206 ЦПК України суд у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Як встановлено судом визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
З огляду на встановлені вище судом обставини, суд приходить до висновку що позов Виконувача обов'язків керівника Миколаївської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , треті особи: Миколаївська районна військова адміністрація, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) про витребування у власність держави земельної ділянки на якій розміщено пам'ятку археології, є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Пунктом 1 частини 2ст.141ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача, відповідно до тієї частини позовних вимог яка була задоволена.
Прокурором заявлено 3 позовні вимоги немайнового характеру за які сплачено 9084 грн. (по 3028 грн. кожна). Провадження щодо двох позовних вимог закрито у зв'язку із відмовою від позову у цій частині, що не є підставою для повернення судового збору.
Третю позовну вимогу було змінено та задоволено судом.
Таким чином з відповідача на користь прокурора 3028 грн. судового збору.
Керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 76-89, 141, 259, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд,
Позов Виконувача обов'язків керівника Миколаївської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , треті особи: Миколаївська районна військова адміністрація, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) про витребування у власність держави земельної ділянки на якій розміщено пам'ятку археології - задовольнити.
Витребувати від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (код 00022579) пам'ятку археології - Курганну групу №2 із земельною ділянкою площею 0,1875 га (кадастровий номер 4824810000:15:000:0144), на якій розташований такий об'єкт.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 3028грн. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя: С.А.Сергієнко