Справа 127/2126/26
Провадження 1-кс/127/923/26
30 січня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 від 12.01.2026 про відмову у задоволенні клопотань, в рамках кримінального провадження № 12025020050000580 внесеного до ЄРДР 16.09.2025, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 від 12.01.2026 про відмову у задоволенні клопотань, в рамках кримінального провадження № 12025020050000580 внесеного до ЄРДР 16.09.2025.
Скарга мотивована тим, що в провадженні відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження, про вчинення кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12025020050000580 від 16 вересня 2025 року.
Оскільки з початку проведення досудового розслідування слідчим не вчинялися жодні дії з приводу проведення належного розслідування, адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 було подано скаргу 12 грудня 2025 в порядку ст.308 КПК України до Вінницької окружної прокуратури.
15 грудня 2025 Листом Вінницької окружної прокуратури представника заявника було повідомлено, що скаргу було задоволено.
07 січня 2026 адвокатом ОСОБА_3 було подано до Вінницької окружної прокуратури два клопотання, а саме: про встановлення та допит свідків та про проведення тимчасового доступу до речей і документів.
12 січня 2026 на електронну пошту представника заявника надійшов Лист супровідний від 12.01.2026 та постанова про відмову в задоволенні клопотань від 12.01.2026.
Вказаною постановою прокурором було відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_5 та відмовлено в задоволені вищевказаних двох клопотань.
На думку заявника та його представника, постанову прокурором винесено з порушенням вимог КПК України, без урахування висновків Верховного Суду, що підтверджується наступним.
Так, 16 вересня 2025 до поліції надійшла заява ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 07 березня 2024 у справі № 740/6090/21 (провадження № 51-5068 км 23):
«Положеннями ч. 1 ст. 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно ч. 7 ст. 55 КПК України, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою.
Отже законодавець встановив, що набуття статусу потерпілого відбувається або за власної ініціативи особи (подання заяви про вчинення щодо неї злочину чи заяви про залучення її до провадження як потерпілого), або за рішенням слідчого, прокурора чи суду та лише письмовою згодою особи».
Оскільки ОСОБА_5 подав особисто заяву про вчинення кримінального правопорушення, він вважається потерпілим з часу подання такої заяви, чого не було враховано прокурором та не звернуто увагу на вказані вище норми КПК України, та згаданий правовий висновок Верховного Суду.
Також слід звернути увагу, що у відповідності до вимог статті 91 ч.1 п.3 КПК України зазначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ст.92 ч.1 КПК України).
Заявник та його представник вважають, що прокурор прийшов до передчасного висновку про відсутність заподіяння матеріальної, моральної шкоди ОСОБА_5 , оскільки органом досудового розслідування не вчинено жодних дій щодо встановлення заподіяння шкоди ОСОБА_5 .
Окрім того, диспозиція статті 366 КК України не містить посилання на заподіяння шкоди особі, а тому висновки прокурора не ґрунтуються на вимогах КПК України, та нормах матеріального права, зокрема і ст.366 КК України.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Стаття 22 КПК України проголошує змагальність сторін, а стаття 220 КПК України надає змогу потерпілій особі заявляти відповідні клопотання на проведення слідчих (розшукових) дій, які будуть спрямовані на швидке, повне та об'єктивне розслідування кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 93 ч. 3 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Відповідно до вимог ч.1, ч.6 ст.223 КПК України зазначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній. Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.
У рішенні ЄСПЛ «Шмалько проти України» п. 33 та «Далбан проти Румунії» п. 44 визначено, що термін «потерпілий» у сенсі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду; при цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди.
Отже, прийняття рішення чи вжиття заходу на користь заявника в принципі не є достатнім для позбавлення останнього статусу «потерпілого», якщо державні органи не визнали порушення Конвенції, чи то безпосередньо, чи по суті, і не надали за це порушення компенсації.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть ретельно вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані.
Органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, як підставу для своїх рішень.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ( 995_004 ) та практику Суду як джерело права.
На підставі викладеного адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 просив слідчого суддю скаргу скасувати постанову прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 від 12.01.2026 про відмову у задоволенні клопотань, в рамках кримінального провадження № 12025020050000580 внесеного до ЄРДР 16.09.2025 та зобов'язати прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області повторно розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 від 07.01.2026 про встановлення та допит свідків та про проведення тимчасового доступу до речей і документів
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав за обставин викладених у ній, слідчому судді пояснив, що постанова прокурора про відмову у задоволенні клопотань є необґрунтованою та передчасною та такою, що не відповідає вимогам чинного КПК України, а тому просив слідчого суддю скаргу задовольнити.
Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_4 заперечив проти задоволення скарги, слідчому судді пояснив, що на даний час досудове розслідування кримінального провадження триває та проводяться слідчі дії, при цьому в рамках вказаного провадження наразі органом досудового розслідування, не здобуто беззаперечних доказів та відомостей, які б вказували на те, що рішення Агрономічної сільської ради від 08.02.2024 №2937 є підробленим, а тому підстави для визнання ОСОБА_5 потерпілим в рамках даного кримінального провадження відсутні. Разом з тим пояснив, що органом досудового розслідування вчиняються дії направлені на встановлення об'єктивної істини у справі. Просив слідчого суддю відмовити у задоволенні скаргу у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за фіксації процесу технічними засобами.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
В ході судового розгляду слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025020050000580 внесеного до ЄРДР 16.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено на підставі заяви ОСОБА_5 від 16.09.2025 про вчинення кримінального правопорушення.
07 січня 2026 року адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 до Вінницької окружної прокуратури Вінницької області було подано клопотання про проведення слідчих та процесуальних дій, зокрема встановити та допитати: всіх членів постійної земельної комісії, в тому числі секретаря та голову постійної земельної комісії Агрономічної сільської ради ; депутатів, секретаря та голову Агрономічної сільської ради ; юристів Агрономічної сільської ради ; архітектора ОСОБА_6 , який очолює відділ архітектури та просторового розвитку Агрономічної сільської ради , а також про тимчасовий доступ до речей і документів, що стосуються земельної ділянки х кадастровим номером 0520680200:005:0277.
Постановою прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 від 12 січня 2026 року в рамках кримінального провадження № 12025020050000580 внесеного до ЄРДР 16.09.2025, було відмовлено у визнанні ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні а також відмовлено в задоволенні клопотань адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні.
Положеннями ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 36 КПК України, визначено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).
Отже законодавець встановив, що набуття статусу потерпілого відбувається або за власної ініціативи особи (подання заяви про вчинення щодо неї злочину чи заяви про залучення її до провадження як потерпілого), або за рішенням слідчого, прокурора чи суду та лише письмовою згодою особи.
З вказаним висновком погоджується колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 07.03.2024 (справа № 740/6090/21, провадження № 51-5068 км 23).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право: заявляти відводи та клопотання.
Разом з тим, приписами ч. 5 ст. 55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином, законодавець встановив процесуальний порядок як набуття особою статусу потерпілого так і відмови у визнанні (набутті) вказаного статусу в рамках певного кримінального провадження.
Отже, як констатує кримінально-процесуальний закон України, особа втрачає процесуальний статус потерпілого в рамках кримінального провадження, який був нею набутий з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого саме з моменту винесення, уповноваженою на те особою, вмотивованої постанови про відмову у визнанні потерпілим.
Як вбачається із постанови прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 від 12.01.2026 про відмову у задоволенні клопотань адвоката ОСОБА_3 про проведення слідчих та процесуальних дій, в рамках кримінального провадження № 12025020050000580 внесеного до ЄРДР 16.09.2025, прокурором було відмовлено у визнанні ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні.
Мотивуючи постанову про відмову у задоволенні клопотань прокурор зазначає, що матеріали кримінального провадження, а також заява ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої 16.09.2025 внесені відомості до ЄРДР, не містять жодних відомостей та фактичних даних щодо завдання вказаним кримінальним правопорушенням ОСОБА_5 моральної, фізичної або майнової шкоди.
Таким чином, з моменту винесення прокурором ОСОБА_4 вмотивованої постанови, якою було відмовлено у визнанні ОСОБА_5 потерпілим в рамках кримінального провадження № 12025020050000580 внесеного до ЄРДР 16.09.2025, ОСОБА_5 втратив процесуальний статус потерпілого та на даний час в рамках вказаного кримінального провадження перебуває у статусі заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 КПК України, заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Згідно ч. 2 ст. 60 КПК України, заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 1--1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Окрім того, постановою прокурора було відмовлено у задоволенні клопотань адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, оскільки заявник не наділений правом ініціювання проведення у кримінальному провадженні слідчих (розшукових) дій.
Обсяг прав заявника у кримінальному провадженні обмежений нормами ст. 60 КПК України, на нього не поширюються норми ст. 220 КПК України щодо можливості заявлення клопотань про здійснення будь-яких слідчих чи процесуальних дій у кримінальному провадженні.
Вимогами ч.ч. 1, 3, 6 ст. 110 КПК України, передбачено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. У разі необхідності постанова слідчого, прокурора виготовляється в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису службової особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, або створюється з використанням Інформаційно-комунікаційної системи досудового розслідування відповідно до статті 106-1 цього Кодексу.
З наведеного вище вбачається, що клопотання адвоката ОСОБА_3 , подані в інтересах ОСОБА_5 від 07.01.2026 були належним чином розглянуті уповноваженою на те особою, за результатами чого прокурором, з дотриманням вимог чинного КПК України, було винесено процесуальне рішення у формі вмотивованої постанови.
Разом з тим, як встановлено, на даний досудове розслідування кримінального провадження № 12025020050000580 внесеного до ЄРДР 16.09.2025 триває, проводяться необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розслідування слідчі дії, за результатом яких, у разі встановлення фактичних даних, що вказаним кримінальним провадженням ОСОБА_5 було завдано моральної, фізичної або майнової шкоди орган досудового розслідування не позбавлений можливості, на виконання вимог КПК України, визнати ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні.
Проаналізувавши обставини, які були встановлені в ході судового розгляду та норми чинного законодавства України, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги скарги є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Вищенаведена норма кримінально - процесуального закону свідчить, що КПК України передбачає вичерпний перелік рішень, які може прийняти слідчий суддя під час розгляду скарги, в порядку ст. 303 КПК України.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що в судовому засіданні встановлено недоведеність та необґрунтованість скарги, а тому в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 від 12.01.2026 про відмову у задоволенні клопотань, в рамках кримінального провадження № 12025020050000580 внесеного до ЄРДР 16.09.2025, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 55, 56, 60, 110, 220, 303, 306, 307, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в порядку ст. 303 КПК України, на постанову прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 від 12.01.2026 про відмову у задоволенні клопотань, в рамках кримінального провадження № 12025020050000580 внесеного до ЄРДР 16.09.2025 - відмовити.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя