Справа № 947/4141/26
Провадження № 1-кс/947/1618/26
02.02.2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №12025162150001554 від 06.12.2025 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Шевченкове Ізмаїльського району Одеської області, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, маючий на утримання п'ятьох малолітніх дітей, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України,
І. Суть клопотання
30 січня 2026 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив продовжити строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12025162150001554 від 06.12.2025 року відносно до підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162150001554 від 06.12.2025, за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.
09.12.2025 року письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, складено, оголошено та вручено ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 05.02.2026, а також визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2026 року продовжено строк досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12025162150001554 від 06.12.2025 року до 09.04.2026 року.
Прокурор зазначив, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 що, на його думку, обумовлює необхідність продовження строку дії зазначеного запобіжного заходу.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, повідомив, що його підзахисний має проблеми зі здоров'ям, повністю погоджується з підозрою, вважав відсутнім є ризик переховування підозрюваного від слідства та суду. З урахуванням чого просив задовольнити клопотання частково, та в якості альтернативного запобіжного заходу просив визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів.
2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, проти задоволення клопотання заперечував, повідомив, що з підозрою погоджується, підтвердив, що не мав права керувати транспортним засобом.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані прокурором матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Обставини, встановлені слідчим суддею
09.12.2025 року письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, складено, оголошено та вручено ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 05.02.2026, а також визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2026 року продовжено строк досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12025162150001554 від 06.12.2025 року до 09.04.2026 року.
3.4. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.12.2025, близько 17:50, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в темний час доби, на неосвітленій ділянці рухався по вулиці 8 Березня з боку вул. Бєлінського у напрямку вул. Кіченка в м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області, де в порушення вимог «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, внаслідок злочинної самовпевненості, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, не маючи посвідчення водія на право управління транспортним засобом, уважним не був та, маючи об'єктивну можливість виявити небезпеку для руху у вигляді пішоходів, які здійснюють рух по проїзній частині, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та передньою правою частиною керованого ним автомобіля напроти будинку № 101 по вул. 8 березня в м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області здійснив наїзд на неповнолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка здійснювала рух по правому краю проїзної частини вулиці 8 Березня в м. Кілія, попереду авто, в попутному з ним напрямку.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ важкого ступеню, набряку головного мозку, коми ІІ-ІІІ ступеню, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, 06.12.2025, приблизно о 18 годині 50 хвилин, у водія ОСОБА_4 після скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, а саме після здійснення наїзду автомобілем марки «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на неповнолітнього пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке сталось в результаті порушення ним вимог п.п. 1.5., підпункту «а» п. 2.1, 2.3(б), 12.2, 12.3 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, виник раптовий кримінальний протиправний умисел на зникнення з місця дорожньо-транспортної пригоди з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення та на завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, та яку він сам своїми діями поставив в небезпечний для життя стан.
Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_4 у порушення вимог п. 2.10. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, яким передбачено: п. 2.10. «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди, усвідомлюючи, що скоїв наїзд на людину, якою була неповнолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розуміючи, що внаслідок ДТП ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження і перебувала у небезпечному для життя стані, маючи реальну можливість надати їй домедичну допомогу, одночасно не маючи об'єктивних причин і підстав відмовитися від прийняття заходів з надання допомоги, маючи прямий умисел на завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані та позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, в місці наїзду на ОСОБА_7 керований ним транспортний засіб марки «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не зупинив, заходів для надання домедичної допомоги потерпілій не вжив, бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги не викликав, про дорожньо-транспортну пригоду до органу чи підрозділу Національної поліції не повідомив, заходів для збереження слідів пригоди не вжив, прибуття на місце події поліцейських не чекав, а відразу після ДТП зник з місця пригоди, залишивши неповнолітнього пішохода ОСОБА_7 в непритомному стані на проїзній частині вулиці, напроти дому № 101 по вул. 8 Березня в місті Кілія, Ізмаїльського району Одеської області, тобто залишив останню без допомоги, хоча ОСОБА_4 , як водій був зобов'язаний вжити заходів з надання допомоги, оскільки його дії, пов'язані з управлінням транспортним засобом, поставили потерпілу в небезпечний для життя стан.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла в КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради.
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема: оскільки ґрунтується на доказах, здобутих під час досудового розслідування, зокрема протоколами допитів свідків тощо.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
3.5 Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
3.6. Щодо ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
3.7. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, зокрема, під час встановлення особи підозрюваного, встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення злочинів проти життя та здоров'я людини. Крім того, 02.09.2024 ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 2 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом без посвідчення водія) та за порушення вимог ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобами у стані сп'яніння). Вказане, свідчить про явні негативні соціальні інтереси останнього, й відповідно про його емоційно-вольову деформацію та ймовірну відсутність правової свідомості.
3.8. Щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження продовження запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваному іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності продовження до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.9. Щодо визначення розміру застави
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що застава в розмірі 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 898 560 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених цим Кодексом.
3.10. Висновки слідчого судді
Ані сторона захисту, ані сторона обвинувачення не повідомили слідчого суддю про зміну обставин, які стали підставою для застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини з плином часу інтенсивність ризику позапроцесуальної поведінки підозрюваного зменшується. Разом з тим, ступінь зменшення ризиків не досяг того рівня, який переконав би слідчого суддю у відсутності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 .
За таких обставин клопотання слідчого з врахуванням зменшення розміру застави слід задовольнити частково.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №12025162150001554 від 06.12.2025 року відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою до 31 березня 2026 року включно в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» МЮ України.
Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України в сумі 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 898 560 (вісімсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот шістедсят) гривень.
У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальні обов'язки строком до 31 березня 2026 року включно, на умовах визначених в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1