ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2025Справа № 910/9939/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 11 762 738,51 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: Волощук П.Ю.;
Від відповідача: Подобєд О.В.;
Від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі-відповідач) про 11 762 738,51 грн, з яких: сума заборгованості 8 484 545, 05 грн, 3 % річних - 743 765, 79 грн, інфляційні витрати - 2 534 427, 67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 1067/01 від 29.11.2029 з оплати виробленої та проданої позивачем електричної енергії за період лютого - липня 2022 року у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, інфляційні втрати ти 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/9939/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання на 10.09.2025.
03.09.2025 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що наявність заборгованості Оператора системи передачі перед Гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги виключає виникнення зобов'язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за послугу у такому місяці, при умові дотримання послідовності розрахунків, визначеної Порядком №641.
У разі, якщо послідовність розрахунків порушена (наприклад, у зв'язку із списанням поточного рахунку Гарантованого покупця коштів на виконання рішення суду), виконання Гарантованим покупцем обов'язку щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлюється 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем за всі розрахункові періоди.
Відповідач вказав на те, що положення Порядку №641 є обов'язковими до прав і обов'язків сторін Договору, відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено умови виконання своїх зобов'язань, визначені спеціальним правовим регулюванням, що в свою чергу вказує на передчасність вимог про стягнення плати за поставлену електричну енергію.
Як стверджує відповідач, станом на 21.08.2025 позивач має перед відповідачем заборгованість щодо сплати, частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в загальному розмірі 4 398 259,07 грн., що підтверджується оборотами рахунку 3618, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення з ДП «Гарантованого покупця» суми неоплаченої електричної енергії у відповідному розмірі та просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
08.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що відповідно до умов Договору позивач у період з лютого 2022 року по липень 2022 року поставив відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом», що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії, що не заперечується відповідачем.
Крім того позивач звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за період лютого -липня 2022, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
10.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, в якій відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/9939/25 до набрання законної сили рішенням по справі № 910/1887/25.
Обґрунтовуючи заяву про зупинення провадження у справі відповідач вказує на те, що в межах справи №910/1887/25 підлягають встановленню обставини, які мають значення для правильного вирішення справи № 910/9939/25, зокрема, щодо розміру частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця, які підлягають оплаті ТОВ «Солар Лайт» у період з 01.02.2022 по 07.09.2022, тобто, у періоді який охоплює період, що є предметом дослідження у даній справі.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 10.09.2025 підтримав заяву про зупинення провадження у справі.
Судом у підготовчому засіданні 10.09.2025 відкладено розгляд заяви представника відповідача про зупинення провадження у справі до встановлення фактичних обставин справи та відкладено підготовче засідання на 01.10.2025.
15.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
29.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження у справі.
01.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про залучення третьої особи, в якій представник відповідача просив суд залучити до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" .
01.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про долучення документів.
Представник позивача у підготовчому засіданні 01.10.2025 заперечив проти заяви представника відповідача про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 01.10.2025 підтримав заяву про зупинення провадження у справі.
Судом у підготовчому засіданні 01.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про зупинення провадження у справі, у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю, з огляду на те, що відповідачем до заяви про зупинення провадження у справі не надано доказів щодо об'єктивної неможливості розгляду даної справи за наявними матеріалами справи.
Представник позивача у підготовчому засіданні 01.10.2025 заперечив проти задоволення заяви представника відповідача про залучення третьої особи.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 01.10.2025 підтримав заяву про залучення третьої особи.
Судом у підготовчому засіданні 01.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви представника відповідача про залучення третьої особи та в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго". Підготовче засідання відкладено на 20.10.2025.
03.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали від 01.10.2025.
03.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшли письмові пояснення.
Представник третьої особи у підготовче засідання 20.10.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 02.10.2025.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 20.10.2025 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник позивача у підготовчому засіданні 20.10.2025 поклався на розсуд суду щодо усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.
Судом у підготовчому засіданні 20.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання. Підготовче засідання відкладено на 03.11.2025.
29.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення.
03.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи.
Представник третьої особи у підготовче засідання 03.11.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 22.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/9939/25 по суті на 01.12.2025.
03.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.
Представник третьої особи у судове засідання 01.12.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 07.11.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2025 заперечив проти заявлених позовних вимог.
Судом у судовому засіданні 01.12.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 22.12.2025.
Представник третьої особи у судове засідання 22.12.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи від 03.12.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2025 підтримав заявлені позовні вимоги, повідомив про намір подати заяву про стягнення витрат на правову допомогу.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 22.12.2025.
У судовому засіданні 22.12.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.11.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Лайт» (далі - виробник/продавець за «зеленим тарифом») укладено Договір № 1067/01 (далі - Договір), за умовами якого виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).
31.03.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 967/01/20 до договору, за умовами якої сторони дійшли згоди статті 1-7 договору викласти в новій редакції.
За умовами пункту 1.1. договору продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виготовленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Згідно з пунктом 2.1. договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконані цього договору.
Купівля-продаж електричної енергії за договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 договору).
Відповідно до пунктів 2.3.-2.5. договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно з пунктом 3.2. договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
За умовами пункту 3.3. договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
У відповідності до пункту 4.5. договору гарантований покупець зобов'язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
Відповідно до пункту 7.4. договору, якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 1067/01 від 29.11.2019 між ТОВ «СОЛАР ЛАЙТ» та Державним підприємством «Гарантований покупець» було складено та підписано Акти купівлі - продажу електроенергії , а саме:
- за лютий від 28.02.2025 на суму 1 079 914, 38 грн;
- за березень від 31.03.2025 на суму 1 256 975, 96 грн;
- за квітень від 30.04.2025 на суму 2 094 757, 14 грн;
- за травень від 31.05.2025 на суму 1 886 652, 48 грн;
- за червень від 30.06.2025 на суму 2 567 001, 55 грн;
- за липень від 31.07.2025 на суму 4 039 939, 64 грн.
16.05.2024 сторони підписали Акт коригування до Акту купівлі - продажу електроенергії за липень 2022 року на суму 26 416, 94 грн.
Як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду з позовом відповідачем був здійснений частковий розрахунок з позивачем за обсяги проданої електричної енергії:
1) за лютий 2022 року відповідачем загалом сплачено 942 385, 32 грн. (дати платежів: 15.02.2022; 24.02.2022), поточна заборгованість складає 137 529, 06 грн.;
2) за березень 2022 року відповідачем загалом сплачено 217 251,55 грн. (дати платежів: 29.03.2022; 07.04.2022), поточна заборгованість складає 1 039 724, 41 грн.;
3) за квітень 2022 року відповідачем загалом сплачено 1 034 087,61 грн. (дати платежів: 15.04.2022; 25.04.2022; 06.05.2022; 07.12.2022; 31.05.2023; 06.06.2023), поточна заборгованість складає 1 060 669,53 грн.;
4) за травень 2022 року відповідачем загалом сплачено 326 082, 74 грн. (дати платежів: 16.05.2022; 25.05.2022; 07.06.2022), поточна заборгованість складає 1 560 569, 74 грн.;
5) за червень 2022 року відповідачем загалом сплачено 644 389, 21 грн. (дати платежів: 15.06.2022; 27.06.2022; 30.06.2022; 07.07.2022; 29.07.2022; 25.08.2022), поточна заборгованість складає 1 922 612,34 грн.;
6) за липень 2022 року відповідачем загалом сплачено 1 302 916, 61 грн. (дати платежів: 14.07.2022; 26.07.2022; 29.07.2022), поточна заборгованість складає 2 763 439, 97 грн.;
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що враховуючи часткову оплату відповідачем електроенергії за Актами купівлі-продажу електроенергії за періоди лютого - липня 2022 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 484 545, 05 грн.
За доводами позивача, відповідач порушив зобов'язання за Договором, оскільки у повному обсязі та своєчасно не сплатив за куплену електроенергію за "зеленим" тарифом за вказані періоди, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача вказану суму та нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.
Відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 3 ст. 714 ЦК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Спір у даній справі виник у зв'язку з нездійсненням відповідачем остаточного розрахунку з позивачем за відпущену останнім за Договором за період лютого - липня 2022 року електричну енергію за "зеленим" тарифом.
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою від 26.04.2019 № 641 (в редакції Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 № 178) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виготовленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
За умовами пункту 3.3. договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Положеннями глави 10 «Розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями за «зеленим» тарифом» Порядку визначено наступне: - До 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних. - З урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Продавець підписує акт купівлі-продажу у двох примірниках та направляє його гарантованому покупцю в порядку встановленому пунктом 10.3. Порядку.
Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. (пункт 10.4 Порядку).
Постановою НКРЕКП «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року» від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець»: у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ);
у березні 2022 року - 28 147 608,09 грн (без ПДВ);
у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ);
у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ);
у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ).
Постанова НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 була оприлюднена 12.09.2022, тому остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за лютий-червень 2022 року повинен був бути здійснений відповідачем в строк до 15.09.2022 року включно.
Постановою НКРЕКП «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у липні 2022 року» від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року - 1 523 437 ,48,53 грн (без ПДВ).
Постанова НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190 була оприлюднена 21.09.2022, тому остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за липень 2022 року повинен був бути здійснений Відповідачем в строк до 26.09.2022 року включно.
Під час розгляду справи суд має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Як зазначено вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП).
Суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП.
До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.
З урахуванням викладеного, у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.
Відповідно до положень пункту 4.5. укладеного між позивачем та відповідачем договору Гарантований покупець зобов'язаний здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.
Враховуючи вимоги статті 65 ЗУ "Про ринок електричної енергії", статті 530 ЦК України, п. 10.4 Порядку, п. 3.3 Договору Гарантований покупець зобов'язаний був здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100 % протягом трьох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117, яка була оприлюднена 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 та у лютому - червні 2022, а постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190, яка оприлюднена 21.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2021.
За таких обставин, відповідно до п. 10.4 Порядку, відповідач зобов'язаний був провести з Позивачем остаточний розрахунок (100 %) за поставлену електричну енергію за період: лютий - червень 2022 у строк до 15 вересня 2022 (включно), а за липень 2022 - у строк до 26.09.2022 (включно).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив лише частково, а отже строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в якому просив стягнути з відповідача оплату за електричну енергію у розмірі 8 484 545, 05 грн.
Відповідачем до матеріалів справи не додано доказів сплати заборгованості за електричну енергію лютого - липня 2022 року у розмірі 8 484 545, 05 грн, відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 8 484 545, 05 грн заборгованості, підлягає задоволенню.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що позивач має заборгованість перед Гарантованим покупцем за зобов'язанням щодо сплати частки відшкодування вартості відхилення та вартості частки з врегулювання небалансу, на розмір якої зменшуються спірні зобов'язання Гарантованого покупця, з урахуванням пункту 9 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції чинній з 29.03.2022, пп. 13 п. 1 - у редакції чинній з 26.04.2022).
З наведеного вбачається право відповідача припинити свої зобов'язання перед позивачем за спірний період шляхом зарахування зустрічних вимог, що відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України може здійснюватися за заявою.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивача перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки таке право згідно абз. 3 пп. 13 п. 1 Постанови № 332 відповідачем не реалізовано, а доказів зустрічного зарахування суду сторонами не надано.
Матеріали даної справи не містять належних доказів наявності безспірної заборгованості позивача у наведеній відповідачем сумі. Відтак, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність підстав для стягнення з нього коштів у сумі 8 484 545, 05 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на настання обставин непереборної сили, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відтак на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
Відповідно до пунктів 1.15.4, 1.15.7 Правил ринку учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов'язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов'язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами. Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями.
Так, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислової палати України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3) (з наступними змінами) (далі - Регламент).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Крім того, відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов'язання.
Суд відхиляє доводи відповідача про повідомлення всіх своїх контрагентів, у тому числі позивача, про настання обставин непереборної сили шляхом оприлюднення відповідного повідомлення на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет, оскільки як Правилами ринку, так і умовами Договору визначено чіткий порядок повідомлення іншої сторони Договору про настання форс-мажорних обставин, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному Договором порядку про настання форс-мажорних обставин, а також відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, який би підтверджував, що порушення зобов'язання за Договором з боку ДП "Гарантований покупець" сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався у відзиві на позовну заяву, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується прострочення відповідачем оплати поставленої за Договором за період лютого - липня 2022 року електричної енергії за "зеленим" тарифом, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 743 765, 79 грн 3% річних та 2 534 427, 67 грн інфляційних втрат, про що суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом встановлено, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.
Суд зазначає, що змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункту 4 частини третьої статті 2 ГПК України), зміст якої розкривають положення статті 13 цього Кодексу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 13 ГПК України).
Відповідачем власного контррозрахунку до матеріалів справи не надано.
Водночас, відповідач зазначає, що позивачем не враховано особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на постанову ОП КГС Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
У зв'язку з викладеною позицією відповідача, щодо того, що положення Наказів № 140 та № 206 є підставою для часткового звільнення відповідача від обов'язку вчасного і повного розрахунку за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, суд звертається до висновку щодо застосування вказаних норм права у спірних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, на який в тому числі, посилається відповідач.
Так, за правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4439/23 Наказ № 206, як і Наказ № 140 жодним чином не обмежує права виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої договором, а також не змінює термінів виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
У відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в Україні та до прийняття Наказів № 140 та № 206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії"), строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом визначається виключно за умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.
Отже, враховуючи висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, та за встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність обов'язку у відповідача з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом, який узгоджується з відповідними висновками Об'єднаної палати у вказаній справі, а доводи відповідача цього не спростовують та ґрунтуються виключно на власному тлумаченні відповідачем таких висновків, тому суд їх відхиляє.
Врахувавши наведене, а також встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на ненадання відповідачем власного контррозрахунку, встановив, що стягненню з відповідача підлягають сума 3% річних в розмірі 743 765, 79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 534 427, 67 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 11 762 738, 51 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" (адреса: 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; код ЄДРПОУ 41967508) суму основного боргу у розмірі 8 484 545 (вісім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн 05 коп., 3 % річних у розмірі 743 765 (сімсот сорок три тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн 79 коп, інфляційні втрати у розмірі 2 534 427 (два мільйона п'ятсот тридцять чотири тисячі чотириста двадцять сім) грн 67 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 141 152 (сто сорок одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн 86 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.02.2026 року.
Суддя М.Є. Літвінова