Справа № 473/5387/25
іменем України
(додаткове)
"02" лютого 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., без участі учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит у розмірі 18783,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 березня 2025 року ТОВ «Іннова-Нова» (до зміни найменування - ТОВ «Іннова Фінанс») та відповідачка ОСОБА_1 уклали договір надання грошових коштів у кредит №7559880325. За умовами договору товариство зобов'язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 8000,00 грн, які відповідачка зобов'язалася повернути до 20 березня 2026 року. За користування кредитом відповідачка зобов'язалася сплачувати на користь кредитодавця проценти в наступному розмірі: стандартна процента ставка - 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,87 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується, починаючи з 181 календарного дня з дати укладення договору; знижена процентна ставка - 0,6 %, яка застосовується, якщо позичальниця 14 квітня 2025 року сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, а також комісію за надання кредиту в розмірі 15 % від суми наданого кредиту.
Позичальниця свої зобов'язання належним чином не виконала, в зв'язку з чим станом на 08 жовтня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 18783,20 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 8000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 10783,20 грн (нараховані за період з 25 березня 2025 року по 08 жовтня 2025 року).
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 січня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Іннова-Нова» задоволено частково, а саме стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за процентами в розмірі 10783,20 грн.
26 січня 2026 року на адресу суду від представника позивача адвоката Андрущенко М.В. надійшла заява про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2850,00 грн, у порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України (заява сформована в системі «Електронний суд» 25 січня 2026 року).
Вирішення заяви суд призначив на 02 лютого 2026 року о 15 год. 00 хв.
Суд відповідно до ст. 270 ЦПК України вирішує питання щодо ухвалення додаткового рішення без участі учасників справи.
02 лютого 2026 року відповідачка ОСОБА_1 надіслала заяву, в якій заперечувала проти ухвалення додаткового рішення, зокрема посилаючись на те, що позивач під час розгляду справи по суті спору не подавав попереднього розрахунку понесених судових витрат та витрат, які він планує понести в майбутньому, а також не надав детального обґрунтованого розрахунку понесених витрат (з зазначенням переліку наданих послуг, їх вартості).
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами передбачений ст. 141 ЦПК України.
Зокрема, згідно ч.ч.1,2, 8 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, згідно ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Заява про ухвалення додаткового рішення була подана стороною позивача відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду копію договору про надання правничої допомоги № 06-05/2025 від 06 травня 2025 року, укладеного між ТОВ «Іннова Фінанс» (після зміни найменування ТОВ «Іннова-Нова») та адвокатом Андрущенком М.В., копію заявки № 3036618440 від 26 травня 2025 року про надання послуг, вартістю 5000,00 грн (складання позовної заяви, інших процесуальних документів у разі необхідності), копію акта-приймання передачі наданих послуг № 3036618440 від 23 січня 2026 року, копію платіжної інструкції № 27 від 23 січня 2026 року. Відповідно до вказаних документів вартість правничої допомоги складає 2850,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог (5000,00 х 57%)).
При цьому, учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12травня 2020року в справі №904/4507/18та від 16листопада 2022 року в справі № 922/1964/21).
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
За встановленого, враховуючи, що справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв'язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви. З огляду на викладене, співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. Отже з відповідачки на користь позивача, відповідно до положень ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1710,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд
стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Верхній Вал,будинок,10,поверх 2,офіс 5, код ЄДРПОУ 44127243, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1710,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Л.В. Лузан