Справа №491/34/25
02 лютого 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді - Надєр Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 88894 гривні 61 копійка. В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що 15 липня 2019 року відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 06/23, тип - Універсальна. 15 липня 2019 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав паспорт кредиту. 07 жовтня 2021 року відповідач підписав власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: 1) тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 гривень; 2) тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3) строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; 4) процентна ставка, відсотків річних - 42,0%; 5) кількість та розмір платежів, періодичність - сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; 6) розмір мінімального обов'язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 гривень, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 гривень, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; 7) проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00%. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті. В подальшому відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки: 1. кредитна картка № НОМЕР_2 , строк дії - 03/24, тип - Картка "Універсальна"; 2. кредитна картка № НОМЕР_3 , строк дії - 12/27, тип - Картка "Універсальна". Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Відповідач ухилився від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, у зв'язку з чим станом на 17 грудня 2024 року відповідач має заборгованість в розмірі 88894 гривні 61 копійка, яка складається з наступного: 71367 гривень 23 копійки - заборгованість за тілом кредита; 17527 гривень 38 копійок - заборгованість за простроченими відсотками.
У зв'язку з наведеним позивач просить суд позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості, а також судові витрати, понесені банком під час звернення із даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз'яснено відповідачу про його процесуальні права, а саме подати відзив на позовну заяву, пред'явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїми процесуальними правами передбаченими ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України не скористався та у встановлені строки в ухвалі про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву до суду не подав, з зустрічним позовом та з заявою із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався.
У судове засідання сторони по справі не з'являлися.
При цьому, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача (а.с.72), в якому він просить справу розглянути без участі представника позивача. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, причину неявки не повідомляв, про дату, час та місце проведення судових засідань відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.79), а також конвертом, який повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» (а.с.86).
Крім того, інформація щодо даної справи також розміщена в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://an/od.court/gov.ua/sud1501/gromadyanam/csz.
Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною 8 ст.178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст.191 ЦПК України.
Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням вказаного, у зв'язку з неявкою відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин та не повідомлення причин неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, суд ухвалив розглянути справу у відсутності відповідача та відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 10 березня 2005 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.35-36), а також довідкою Долинської сільської ради Подільського району Одеської області №28 від 23 січня 2025 року (а.с.53).
Так встановлено, що 07 жовтня 2021 року відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг з метою отримання банківських послуг (а.с.21-32).
Підписанням вказаної анкети-заяви відповідач відповідно до ст.634 ЦК України приєднався до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», умов та правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що розміщені в мережі інтернет за відповідною адресою, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунка, прийняв всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати. Вказана заява містить істотні умови підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка».
Також відповідачем 15 липня 2019 року було підписано інформацію, яка містить відомості про умови надання кредиту, типу кредиту, процентної ставки, пільгового періоду та відповідності відповідача в разі порушення умов кредитного договору, а також відомості щодо реальної вартості кредиту тощо (а.с.33-34).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 07 жовтня 2021 року, укладеного між позивачем та відповідачем, станом на 17 грудня 2024 року заборгованість по кредиту становить 88894 гривні 61 копійка, яка складається з наступного: 71367 гривень 23 копійки - заборгованість за тілом кредита; 17527 гривень 38 копійок - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.10-15).
Отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою за договором №б/н за період з 01 листопада 2021 року по 17 грудня 2024 року (а.с.16-20).
Судом встановлено, що на момент надходження справи до суду та її розгляду в суді відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідачу було достеменно відомо про розгляд даної справи, відомий зміст позовних вимог та роз'яснений порядок подачі до суду відзиву на позовну заяву. Тобто, розрахунки заборгованості відповідачем жодним чином не спростовані. Умови договору також не оспорюються.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином судом встановлено, що відповідачем договір не оспорений та у встановленому законом порядку не визнаний недійсними, у зв'язку з чим відповідно до положень ст.204 ЦК України його умови підлягають виконанню.
Так, відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другоюст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Позивач в позовній заяві просить крім тіла кредиту, тобто, суми, яку фактично отримав в борг відповідач, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
З урахуванням того, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачеві не повернуті, а також вимог ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем за час розгляду справи судом не надано заперечень проти позову, доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, тощо.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню витрати з оплати суми судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок, понесені позивачем при подачі позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України,
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 10 березня 2005 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, заборгованість за кредитним договором у розмірі 88894 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) гривні 61 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 10 березня 2005 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Суддя Надєр Л.М.
Рішення набуло законної сили "__"__________________20___ року.