Справа № 487/9203/25
Провадження № 1-кс/487/711/26
30.01.2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 05.12.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025152030001549про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, з визначенням розміру застави,
Слідчий СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 звернулась до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 05.12.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025152030001549про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.12.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави строком до 02.02.2026 (включно). 27.01.2026 керівником Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_7 продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 06.03.2026 (включно). Ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу зменшилися, проте продовжують існувати.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила продовжити стосовно підозрюваної строк дії запобіжного заходу в межах строку досудового розслідування.
Захисник у судовому засіданні зазначив про недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, відсутність доказів на підтвердження вини підозрюваної. Просив застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави.
Підозрювана у судовому засіданні підтримала свого захисника.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025152030001549 від 05.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.11.2025, більш точні дата та час не встановлені, громадянка України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала на свій смартфон Meizu Note 21, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , у месенджері «Telegram» від невстановленої особи, користувача месенджера «Telegram» пропозицію здійснювати підпали габаритних автотранспортних засобів, отримуючи обіцянку грошової винагороди за кожне підпалене авто від невстановлених осіб.
Так, 01.12.2025 приблизно о 23:15 годині (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідуючи мету незаконного збагачення, для виконання замовлення невстановленої особи, маючи кримінально-протиправний намір на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, прибула до будинку, котрий розташовуєтеся за адресою: АДРЕСА_1 , поруч з яким перебував транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter», синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та котрий на праві власності належить ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на умисне знищення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 , розраховуючи на те, що в нічний час доби за нею ніхто не спостерігає і здійсненню її наміру ніхто не перешкодить, маючи при собі заздалегідь підготовлені предмети для розповсюдження вогню, а саме: пластикову пляшку з паливно-мастильним матеріалом (бензином) та сірники, підійшла до транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter», синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що був припаркований біля будинку за адресою: місто Миколаїв, вулиця Лазурна, 2-Б, облила легкозаймистою рідиною капот зазначеного транспортного засобу та за допомогою сірника підпалила його, внаслідок чого відбулось займання вказаного транспортного засобу.
При цьому ОСОБА_5 дотримуючись інструкцій невстановленої особи, користувача месенджера «Telegram», здійснила відеозйомку підпалу вантажного автомобіля на власний мобільний телефон марки «Meizu Note 21», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , після чого у цей же період часу в ході спілкування з останнім в месенджері «Telegram» передала йому відеозапис підпалу з метою подальшого одержання грошової винагороди.
У подальшому, ОСОБА_5 , впевнившись, що їй вдалось здійснити намір, спрямований на знищення автомобіля шляхом підпалу, залишила місце вчинення злочину. Внаслідок пожежі знищено та пошкоджено конструктивні елементи транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter», синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , у результаті чого його приведено до такого стану, за якого він не може бути використаним за своїм призначенням.
В результаті протиправних дій ОСОБА_5 знищено майно, чим заподіяно майнову шкоду ОСОБА_8 , на загальну суму 935770 гривень.
Таким чином, встановлено достатньо доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в умисному знищені чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.
Крім того, 04.12.2025, приблизно о 23:50 годині (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 , переслідуючи мету незаконного збагачення, для виконання замовлення невстановленої особи, маючи кримінально-протиправний намір на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, прибула до вантажного автомобіля марки MAN з державними номерними знаками НОМЕР_4 , разом із причепом KOEGEL з державними номерними знаками НОМЕР_5 , котрий розташовувався напроти автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_2 , котрий на праві власності належить ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на умисне знищення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 , розраховуючи на те, що в нічний час доби за нею ніхто не спостерігає і здійсненню її наміру ніхто не перешкодить, маючи при собі заздалегідь підготовлені предмети для розповсюдження вогню, а саме: пластикову пляшку з паливно-мастильним матеріалом (бензином) та запальничку, підійшла до вантажного автомобіля марки MAN з державними номерними знаками НОМЕР_4 , разом із причепом KOEGEL з державними номерними знаками НОМЕР_5 , що був припаркований напроти автозаправної станції за адресою: місто Миколаїв, вулиця Лазурна, 2/2, облила легкозаймистою рідиною капот зазначеного вантажного автомобіля та за допомогою запальнички підпалила його, внаслідок чого відбулось займання вказаного транспортного засобу.
При цьому ОСОБА_5 дотримуючись інструкцій невстановленої особи, користувача месенджера «Telegram», здійснила відеозйомку підпалу вантажного автомобіля на власний мобільний телефон марки «Meizu Note 21», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , після чого у цей же період часу в ході спілкування з останнім в месенджері «Telegram» передала йому відеозапис підпалу з метою подальшого одержання грошової винагороди.
У подальшому, ОСОБА_5 , впевнившись, що їй вдалось здійснити намір, спрямований на знищення автомобіля шляхом підпалу, залишила місце вчинення злочину. Внаслідок пожежі знищено та пошкоджено конструктивні елементи транспортного засобу марки MAN з державними номерними знаками НОМЕР_4 , разом із причепом KOEGEL з державними номерними знаками НОМЕР_5 у результаті чого його приведено до такого стану, за якого він не може бути використаним за своїм призначенням.
В результаті протиправних дій ОСОБА_5 знищено майно, чим заподіяно майнову шкоду ОСОБА_9 , на загальну суму 1022484 гривень.
Таким чином, встановлено достатньо доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в умисному знищені чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.
Крім того, 05.12.2025, приблизно о 00:05 годині (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 , переслідуючи мету незаконного збагачення, для виконання замовлення невстановленої особи, маючи кримінально-протиправний намір на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, прибула до вантажного автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter 313СDI» з державними номерними знаками НОМЕР_6 , котрий розташовувався у дворі будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , котрий на праві власності належить ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на умисне знищення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 , розраховуючи на те, що в нічний час доби за нею ніхто не спостерігає і здійсненню її наміру ніхто не перешкодить, маючи при собі заздалегідь підготовлені предмети для розповсюдження вогню, а саме: пластикову пляшку з паливно-мастильним матеріалом (розпалювач) та запальничку, підійшла до вантажного автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter 313СDI» з державними номерними знаками НОМЕР_6 , що був припаркований у дворі будинку розташованого за адресою: місто Миколаїв, вулиця Озерна, 1-А, облила легкозаймистою рідиною капот зазначеного вантажного автомобіля та за допомогою запальнички вчинила всі дії спрямовані на підпал вказаного транспортного засобу, однак оскільки внаслідок фізичних властивостей об'єкта та недостатньої інтенсивності джерела займання автомобіль фактично не загорівся та пожежа не виникла, умисел ОСОБА_5 спрямований на знищення вказаного майна фактично не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі останньої.
При цьому ОСОБА_5 дотримуючись інструкцій невстановленої особи, користувача месенджера «Telegram», здійснила відеозйомку підпалу вантажного автомобіля на власний мобільний телефон марки «Meizu Note 21», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , після чого у цей же період часу в ході спілкування з останнім в месенджері «Telegram» передала йому відеозапис підпалу з метою подальшого одержання грошової винагороди.
У подальшому, ОСОБА_5 , зрозумівши, що їй не вдалось здійснити намір, спрямований на знищення автомобіля шляхом підпалу, залишила місце вчинення злочину.
05.12.2025 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у скоєнні вказаного кримінального правопорушення було затримано ОСОБА_5 , якій 06.12.2025 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, тобто в умисному знищені чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.
08.12.2025 слідчим суддею Заводського районного суду міста Миколаєва обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.02.2026 включно.
15.01.2026 вручено письмове повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу та в закінченому замаху на умисне знищення чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, яке не було доведене до кінця з причин які не залежали від її волі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, викладені та підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема: рапортом ЄО №26929 від 05.12.2025, №26955 від 05.12.2025; протоколом прийняття заяви ОСОБА_8 ; протоколом прийняття заяви ОСОБА_9 ; протоколом прийняття заяви ОСОБА_10 ; протоколом огляду місця події (авто «Mercedes-Benz Sprinter», синього кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ); протоколом огляду місця події (транспортного засобу марки MAN з державними номерними знаками НОМЕР_4 , разом із причепом KOEGEL з державними номерними знаками НОМЕР_5 ); протоколом огляду місця події (авто «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter 313СDI» з державними номерними знаками НОМЕР_6 ); протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом огляду мобільного телефону належного ОСОБА_5 ; протоколом огляду документів (відеозаписи з телефону ОСОБА_5 ); проткоолом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України від 05.12.2025 року; висновками та актами виникнення пожеж ДСНС.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрювана ОСОБА_5 могла вчинити кримінальні правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
За змістом частин 1 та 2 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України прокурором доведено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, визначені пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно ч. 2 ст. 194 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.
Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, тяжкість кримінального правопорушення свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній ОСОБА_5 у разі доведеності її вини, продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також прокурором у судовому засіданні доведено продовження існування ризику, передбаченого пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків та інших підозрюваних, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором в судовому засіданні не доведено, а отже він до уваги не береться.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України слідчим у клопотанні та прокурором доведено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Прокурором у судовому засіданні доведено, що завершити досудове слідство до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу неможливо, оскільки необхідно: виконати клопотання експерта для подальшого проведення експертизи; допитати в якості свідків співробітників 2 ДПРЧ 2 ДПРЗ ГУ ДСНС; допитати в якості свідка провідного інспектора відділу №2 Миколаївського РУ ЦЗ та ПД ГУ ДСНС; встановити свідків та очевидців, які виявили та бачили пожежу; отримати висновки судової пожежно-технічної експертизи щодо встановлення виникнення пожежі; завчасно скласти протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування з дотриманням вимог ст. ст. 103, 104 КПК України, та виконати вимоги ст. 290 КПК України, в тому числі щодо відкриття матеріалів кримінального провадження сторонам із забезпеченням відведення достатнього часу для ознайомлення з матеріалами справи, речовими доказами тощо; скласти обвинувальний акт та реєстр досудових розслідувань, після чого вручити їх стороні обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, в разі визнання підозрюваної винуватою їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваної ОСОБА_5 , яка народилась у 2001 році; на обліку за станом здоров'я не перебуває, інвалідність не встановлювалась. Крім того, слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв'язків підозрюваної в місці її постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 незаміжня, дітей не має. ОСОБА_5 має повну середню освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_4 , разом з матір'ю та вітчимом. На час вчинення кримінального правопорушення перебувала на посаді водійки тролейбусу КП ММР «Миколаївелектротранс». За місцем роботи характеризується позитивно. Раніше не судима, повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень наразі не має.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення її належної процесуальної поведінки. Обраний щодо підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваної та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію її належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який, на даній стадії кримінального провадження відсутні. Проте, враховуючи те, що ризики, зазначені у клопотанні, що існували на час обрання запобіжного заходу значно зменшилися, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 66560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка достатньою мірою гарантує виконання підозрюваною, покладених на неї обов'язків та не є завідомо непомірною для неї.
Відповідно до ч. 7 ст. 183 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави згідно ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрювану прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 в межах строку досудового слідства підлягає задоволенню оскільки слідчим у клопотанні та прокурором доведено, що заявлені ризики зменшилися, проте не перестали існувати, а також доведено наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та виправдовують подальше тримання підозрюваної під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 186, 193, 194, 197, 199, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 задовольнити частково.
Продовжити застосування до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 06.03.2026 року включно.
Визначити розмір застави, змінивши її розмір, після внесення якої підозрювана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинна бути звільнена з-під варти, в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 66560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
У разі звільнення під заставу, зобов'язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати строком до 06.03.2026 року наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, а саме: міста Миколаєва, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити та попередити підозрюваного, що з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
За невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 03.02.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1