ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття підготовчого провадження та
призначення справи до судового розгляду по суті
м. Київ
29.01.2026Справа № 910/12242/25
За позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
про стягнення 150 445 496,89 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін: від позивача: прокурор: від відповідача: ОСОБА_1.; Філіпенко О.І.; Попічко Р.Р.; Сингаївська О.А.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12242/25 за позовом Заступника Генерального прокурора (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі також - позивач, Міноборони, Міністерство) до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі також - відповідач) про стягнення інфляційних втрат в розмірі 114 188 782,24 грн та 3% річних в розмірі 36 256 714,65 грн.
Суд призначив підготовче засідання на 20.11.2025.
До початку підготовчого засідання 20.11.2025 від учасників справи надійшли наступні заяви та клопотання:
1) від прокуратури:
- письмові пояснення від 23.10.2025на обґрунтування порушення інтересів держави;
- заперечення від 28.10.2025 щодо клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву;
- заява від 28.10.2025 із підтримкою необхідності розгляду справи в закритих судових засіданнях;
- відповідь на відзив від 06.11.2025 із запереченнями проти залишення позову без розгляду;
2) від позивача:
- заява від 13.10.2025 про розгляд справи в закритих судових засіданнях;
- додаткові пояснення у справі від 27.10.2025;
3) від відповідача:
- заява від 21.10.2025 про продовження строку для подання відзиву на 5 днів;
- відзив на позовну заяву від 27.10.2025 в якому також заявлено про залишення позову без розгляду з огляду на те, що прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави;
- заперечення на відповідь на відзив від 17.11.2025 у якій заявлено про залишення позову без розгляду.
Суд задовольнив заяву позивача про розгляд справи в закритих судових засіданнях, про що виніс відповідну ухвалу.
Заслухавши доводи представника відповідача, суд дійшов висновку про належне обґрунтування підстав для продовження строку для подання відзиву. Тому, суд заяву відповідача від 21.10.2025 задовольнив в порядку ст. 119 ГПК України та долучив відзив до справи.
Крім того, в підготовчому засіданні 20.11.2025 суд відмовив у задоволенні заяви відповідача, яка викладена у відзиві, про залишення позову без розгляду від 27.10.2025.
У той же час, зважаючи на те, що відповідач у запереченнях на відповідь на відзив від 17.11.2025 потворно заявляє про залишення позову без розгляду у зв'язку з не доведенням прокурором підстав для представництва інтересів держави, то з метою забезпечення рівності та змагальності учасників справи, всебічного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку про надання можливості прокурору та позивачу підготувати письмові пояснення з урахуванням такої заяви відповідача.
Зважаючи на наведені вище обставини, суд відклав підготовче засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України на 29.01.2026. Крім того, суд повідомив, що заява відповідача про залишення позову без розгляду, яку викладено в запереченнях на відповідь на відзив від 17.11.2026, буде розглянута в наступному підготовчому засіданні з урахуванням наданих учасниками справи пояснень.
08.12.2025 до суду від прокурора надійшли письмові заперечення проти заяви відповідача про залишення позову без розгляду. Позивач 22.01.2026 також надав додаткові пояснення щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду.
Відповідач, у свою чергу, 27.01.2026 долучив до справи додаткові пояснення на обґрунтування своїх вимог про залишення позову без розгляду, у яких також посилався на рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2025 від 03.12.2025.
Прокурор та представник позивача безпосередньо в підготовчому засіданні 29.01.2026 проти залишення позову без розгляду заперечували.
Натомість, представники відповідача наполягали на наявності підстав для залишення позову без розгляду та надали усні пояснення.
Заслухавши доводи представників сторін та прокурора, зважаючи на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд вирішив відмовити Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, яке викладене у запереченнях на відповідь на відзив від 17.11.2025 з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Предметом спору в справі є з'ясування наявності/відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат в розмірі 114 188 782,24 грн та 3% річних в розмірі 36 256 714,65 грн за виконання умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/121 від 13.04.2022.
Згідно з твердженнями відповідача, обґрунтовуючи наявність порушення інтересів держави, прокурор посилається на неналежне та несвоєчасне матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України внаслідок укладення та виконання позивачем й відповідачем Держконтракту та неефективного використання позивачем коштів державного бюджету.
При цьому, на думку відповідача, вищевказане посилання прокурора не співвідноситься із заявленими позовними вимогами про стягнення процентів на підставі ст. 625 ЦК України, адже позовні вимоги випливають із договірних правовідносин, а не з організаційних/управлінських повноважень органу державної влади (як стверджує прокурор). Під час визначення підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором здійснено підміну понять і функцій органу державної влади, які не притаманні кредитору. Прокурором не враховано, що інтереси держави у сфері матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України може вважатися порушеним лише у випадку, коли держава втрачає майно, бюджетні кошти, у той час коди за обставин даної справи частина товару поставлена, Відповідачем виконано бюджетні зобов'язання, повернуто попередню оплату відповідно до судового рішення, а отриманні кошти попередньої оплати відповідачем використовувалися за цільовим призначенням відповідно до умов Держконтракту. Крім того,відповідачем сплачено штрафні санкції за порушення строку поставки Товару. Отже, відсутня дебіторська заборгованість відповідача перед Міноборони.
Відповідач наполягав, що дії прокурора фактично призводять до зміни прав та обов'язків сторін та обмеження можливості учасників цивільних правовідносин самостійно розпоряджатися майновими правами.
Окремо у додаткових поясненнях від 27.01.2026 відповідач звертає увагу, що з часу проведення останнього судового засідання у цій справі (20.11.2025) Конституційний Суд України 03.12.2025 прийняв рішення № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абз. 1 ч.3, абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (щодо представництва прокурором інтересів держави). Висновки Конституційного Суду України у рішенні № 6-р(ІІ)/2025 щодо норм Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" в частині, що стосуються порядку здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді, на думку відповідача, підлягають врахуванню судом під час розгляду вказаного питання в рамках розгляду цієї справи, оскільки у вказаному рішенні Конституційного Суду України сформульовано низку вимог до реалізації прокуратурою конституційної функції щодо представництва інтересів держави в суді, якими відповідні органи правозастосування мають керуватися.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно частини 2 цієї Статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Господарський процесуальний кодекс України у частинах третій та четвертій статті 53 визначає:
- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
В свою чергу, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):
1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.
2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
5. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
З наведеного вбачається, що окремі положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність з 01.01.2027. Отже, наразі немає підстав для автоматичного залишення без розгляду всіх позовів прокуратури в інтересах держави, які подані не в рамках кримінальних проваджень.
У кожному конкретному випадку господарському суду необхідно досліджувати предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин та за наслідками вирішувати про наявність/відсутність підстав для залишення позову прокуратури без розгляду.
Суд враховує таку функцію передбачену пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України як представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокуратура володіє дискреційними повноваженнями та за наявності на те правових підстав, з метою захисту інтересів держави представляє її інтереси в суді.
Практика Верховного Суду, яку наводить відповідач на підтвердження своїх вимог про залишення позову без розгляду зводиться здебільшого до правовідносин, що виникли між суб'єктами господарювання у приватно-правовій сфері. Дійсно, позови прокурора в інтересах держави в особі суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність самостійно та функціонують не за рахунок бюджетних коштів суди залишають без розгляду, що підтверджується усталеною судовою практикою.
Однак, у даній справі Заступником Генерального прокурора подано позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, що є центральним органом виконавчої влади.
Офіс Генерального прокурора, звертаючись до суду у позовній заяві від 29.09.2025 та у поясненнях від 23.10.2025, наданих на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/12242/25 обґрунтував інтереси держави, які у даному випадку підлягають захисту.
За твердженнями прокурора, своєчасне повернення коштів попередньої оплати, які безпідставно були утримані відповідачем, насамперед мали бути спрямовані на забезпечення відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, усунення загрози незалежності України, її територіальній цілісності, у зв'язку з чим Міноборони могло також придбати аналогічні товари в іншого постачальника.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Прокурор довів порушення інтересів держави та наявність підстав для подання позову в особі Міністерства оборони України, а Міністерство доводи прокурора підтримує в повному обсязі та не наводить підстав, які б свідчили про обмеження можливості учасників цивільних правовідносин самостійно розпоряджатися майновими правами.
Під час розгляду даної справи має бути встановлено, чи належним чином виконано умови державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/121 від 13.04.2022, а у разі неналежного виконання, порушене право має бути захищене.
Оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем виникли щодо виконання державного контракту, предметом якого є товари оборонного призначення, а підставою для його укладення є введення воєнного стану, то суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про не доведення прокурором необхідності захисту інтересів держави. Заява відповідача про залишення позову без розгляду (викладена у запереченнях на відповідь на відзив від 17.11.2025) не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 12 53, 177, 178, 185, 195, 196, 207, 226, 234, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
2. Судове засідання у справі № 910/12242/25 призначити на 12.03.26 о 12:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 21. Явку сторін визнати обов'язковою.
3. Повідомити учасників процесу про розгляд справи по суті.
4. Попередити учасників судового процесу про наслідки неявки в судове засідання відповідно до ст. ст. 202-203 Господарського процесуального кодексу України.
5. Учасникам процесу направити в судове засідання своїх представників, повноваження, яких повинні бути оформлені у відповідності з вимогами ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, а також надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua
Суддя Ю.О.Підченко