номер провадження справи 27/92/25
22.01.2026 Справа № 908/1664/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний номер юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 40081237)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" (вул. Південне шосе, 78, м. Запоріжжя, 69008, ідентифікаційний номер юридичної особи 42746443)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бондаст" (вул. Фортечна, буд. 45, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код юридичної особи 44081178)
про стягнення 86 638 грн 49 коп.
за участю представника
від позивача: Губорєва Я.А., адвокат, довіреність № 1355 від 09.12.2025
від відповідача: Середа А.А., адвокат, ордер серія АР № 1247911 від 13.06.2025
від третьої особи: Сєдов М.В., адвокат, ордер серія АР № 1212719 від 16.12.2024
вільний слухач: ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий 29.01.2010
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" про стягнення належних платежів, плату за користування вагонами в розмірі 30 925 грн 63 коп., збір за зберігання вантажу в розмірі 49 704 грн 36 коп., 6 008 грн 50 коп пеня.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1664/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.06.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" строк протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали суду в електронному кабінеті системи "Електронний суд" для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
12.06.2025 позивач сформував в системі "Електронний суд" позовну заяву з усуненими недоліками на виконання ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1664/25, присвоєно справі номер провадження 27/92/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
18.06.2025 відповідач сформував в системі "Електронний суд" заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, просив суд постановити ухвалу про розгляд справи № 908/1664/25 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 23.06.2025 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 17.07.2025.
27.06.2025 за допомогою системи "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" подані до суду:
- відзив на позву заяву (вх. № 13263/08-08/25 від 30.06.2025);
- заява пр. залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (вх. № 13280/08-08/25 від 30.06.2025);
- заява про застосування строків позовної давності (вх. № 13282/08-08/25 від 30.06.2025);
01.07.2025 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в підсистемі "Електронний суд" сформовані:
- заперечення на заяву про залучення третьої особи (вх. № 13450/08-08/25 від 01.07.2025);
- заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 13454/08-08/25 від 01.07.2025).
03.07.2025 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в підсистемі "Електронний суд" сформована відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 17.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 28.08.2025.
26.08.2025 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в підсистемі "Електронний суд" сформовані додаткові пояснення у справі.
28.08.2025 за допомогою системи "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" сформовані заперечення на додаткові пояснення АТ "Українська залізниця".
Ухвалою суду від 28.08.2025 залучено, в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бондаст" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 23.09.2025.
03.09.2025 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в підсистемі "Електронний суд" сформована заява про направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Бондаст" позовної заяви з доданими документами, відповіді на відзив, додаткових пояснень з додатками.
04.09.2025 за допомогою системи "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" сформовані:
- заява про застосування позовної давності;
- заперечення на додаткові пояснення АТ "Українська залізниця";
- відзив на уточнену позовну заяву про стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та пені.
12.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бондаст" сформовані за допомогою системи "Електронний суд" пояснення на позовну заяву АТ "Українська залізниця" про стягнення плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу та відзиву ТОВ "СТАР ВЕЙ 2019".
19.09.2025 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в підсистемі "Електронний суд" сформовані:
- заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог;
- додаткові пояснення у справі.
19.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бондаст" сформовано за допомогою системи "Електронний суд" клопотання про долучення доказів.
19.09.2025 за допомогою системи "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" сформовані додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 23.09.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 09.10.2025.
06.10.2025 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в підсистемі "Електронний суд" сформовано клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1664/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 908/2745/24.
Ухвалою суду від 09.10.2025 повернуто клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зупинення провадження у справі без розгляду, у зв'язку із її відкликанням, вирішено повернутись на стадію підготовчого провадження, призначено підготовче судове засідання на 10.11.2025р.
06.11.2025 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в підсистемі "Електронний суд" сформовано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у якій останній повідомляє, що не має можливості забезпечити участь представника у судове засідання, з підстав за діяння уповноваженого представника у судовому засідання з розгляду справи № 175/13918/25 в Дніпровському районному суді Дніпропетровської області, та просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
10.11.2025 за допомогою системи "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" сформовано заяву, у якому останній, у зв'язку з неможливістю прибуття представника товариства до Господарського суду Запорізької області в судове засідання призначене на 10.11.2025, просить суд відкласти на іншу дату розгляд справи № 908/1664/25.
10.11.2025 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в підсистемі "Електронний суд" сформовано клопотання у якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із тим, що представник третьої особи позбавлений можливості прибути до судового засідання у визначені час та дату.
Ухвалою суду від 10.11.2025 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 08.12.2025.
Ухвалою суду від 08.12.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 22.12.2025.
19.12.2025 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в підсистемі "Електронний суд" сформовано клопотання про повернення до підготовчого судового засідання.
22.12.2025 представник позивача оголосив клопотання про повернення до підготовчого судового засідання.
В судовому засіданні 22.12.2025 суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 24.12.2025 об 11 год. 00 хв. для надання можливості учасникам судового процесу належним чином ознайомитися з клопотанням та надати суду письмові заперечення.
23.12.2025 за допомогою системи "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" сформовані заперечення на клопотання позивача про повернення до підготовного засідання.
23.12.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бондаст" сформовані за допомогою системи "Електронний суд" заперечення на клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 19.12.2025.
Ухвалою суду від 24.12.2025 клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про повернення до підготовчого судового засідання залишено без розгляду, відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 22.01.2026.
Судове засідання 22.01.2026 проводилось за допомогою підсистеми "Електронний суд" та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
22.01.2026 позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" належних платежів, плату за користування вагонами в розмірі 30 925 грн 63 коп., збір за зберігання вантажу в розмірі 49 704 грн 36 коп., 6 008 грн 50 коп пені. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за находження вагону № 50749100 на коліях станції Порт-Велике Запоріжжя за період з 01.12.2024 по 01.01.2025 станцією нараховані платежі: - плата за користування вагонами по відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 21019001, на суму 30587,30 грн, з урахуванням ПДВ 36704,76грн. Плата за користування вагоном нарахована на підставі акту загальної форми ГУ-23 від 29.04.2022 № 95. Розрахунок плати за користування вагонами наведений в таблиці 1. - збір за зберігання вантажів по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 21019001 на суму 41420,30 грн, з урахуванням ПДВ 49704,36 грн. Збір за зберігання вантажу нарахований на підставі акту загальної форми ГУ-23 від 29.04.2022 № 95. Розрахунок збору за зберігання вантажу наведений в таблиці 2. Представника ТОВ «Стар Вей 2019» повідомлено про необхідність прибуття на станцію для підписання відомості плати ф. ГУ-46 № 20019001 та накопичувальної картки № 21019001, про що складено акт загальної форми ГУ- 23 від 21.01.2025 № 4, але представник ТОВ «Стар Вей 2019» для підпису не з'явився, про що складено акт загальної форми ГУ-23 від 24.01.2025 № 5.
22.01.2026 відповідач проти позову заперечив, на підставах викладених у відзиві, в якому зазначив, що позивач просить суд стягнути з відповідача плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу на загальну суму 80629, 99 грн. за період часу з 01.12.2024 по 01.01.2025. 29 квітня 2022 року вагон з вантажем доставлений позивачем на станцію Порт Велике Запоріжжя, після чого був затриманий Перевізником внаслідок прибуття вантажу без документів. З того часу вагон з вантажем перебуває на коліях станції. В червня 2022 року власником вантажу - ТОВ «Бондаст» припинена оплата нарахованих залізницею платежів (плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу), про що відповідачем повідомлено позивача листом від 30.06.2022. З того часу позиція власника вантажу - ТОВ «Бондаст», а й відповідно посередника між власником і перевізником - ТОВ «Стар Вей 2019» є незмінною. Відтак, вважаємо, що право на звернення до суду з позовом до ТОВ «Стар Вей 2019» про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в позивача виникло в 2022 році, з початку події - відмови власника вантажу та Відповідача в червні 2022 року сплачувати нараховані платежі, а до 02 червня 2025 року (дата звернення до суду) - такі строки сплинули. Про вказані обставини викладено в заяві про застосування позовної давності. Отже, окремою підставою для відмови у задоволенні позову АТ «Українська залізниця у справі № 908/1664/25 є сплив строку, передбаченого Статутом залізниць України та Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - Договір перевезення), внаслідок чого просимо суд застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та пені на загальну суму 86638, 49 грн. В позовній заяві АТ «Українська залізниця» посилається на умови Договору перевезення, на підставі якого перевізником (Позивачем) доставлено вагон № 50749100 з розчинником багатофункціональним на ст. Порт Велике Запоріжжя, а одержувачем (відповідачем) вважає ТОВ «Стар Вей 2019». Договором перевезення, а саме п. 1.3, передбачено, що перевезення - це послуга, в процесі якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Отже, обов'язковою умовою перевезення є довірення Замовником вантажу Перевізнику для здійснення перевезення. Однак, ТОВ «Стар Вей 2019» не довіряло АТ «Українська залізниця» доставити вантаж - розчинник багатофункціональний в цистерні № 50749100 зі ст. Харків Сортувальний до ст. Порт Велике Запоріжжя, не надавало позивачу заяву (заявку, замовлення, повідомлення тощо) про перевезення цього вантажу. Як зазначає сам позивач, за заявою ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» вагон № 50749100 переадресований 22.04.2022 на нову станцію призначення. При цьому, в листі зазначено, що цей вагон призначений для ТОВ «Бондаст». Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'яток про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і перевізника, форми яких наведені у додатках 2, 8 до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458. За п. 4 цих Правил, дозвіл на переадресування вантажу у вигляді наказу надається начальникові станції, яка оформляє переадресування засобами телеграфного зв'язку, те-лефонограмою або в електронному вигляді. Отже, в даному випадку представник залізниці зобов'язаний був перевірити перевізні документи, отримати (з'ясувати наявність) дозволу митного органу на переадресування вантажу, після чого прийняти відповідне рішення (про відмову або про переадресацію). В долученому позивачем наказі на переадресування № 832 від 22.04.22, що переадресація має бути здійснена за первинними перевізними документами. А в цей же день на ст. Основа Південної залізниці складено Акт загальної форми про те, що вагон № 50749100 з вантажем слідує без перевізних документів. Відтак, на початковому етапі Позивачу було відомо про недотримання ним Правил перевезення вантажів та про подальше слідування вагону № 50749100 з вантажем в порушення наказу про переадресування. Як наслідок, 29.04.2022 завантажений вагон № 50749100 прибув станцію Порт Велике Запоріжжя без перевізного документа. Залізницею повідомлено про це представника ТОВ «Стар Вей 2019», який після отримання інформації про вантаж і безпекову ситуацію, погодився підписати комерційний акт та підтвердив виключно сам факт прибуття вантажу без супровідних документів, як про це зазначено в акті загальної форми, складеному 22.04.22 на ст. Основа Південної залізниці. ТОВ «Стар Вей 2019» не вважало, не вважає і не є одержувачем вантажу - роз чинника багатофункціонального, не є стороною перевезення вагону-цистерни № 50749100, не є замовником, вантажовідправником, вантажовласником, а діяло в інтересах залізниці та інших товариств. Отже, затримка вагону на коліях станції залежала від позивача і водночас не залежала від відповідача. До позовної заяви не долучено належного перевізного документа на вказаний вантаж. Надання витягу з інформаційної системи "Укрзалізниця" під назвою "накладна взамін втраченої" не відповідає вимогам Правил перевезення вантажів та Статуту залізниць України. В долученому документі відсутні відомості про первинного одержувача. Також відсутній дозвіл митного органу на переадресацію вагону № 50749100 з вантажем зі станції Харків-Сортувальний на станцію Порт Велике Запоріжжя. Наданням такого документа позивач намагається виправдати свої дії щодо свідомого перевезення вантажу між залізницями України без супровідного документа. ТОВ "Стар Вей 2019" не надавало письмової згоди на прибуття вагона-цистерни № 50749100 на свою адресу, а тим більше без супровідних документів та без дозволу митного органу. ТОВ "Стар Вей 2019" не гарантувало оплату провізних платежів. Після прибуття вагону № 50749100 на станцію Порт-Велике Запоріжжя представники Української залізниці не надали ТОВ «Стар Вей 2019» пакет документів, необхідний для прийняття вантажу, його оформлення та розмитнення, а у товариства їх не було і не могло бути, оскільки воно не є власником чи користувачем вагону № 50749100 з розчинником багатофункціональним. Таким чином, всупереч наведеним приписам Правил перевезення вантажів, Позивачем направлено цистерну № 50749100 з розчинником Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2025 7 багатофункціональним на станцію Порт Велике Запоріжжя без належного прийняття вантажу, без супровідного перевізного документа - накладної, без дозволу митного органу, що в подальшому призвело до неможливості передання вантажу вантажовласнику, до неможливості митного оформлення вантажу в м. Запоріжжя та до блокування відправки (повернення, переадресації) вантажу у зворотньому напрямку, на станцію Харків Сортувальний. При цьому, позивач вимагає сплатити нараховані ним платежі, які виникли з причин, що залежали від нього. Вважаємо безпідставним посилання позивача на лист ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» щодо переадресування вантажу, наказ про переадресування, накладну, складену взамін втраченої, як на доказ того, що відповідач є одержувачем вантажу, оскільки ці документи складені без погодження з ТОВ «Стар Вей 2019». Комерційним актом підтверджується виключно факт прибуття вагону № 50749100 з вантажем без документів. Вантаж не видавався залізницею і до теперішнього часу не приймався відповідачем від станції на відповідальне зберігання. Вагон № 50749100 з вантажем не передавався вантажовласнику, не передавався і не перебував у користуванні відповідача, тому відсутні підстави для нарахування плати за користування вагоном і стягнення її з ТОВ «Стар Вей 2019». Крім того, для стягнення з відповідача плати за користування вагоном має бути встановлена і доведена вина ТОВ «Стар Вей 2019» за затримку вагону на коліях станції, яка, за вищенаведених обставин, вочевидь відсутня. Відтак, стягнення збору за зберігання вантажу можливо виключно за наявності вини одержувача, яка відсутня в даному випадку. ТОВ «Стар Вей 2019» не є отримувачем вантажу по документам, не є власником рідини в цистерні № 50749100, не користується вказаним вагоном, який до того ж не перебуває у безпосередньому розпорядженні товариства. Водночас, відсутня будь-яка вина відповідача в довготривалому перебуванні (простої) вагона-цистерни з вантажем - розчинником багатофункціональним на території станції Порт Велике Запоріжжя. Таким чином, стягнення платежів за користування вагонами, збору за зберігання вантажу тощо можливо лише у разі наявності вини з боку одержувача або власника вантажу. Позивач не довів її наявність належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.
Відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності.
Позивачем були подані заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, позивач зазначив, що відповідно до статті 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову. В даному випадку, моментом, з якого розпочинається перебіг строку позовної давності до позовних вимог у цій справі, не настав, плата за користування вагонами нараховується на підставі Актів загальної форми на початок затримки вагону, оскільки на сьогоднішній день спірний вагон продовжує простоювати на коліях, тобто триваюче порушення. Пунктом 7.3 договору про надання послуг з організації перевезення встановлений законом шестимісячний строк позовної давності за вимогами перевізника за домовленістю сторін цього договору збільшено до одного року, що узгоджується з нормативними приписами статті 259 Цивільного кодексу України. Більш того, пункт 7.3 договору в редакції договору на 01.12.02024, тобто на період нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, встановлений законом шестимісячний строк позовної давності за вимогами перевізника за домовленістю сторін цього договору збільшено до трьох років. У даному випадку затримка спірних вагонів розпочалася 29.04.2022, що посвідчено актом загальної форми ГУ-23 № 95 від 29.04.2022, продовжує тривати, та факт закінчення відсутній. За наявності триваючого правопорушення залізниця має право розраховувати на захист свого порушеного права/інтересу у визначений законом спосіб, не чекаючи припинення такого правопорушення (закінчення затримки спірних вагонів). Чинне законодавство заборони щодо цього не містить. Відтак, підстави для застосування позовної давності до вимог позивача відсутні.
Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив, зазначив крім того, що вагон № 50749100 було затримано на коліях станції призначення Порт Велике Запоріжжя з 12-30 год. 29.04.2022 в очікування митного оформлення, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 на початок затримки від 29.04.2022 № 95, який підписаний представниками станції і представником вантажоодержувача ТОВ «Стар Вей 2019» Польща С.О. Тобто, за Правилами перевезень в контексті перевізних документів саме ТОВ «Стар Вей 2019» є вантажоодержувач. Зазначення відповідачем про відсутність належного перевізного документу у матеріалах справи, є безпідставним оскільки, до позовної заяви АТ «Укрзалізниця» було долучено два примірника накладної від 17.02.2022 № 32157619, перший примірник копія накладної (паперовий варіант) з позначкою «накладна взамін втраченої» та другий примірник накладної це витяг з інформаційної системи АТ «Укрзалізниця», й дані накладні відповідають вимогам п.28 розділу V Правил перевозок грузов Приложение 1 к СМГС. Згідно з п. 28 розділу V Правил перевозок грузов (Приложение 1 к СМГС), При обнаружении груза без накладной, перевозчик констатирует их утрату коммерческим актом и составляет накладную взамен утраченной. В верхнем свободном поле вновь составленной накладной делается запись: «Накладная взамен утраченной». Так як перевезення вантажу здійснено за накладною СМГС, яка є договором перевезення, то застосування норм Соглашения є обов'язковим для сторін. Згідно з накладною від 17.02.2022 № 32157619 зі станції Белгород РЖД на станцію Харків-Сортувальний Південної залізниці 19.02.2022 прибував вагон №50749100 з вантажем Растворители не поименованные в алфавите, на адресу вантажоодержувача ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», платник провізних платежів по УЗ - ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна». З метою уникнення небезпечної ситуації, за заявою ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», вагон № 50749100 переадресований 22.04.2022 на нову станцію призначення Порт Велике Запоріжжя Придніпровської залізниці, на адресу нового одержувача ТОВ «Стар Вей 2019», що підтверджується Наказом про переадресування від 22.04.2022 № 832. Тобто, враховуючи вищезазначені норми одержувач в адресу якого здійснюється переадресація вагону з вантажем не повинен надавати жоден документ. Сплата платежів, за час затримки вантажу на станції призначення здійснюється як при наявності вини вантажовласника, так і з інших причин, що не залежать від Перевізника. Зауважуємо на тому, що між Перевізником та власником вантажу ТОВ «Бондаст» договірні відносини відсутні. Безпідставно ТОВ «Стар Вей 2019» ототожнює лист від 30.06.2022 №27, яким повідомлено, що на цистерну № 50749100, яку було спрямовано в нашу адресу для проведення розвантажувальних робіт накладено арешт згідно ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської обл. від 13.06.2022 у справі №195/684/22 1- кс/195/124/122, так як власник вантажу ТОВ «Бондаст» відмовляється компенсувати йому витрати за послуги залізниці у зв'язку з накладенням арешту з 04.06.2022 нарахування плати за користування вагоном і збору за зберігання вантажу є неможливим, з законодавчо визнаною підставою для перевізника для не нарахування обов'язкових (належних платежів). Оскільки Правилами перевезень чітко визначені підстави для звільнення в даному одержувача для звільнення нарахування плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, посилання нами зазначені вище.
Позивачем надавалися додаткові пояснення.
Відповідачем надавалися заперечення на додаткові пояснення позивача.
Третя особа підтримала свої заперечення на позовну заяву, викладені у поясненнях, зазначала, що до позову долучено наказ на переадресування вантажів на одну нову адресу за № 832 від 22.04.2022 щодо переадресації вагону № 50749100 на ст. Порт Велике Запоріжжя. Тобто, рішення щодо переадресування вантажу було прийнято представниками залізниці 22.04.2022 р. Отже, в даному випадку ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» звернулося з вищезгаданим листом на адресу Харківської дирекції залізничних перевезень з проханням переадресувати вагон № 50749100 з вантажем по старим документам, тобто первинним перевізним документам, яким є залізнична накладна № 32157619. У відповідності до цієї накладної одержувачем розчиннику багатофункціонального в цистерні № 50749100 є ТОВ «"Татнєфть-АЗС-Україна"», яке в подальшому мало надавати станції відправлення необхідні документи для переадресування вантажу на ст. Порт Велике Запоріжжя. Разом з цим, представник залізниці зобов'язаний був перевірити перевізні документи, отримати (встановити/з'ясувати наявність) дозволу митного органу на переадресування вантажів, після чого прийняти відповідне рішення (про відмову або про переадресацію вагону). Втім, 22.04.22 р. на ст. Основа Південної залізниці складено Акт загальної форми про те, що вагон № 50749100 з вантажем слідує без перевізних документів. Тобто, Перевізник свідомо відправив вагон з вантажем без перевізних документів, ігноруючи наказ про переадресування, Статут залізниць України, Правила перевезення вантажів. 29.04.2022 р. завантажений вагон № 50749100 прибув станцію Порт-Велике Запоріжжя без перевізного документа, що підтверджується позивачем в позовній заяві. Дану обставину зафіксовано представниками АТ «Українська залізниця» з представником ТОВ «Стар Вей 2019» по факту прибуття вантажу на вказану станцію. При цьому, цистерна з наливним вантажем мала бути доставлена (подана) на під'їзні колії ТОВ "ЗППЗМР Ресурс Інвест" для вивантаження. Однак, залізницею вагон № 50749100 з вантажем було затримано на коліях станції, не було подано на колії під'їзні колії ТОВ "ЗППЗМР Ресурс Інвест" для вивантаження, не передано вантаж у користування/розпорядження ТОВ «Стар Вей 2019» або ТОВ «Бондаст». Зазначене виключало можливість прийняти його на відповідальне зберігання будь-яким з товариств. Відповідно до ст. 47 Статуту залізниць України, одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання. За вказаних обставинах, при відсутності перевізних документів, встановити це було не можливо. Більш за те, представник ТОВ «Стар Вей» не приймав вантаж від АТ «Українська залізниця» і не міг цього вчинити, оскільки вагон з вантажем було затримано. Також, вантаж у вагоні № 50749100 переадресовано зі станції Харків Сортувальний на станцію Порт Велике Запоріжжя без дозволу митного органу. Зазначена обставина підтверджується відповіддю Харківської митниці ДМС України від 02.01.2025 р. на адвокатський запит в інтересах ТОВ «Бондаст», згідно якої, Харківською митницею в квітні 2022 року не надавалась згода щодо переадресування товару «розчинник багатофункціональний», що переміщувався у вагоні № 50749100 зі станції Харків-сортувальний на станцію Порт Велике Запоріжжя. Таким чином, представники АТ «Української залізниці» в особі уповноважених на те осіб, які мали: приймати вантаж до перевезення (переадресації); перевіряти документи на вантаж і наявність дозволу митного або інших органів; приймати рішення щодо переадресування вагону тощо, допустили прибуття вантажу без відповідних перевізних документів та без дозволу митного органу. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач надав 29.04.2022 відповідачу перевізні документи на вантаж у вагоні № 50749100 для проведення митного оформлення та доказів повідомлення митному органу про надходження вантажу, що перебуває під митним контролем. Враховуючи, що перевізні документи були відсутні, то виключається їх передання підрозділу (представнику) митного органу, представнику ТОВ «Стар Вей 2019» чи ТОВ «Бондаст». В подальшому, це призвело до неможливості розмитнення вантажу на території обслуговування Запорізької митниці ДМС України, до накладення арешту на цистерну з розчинником багатофункціональним та довготривалого досудового розслідування. Так, 01.06.2022 слідчим суддею Томаківського районного суду Дніпропетровської області надано дозвіл слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополь на огляд цистерни № 50749100 та рідину в ній. 04.06.2022 проведено огляд цистерни № 50749100 з рідиною. Після цього, постановою слідчого ТУ ДБР розташованого у м. Мелітополь Сліденко П.В. цистерну № 50749100 та рідину в ній визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №62022080010000052 від 27.05.2022. В цей же день, цистерну № 50749100 з рідиною в ній слідчим Сліденко П.В. передано на відповідальне зберігання в.о. начальника станції Порт Велике Запоріжжя Рєус С.Д., яке підтвердила факт прийняття відповідною письмовою розпискою. 13.06.2022 слідчим суддею Томаківського районного суду Дніпропетровської області винесено ухвалу про накладення арешту на цистерну та рідину в цистерні № 50749100. Після цього, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополь, а пізніше Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021080010000052. 09 лютого 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021080010000052 від 27.05.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а також відсутністю підстав вважати, що вантаж, який міститься в цистерні № 50749100, є доказом кримінального правопорушення. 04 березня 2024 року ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя задоволено клопотання представника ТОВ «Бондаст» та скасовано арешт, накладений 13 червня 2022 року ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області, на цистерну № 50749100 та рідину у цистерні № 50749100, які зберігаються на станції Порт Велике Запоріжжя Придніпровської залізниці. До дати накладення арешту розмитнити вантаж було не можливо, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 09 квітня 2022 року «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» було заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації. Відтак, не можливо було провести митні формальності (митне оформлення) вантажу - розчинника багатофункціонального. Дане обмеження скасовано Постановою Кабінету Міністрів України № 688 від 14 червня 2022 року «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2022 р. № 426», проте, як зазначено вище, на вантаж 13.06.2022 р. було накладено арешт, що відповідно призвело до неможливості митного оформлення вантажу ТОВ "Бондаст", користування/розпорядження майном. Отже, з 04 червня 2022 року по теперішній час вагон № 50749100 з розчинником багатофункціональним знаходиться на відповідальному зберіганні представника станції Порт Велике Запоріжжя. Відомостей про визначення правоохоронними органами іншої відповідальної особи ТОВ "Бондаст" не володіє. При цьому, у період часу з 04.06.2022 р. до 04.03.2024 р. цистерна № 50749100 з наливним вантажем перебувала під арештом. У зв'язку із накладенням арешту на цистерну № 50749100 з розчинником багатофункціональним, а відтак неможливістю безпосередньо використовувати його (розпоряджатися ним) з причин, що не залежали від ТОВ "Бондаст", товариство в червні 2022 року повідомило ТОВ "Стар Вей 2019" про відмову компенсовувати витрати послуг залізниці, які, на нашу думку, нараховувалися безпідставно. Водночас, ТОВ "Стар Вей" листом від 30.06.2022 р. повідомило Регіональну філію "Придніпровської залізниці" про вказані обставини і просило залізницю не нараховувати платежі за зберігання вантажу, за користування вагоном-цистерною тощо. На цей лист 21 липня 2022 року надана відповідь Службою комерційної роботи та маркетингу, відповідно до якої представники Укрзалізниці не вбачали підстав для припинення нарахування платежів та вважали, що ТОВ «Стар Вей 2019» має їх сплачувати в будь-якому випадку, який не залежить від залізниці. Надалі, ТОВ «Стар Вей 2019» відмовлялося підписувати відомості плати за користування вагоном № 50749100 та накопичувальні картки щодо зберігання вантажу, чим підтвердило свою позицію про несплату нарахованих платежів. Отже, ще в липні 2022 року позивач був обізнаний про те, що відповідач відмовляється сплачувати нараховані платежі Укрзалізницею щодо вагона № 50749100 з вантажем.
Позивачем надавалися додаткові пояснення, в тому числі на пояснення третьої особи.
Відповідачем надавалися додаткові пояснення.
У судовому засіданні 22.01.2026, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до електронного повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-42746443/2020-002 від 25.03.2020 Акціонерне товариство «Укрзалізниця» засвідчило прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та /або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Обов'язками Замовника, за цим договором, зокрема, є : надання або організація надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів; сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; та ін. ( п. 2.1.1, 2.1.4 Договору).
Замовник зобов'язаний відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів: недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття код.;/ платника: інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5 Договору).
Відповідно до п. 2.3.2. Договору залізниця зобов'язана Приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати, додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.
Згідно п. 4.1 Договору розрахунки за Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» AT«Укрзалізниця».
Строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин Сторін за Договором, становить один рік (п. 7.3 Договору).
На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформленім перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
19.02.2022 на станцію Харків-Сортувальний Південної залізниці за накладною від 17.02.2022 № 32157619 зі станції Белгород РЖД прибував вагон № 50749100 з вантажем "Розчинники непоіменовані в алфавіті", на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна".
Перевізні документи для митного оформлення були передані в Харківську митницю.
У зв'язку з початком військової агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022, обстрілів та пошкодженням інфраструктури, станція Харків Сортувальний не мала можливості повноцінно працювати, Харківська митниця закрила свою діяльність.
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна», вагон № 50749100 переадресований 22.04.2022 на нову станцію призначення Порт-Велике Запоріжжя Придніпровської залізниці, на адресу одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019", що підтверджується Наказом про переадресування від 22.04.2022 № 832.
На момент здійснення переадресування комплект перевізних документів від 17.02.2022 № 32157619 залишився в Харківський митниці. Митні операції по відправленню/прибуттю вагона Харківською митницею не оформлені.
29.04.2022 завантажений вагон № 50749100 прибув на станцію Порт-Велике Запоріжжя Придніпровської залізниці.
Згідно з вимогами п. 1 Правил видачі вантажів, про прибуття вантажу залізницею повідомлено одержувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Вей 2019» 29.04.2022 о 12-30 год., що підтверджується записом в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Вагон № 50749100 прибув на станцію Порт-Велике Запоріжжя без перевізного документа, про що станцією призначення складено комерційний акт від 29.04.2022 СМГС № 460804/6 із зазначенням про складений акт загальної форми попутної станції Основа Південної залізниці від 22.04.2022 № 1128.
Комерційний акт від 29.04.2022 СМГС № 460804/6 підписаний представниками перевізника та одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" Польща С.О.
На заміну оригіналу накладної від 17.02.2022 № 32157619 станцією Порт-Велике Запоріжжя складена накладна "Взамін втраченої", про що зроблено відмітку у цій накладній 29.04.2022.
Вагон № 50749100 було затримано на коліях станції призначення Порт Велике Запоріжжя з 12-30 год. 29.04.2022 в очікування митного оформлення, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 на початок затримки від 29.04.2022 № 95, який підписаний представниками станції і представником вантажоодержувача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" Польща С.О.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що за Правилами перевезень в контексті перевізних документів саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Вей 2019» є вантажоодержувачем.
Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються зокрема Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна є одночасно договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення ( ст. 6 Статуту).
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (ст. 22 Статуту).
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції (ст. 23 Статуту).
Залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення (ст. 42 Статуту).
Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (ст. 46 Статуту).
Навіть у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання (ч. 1 ст. 47 Статуту). Після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач (ст. 125 Статуту).
З моменту затримки завантаженого вагона на коліях станції з 29.04.2022 станцією нараховані і стягнуто платежі з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" по узгоджених вантажовласником первинних документах, а саме підтверджених електронним цифровим підписом представника одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" Ушакової К.В.
За знаходження вагону № 50749100 на коліях станції Порт-Велике Запоріжжя за період з 01.12.2024 по 01.01.2025 станцією нараховані платежі:
- плата за користування вагонами по відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 21019001, на суму 30 587,30 грн, з урахуванням ПДВ 36 704,76 грн. Плата за користування вагоном нарахована на підставі акту загальної форми ГУ-23 від 29.04.2022 № 95;
- збір за зберігання вантажів по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 21019001 на суму 41 420,30 грн, з урахуванням ПДВ 49 704,36 грн. Збір за зберігання вантажу нарахований на підставі акту загальної форми ГУ-23 від 29.04.2022 № 95.
Представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» повідомлено про необхідність прибуття на станцію для підписання відомості плати ф. ГУ-46 № 20019001 та накопичувальної картки № 21019001, про що складено акт загальної форми ГУ-23 від 21.01.2025 № 4, але представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» для підпису не з'явився, про що складено акт загальної форми ГУ-23 від 24.01.2025 № 5.
Тобто, за час затримки вагона на коліях станції з 01.12.2024 по 01.01.2025 нараховані платежі на загальну суму 72 007,60 грн, з урахуванням ПДВ - 86 409,12 грн.
Зазначені платежі відображені 31.01.2025 на особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» № 2562572, що підтверджується Переліком залізничних документів від 31.01.2025 № 20250131 та Особовим рахунком за січень 2025 року.
Позивач зазначав, що станом на 01.01.2025 наявність коштів на особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" № 2562572 становила 5 779,13 грн. Після відображення 31.01.2025 на особовому рахунку використання коштів на загальну суму 86 409,12 грн, заборгованість на 01.02.2025 за період з 01.12.2024 по 01.01.2025 плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу становить 80 629,99 грн. з ПДВ, а саме:
- Плата за користування вагонами за відомістю плати ф. ГУ-46 № 21019001 на суму становить 25 771,36 грн (з урахуванням ПДВ 30925,63 грн);
- Збір за зберігання вантажів у вагонах за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 № 21019001 становить 41 420,30 грн, з урахуванням ПДВ - 49704,36 грн.
На підставі вказаних обставин Акціонерне товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" про стягнення належних платежів, плату за користування вагонами в розмірі 30 925 грн 63 коп., збір за зберігання вантажу в розмірі 49 704 грн 36 коп., 6 008 грн 50 коп пені.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 908 та статті 920 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 8 Закону України Про залізничний транспорт визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України. Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно із ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Згідно з пунктами 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.
У пунктах 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами зазначено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Вантажовласником у розумінні ст. 6 Статуту залізниць є як вантажовідправник, так і вантажоодержувач.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, яким передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Абзацом 21 п. 4 Правил користування вагонам і контейнерами унормовано, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді.
Також, згідно з ч. 1 ст. 198 Митного кодексу України митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Митного кодексу України після надання митним органом дозволу на пропуск товарів через митний кордон України власник товарів або уповноважена ним особа зобов'язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
За приписами ст. 219 Митного кодексу України залізниця несе передбачену цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення (ст. 219 Митного кодексу України).
Статтею 335 Митного кодексу України передбачено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні залізничним транспортом: а) транспортні (перевізні) документи; б) передатну відомість на залізничний рухомий склад; в) документ, що засвідчує наявність припасів (за наявності припасів); г) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); ґ) комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затвердженої Наказом Державної митної служби України й Міністерства транспорту та зв'язку України № 1019/1143 від 18.09.2008, залізниці зобов'язані доставити від станції відправлення (митниці відправлення) на станцію призначення (митницю призначення) товари (вантажі) без будь-яких змін упаковки або стану з непошкодженими засобами ідентифікації, а також ДКД (а саме реєстраційного номеру ДКПТ), перевізні й супровідні документи на ці товари (вантажі).
Залізниця, як перевізник, бере участь у переміщенні вантажів (товарів) і несе відповідальність відповідно до законодавства України за їх збереження від моменту прийняття до перевезення й до моменту видачі одержувачеві або передання згідно з угодами про перевезення товарів (вантажів) у міжнародному сполученні та Правилами іншому підприємству, а також за доставку зі станції відправлення (митниці відправлення) на станцію призначення (у митницю призначення), (п. 2.5 Інструкції).
У разі дії надзвичайних або невідворотних обставин чи подій працівник залізниці звертається до підрозділу митниці, у зоні діяльності якого відбулися такі події чи обставини, з письмовою заявою про продовження строку доставки товарів (вантажів) (п. 2.12 Інструкції).
За втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, несе відповідальність залізниця в особі начальника дирекції залізничних перевезень (п. 2.17 Інструкції).
Відповідно до п. 1.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1066 від 09.10.2012, виконання митних формальностей при здійсненні контролю за транзитним перевезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється на підставі документів контролю за переміщенням товарів (далі - ДКПТ).
Позивачем не надані докази на підтвердження надання відповідачу перевізних документів на вантаж у вагоні № 50749100 для проведення митного оформлення, повідомлення митному органу про надходження вантажу, що перебуває під митним контролем та надходження його без належних документів.
Доданий до позовної заяви лист Запорізької дирекції залізничних перевезень від 30.06.2022 на адресу Запорізької митниці ДМС України щодо в вирішення питання митного оформлення вагону № 50749100, проте відповіді на нього не надано. Також, Акціонерним товариством "Укрзалізниця" не надано вказівок відправника (ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна") про подальші дії з вантажем, що прибув без перевізних документів і який не може бути видано одержувачу (вантажовласнику), не вчинено наведених вище дій щодо перебування вантажу понад граничні терміни.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; перевізні документи - накладна та інші залізничні документи на вантаж.
Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'яток про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і перевізника, форми яких наведені у додатках 2, 8 до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Пунктом 1.2 цих Правил передбачено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Згідно з п. 1.6 даних Правил перевізні документи, оформлені відправником в паперовому вигляді, перевіряються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції у разі надання згоди на навантаження на місцях загального користування.
Перевіркою встановлюються: наявність плану (місячного або додаткового) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до правил оформлення перевізних документів, наявність зазначених відправником у графі 9 "Документи, що додані відправником" додаткових супровідних документів та документів дозвільного характеру на відправлення вантажу контролюючих органів, необхідність одержання яких передбачено законами України.
Перед укладенням договору перевезення за результатами такої перевірки начальник станції або уповноважений ним працівник станції проставляє свій підпис.
Відповідно до п. 2 Правил переадресування вантажів (статті 44, 45 Статуту), переадресування вантажу дозволяється посадовою особою Укрзалізниці або її структурного підрозділу, на ім'я якої надається заява.
Згідно з п. 4 цих Правил, дозвіл на переадресування вантажу у вигляді наказу надається начальникові станції, яка оформляє переадресування засобами телеграфного зв'язку, телефонограмою або в електронному вигляді.
Пунктом 6 даних Правил передбачено, що переадресування імпортних та транзитних вантажів здійснюється за первинними перевізними документами.
Переадресування вантажів, що перевозяться під митним контролем, здійснюється за наявності згоди на це митних органів (пункт 16).
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" на адресу Харківської дирекції залізничних перевезень вантажоодержувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнефть-АЗС-Україна" звернулося з проханням переадресувати вагон № 50749100 з розчинником багатофункціональним до станції Порт-Велике Запоріжжя на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Вей 2019" для Товариства з обмеженою відповідальністю "Бондаст" на колію Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗППЗМР Ресурс Інвест". При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" гарантувало оплату провізних платежів та додаткових зборів, пов'язаних із переадресуванням зазначеного вагону.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бондаст" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" з листом № 01/22 від 22.04.2022 про переадресування вагону № 50749100 з вантажем до станції Порт-Велике Запоріжжя. Оплату провізних платежів та додаткових зборів просили здійснити за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнефть-АЗС-Україна", компенсацію витрат гарантували.
Отже, первинним вантажоодержувачем вагону № 50749100 з розчинником багатофункціональним є Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", а в подальшому цистерна з вантажем переадресована для Товариства з обмеженою відповідальністю "Бондаст", яке є власником товару - рідини (розчинник багатофункціональний РСМ - 1 ЕС арт. ММ.050 ТУ 20.30.22-001-35661703-2019) в кількості 65 тонн.
Як вбачається з матеріалів справи, затримка спірних вагонів розпочалася 29.04.2022, що посвідчено актом загальної форми ГУ-23 № 95 від 29.04.2022, та продовжує тривати.
29.04.2022 завантажений вагон № 50749100 прибув станцію Порт-Велике Запоріжжя без перевізного документа. Дану обставину встановлено по факту прибуття вантажу на станцію.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" не надавало письмової згоди на прибуття вагона-цистерни № 50749100 на свою адресу без супровідних документів.
Надання витягу з інформаційної системи «Укрзалізниця» під назвою «накладна взамін втраченої» не відповідає вимогам Правил перевезення вантажів та Статуту залізниць України. В долученому документі відсутні відомості про первинного одержувача. Також відсутній дозвіл митного органу на переадресацію вагону № 50749100зі станції Харків-Сортувальний на станцію Порт-Велике Запоріжжя.
Викладене додатково свідчить про те, що вантаж у вагоні № 50749100 доставлено до ст. Порт Велике Запоріжжя не на підставі Договору перевезення, оскільки відсутня заява (заявка, замовлення, доручення тощо) відповідача про перевезення цього вантажу, та за відсутності перевізних документів, тобто безпідставно, без будь-якої угоди щодо перевезення вантажу.
Згідно з положеннями Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені положення законодавства про залізничний транспорт, саме позивачем направлено цистерну № 50749100 з вантажем на станцію Порт-Велике Запоріжжя без належного прийняття вантажу, без супровідного перевізного документа - накладної, без дозволу митного органу, що в подальшому призвело до неможливості передання вантажу вантажоодержувачу (вантажовласнику), до неможливості митного оформлення вантажу в м. Запоріжжя та до блокування відправки (повернення, переадресації) вантажу на станцію Харків Сортувальний без сплати нарахованих платежів.
Крім того, відповідно до ст. 120 Статуту залізниць України за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до статті 119 цього Статуту, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.
Згідно з п. 1.2.1 Правил перевезення наливних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 18.04.2003 № 299, відправник повинен надати станції відправлення на кожну відправку наливного вантажу накладну (комплект перевізних документів), заповнену у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084.
Як вже зазначалося на заміну оригіналу накладної від 17.02.2022 № 32157619 станцією Порт-Велике Запоріжжя складена накладна "Взамін втраченої", про що зроблено відмітку у цій накладній 29.04.2022.
Однак, накладна взамін втраченої в якості платника по УЗ (р. 36 видача вантажу) зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", яке є первинним одержувачем та гарантувало оплату платежів.
Отже, у накладній взамін втраченої, створеній станцією Порт-Велике Запоріжжя, залізниця самостійно визначила Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" одержувачем вантажу, без відповідних належних документів та достатнього нормативно-правового обґрунтування, а тому цей документ не може вважатися перевізним документом, який створює зобов'язання для відповідача як вантажоодержувача.
Статтею 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Разом з цим, можливість покладення виконання обов'язку на іншу особу може бути реалізовано за умови дотримання сторонами зобов'язання вимог ст. 521 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до п. 48 Статуту залізниць України, якщо залізниця не має можливості видати вантаж одержувачу, зазначеному у накладній, вона вчиняє з вантажем дії за вказівкою відправника, який зобов'язаний дати таку вказівку у тридобовий термін від дня вручення йому повідомлення.
Якщо повідомлення відправника не надійшло в зазначений термін, залізниця може реалізувати вантаж або повернути його відправнику у разі неможливості реалізувати. Залізниця вправі також реалізувати вантаж, що надійшов, іншій організації у разі перебування його на станції понад граничні терміни зберігання, установлені Правилами, з дотриманням вимог, передбачених статтею 50 цього Статуту.
За п. 51 Статуту підприємства залізничного транспорту загального користування мають право на заставу майна переданих їм для перевезення вантажів для забезпечення гарантії належної провізної оплати та інших платежів. Заставне право діє поки вантаж перебуває у віданні залізниці. Якщо відправник (одержувач) не внесе залізниці належні їй платежі, залізниця використовує заставне право і реалізує вантаж після закінчення передбаченого Правилами граничного терміну його зберігання. Граничний термін зберігання не повинен перевищувати 30 діб.
Відповідно до п. 2 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, для пойменованих нижче вантажів (крім бездокументних) установлюються такі граничні строки зберігання і вивезення їх вантажовласниками зі станцій: 12 годин - Вибухові і сильнодіючі отруйні речовини; одна доба - Небезпечні вантажі, крім вибухових і сильнодіючих отруйних речовин; п'ять діб - усі інші вантажі, крім домашніх речей.
Пунктом 3 цих Правил передбачено, що бездокументні вантажі зберігаються впродовж таких термінів: а) 12 годин - молоко свіже і лід; б) 1 доба - вантажі, для яких термін зберігання встановлено 12 годин; в) збільшених на 1 добу - вантажі, для яких термін зберігання встановлено 1 і 2 доби; г) 50 діб - домашні речі; ґ) 30 діб - усі інші вантажі.
Згідно з п. 6 даних Правил, якщо одержувач не сплатив усі належні залізниці платежі за вантаж, що прибув, протягом граничного терміну зберігання його на станції, то залізниця використовує заставне право на вантаж і реалізовує його для покриття своїх витрат згідно із статтями 49, 51 Статуту.
Відповідно до Правил видачі вантажів про прибуття на станцію призначення вантажу, що перебуває під митним контролем, станція зобов'язана встановленим порядком повідомити одержувача і митний орган, у регіоні діяльності якого розташована станція (п. 5). На станціях, на території яких знаходяться підрозділи митних органів, перевізні документи передаються їм працівниками станцій з реєстрацією факту передачі у спеціальній книжці з обов'язковим зазначенням дати й часу. На станціях, де підрозділи митних органів відсутні, перевізні документи для оформлення в митниці тимчасово передаються працівниками станцій одержувачу під розписку в спеціальній книжці (п. 7).
Пунктом 34 цих Правил передбачено, що якщо одержувач не сплатив належні залізниці платежі за вантаж, що прибув, протягом установленого Правилами граничного терміну зберігання його на станції, залізниця використовує заставне право на вантаж і реалізовує його для покриття своїх витрат згідно із статтями 49, 51 Статуту.
Проте позивач не надавав відповідачу перевізні документи на вантаж у вагоні № 50749100 для проведення митного оформлення, а до позову не додано повідомлення митному органу про надходження вантажу, що перебуває під митним контролем.
До позову додано лист Запорізької дирекції залізничних перевезень від 30.06.2022 на адресу Запорізької митниці ДМС України щодо в вирішення питання митного оформлення вагону № 50749100, проте відповіді на нього не надано. Також, Акціонерне товариство "Укрзалізниця" не надано вказівок відправника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна") про подальші дії з вантажем, що прибув без перевізних документів і який не може бути видано одержувачу (вантажовласнику), не вчинено наведених вище дій щодо перебування вантажу понад граничні терміни.
При цьому відповідач не є отримувачем вантажу по документам, не є власником рідини в цистерні № 50749100, не користується вказаним вагоном, який до того ж не перебуває у безпосередньому розпорядженні відповідача.
Направлення 30 червня 2022 року, тобто більше, ніж через два місяці, запиту до Запорізької митниці ДМС України підтверджує, що в день прибуття вагон № 50749100 з вантажем та їх затримки, представниками АТ «Українська залізниця» не повідомлено митний орган про прибуття вантажу без перевізних документів.
Оскільки такі документи були відсутні, у відповідній книзі не міг бути зареєстрований факт передання їх підрозділу (представнику) митного органу, представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» чи Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондаст».
Водночас, відсутня будь-яка вина відповідача в довготривалому перебуванні (простої) вагона-цистерни з вантажем - розчинником багатофункціональним на території станції Порт Велике Запоріжжя.
Крім того, приписи Статуту залізниць України та Правил користування вагонами і контейнерами не надають позивачу право направляти вантаж на адресу нового одержувача без документів, без погодження з третьою стороною, якою є Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" та без дозволу контролюючого органу
Позивачем не надано докази того, що до відправлення вагону з вантажем зі ст. Харків Сортувальний були звернення до митного органу з приводу надання дозволу на переадресування вантажу.
Як зазначає сам позивач, 29.04.2022 завантажений вагон № 50749100 прибув станцію Порт-Велике Запоріжжя без перевізного документа. Зазначене підтверджується відомостями комерційного акту, складеного в цей же день за даним фактом.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" погодився підписати комерційний акт з метою підтвердження виключно самого факту прибуття вантажу без супровідних документів, як про це зазначено в акті загальної форми, складеному 22.04.22 на ст. Основа Південної залізниці.
Матеріалами справи також не підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" надавало письмової згоди на прибуття вагона-цистерни № 50749100 на свою адресу, а тим більше без супровідних документів та без дозволу митного органу та в свою чергу гарантувало оплату провізних платежів.
Після прибуття вагону № 50749100 на станцію Порт-Велике Запоріжжя представники Української залізниці не надали Товариству з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" пакет документів, необхідний для прийняття вантажу, його оформлення та розмитнення, а у товариства їх не було і не могло бути, оскільки воно не є власником чи користувачем вагону № 50749100 з розчинником багатофункціональним.
Крім того, в долученому позивачем наказі на переадресування № 832 від 22.04.22, що переадресація має бути здійснена за первинними перевізними документами. А в цей же день на ст. Основа Південної залізниці складено Акт загальної форми про те, що вагон № 50749100 з вантажем слідує без перевізних документів.
Отже, на початковому етапі позивачу було відомо про недотримання ним Правил перевезення вантажів та про подальше слідування вагону № 50749100 з вантажем в порушення наказу про переадресування.
Безпідставним є посилання позивача на лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» щодо переадресування вантажу, наказ про переадресування, накладну, складену взамін втраченої, як на доказ того, що відповідач є одержувачем вантажу, оскільки ці документи складені без погодження з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019». Комерційним актом підтверджується виключно факт прибуття вагону № 50749100 з вантажем без документів. Вантаж не видавався залізницею і до теперішнього часу не приймався відповідачем від станції на відповідальне зберігання.
Крім того, відповідач не є отримувачем вантажу по документам, не є власником рідини в цистерні № 50749100, не користується вказаним вагоном, який до того ж не перебуває у безпосередньому розпорядженні відповідача.
Водночас, відсутня будь-яка вина відповідача в довготривалому перебуванні (простої) вагона-цистерни з вантажем - розчинником багатофункціональним на території станції Порт-Велике Запоріжжя.
Відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Згідно з пунктами 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119 - 126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.12.2008 №1454), на які також посилається позивач, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (п. 12).
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13).
Відповідно абз. 2 п. 4 вказаних Правил, відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.
Згідно з абз. 2 п. 6 цих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бондаст", яке є власником вантажу, компенсувало Товариству з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" оплату провізних платежів та зборів стосовно цистерни № 50749100 з вантажем (станом на червень 2022 року), на підтвердження чого суду надані виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" за червень 2022 року, рахунку-фактури від 08.06.2022, акту здачі-приймання робіт.
У подальшому, у зв'язку із накладенням арешту на цистерну № 50749100 з розчинником багатофункціональним, неможливістю митного оформлення вантажу, а відтак неможливістю безпосередньо використовувати його (розпоряджатися ним) з причин, що не залежали від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондаст», товариство повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" про відмову компенсувати витрати послуг залізниці.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019", у свою чергу, повідомило Регіональну філію "Придніпровської залізниці" про вказані обставини і просило залізницю не нараховувати платежі за зберігання вантажу, за користування вагоном-цистерною тощо.
Отже, спірний вагон, у будь-якому випадку, не перебував у користуванні ні Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондаст», ні Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» під час його арешту, по незалежних від товариств обставин.
Проте залізницею продовжено нарахування платежів за зберігання вантажу в цистерні № 50749100 та за користування вагоном, які перебували на відповідальному зберіганні під розпискою у в.о. начальника станції Порт-Велике Запоріжжя Рєус С.Д. в межах кримінального провадження № 62022080010000052 від 27.05.2022.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" відмовлялося підписувати відомості плати за користування вагоном № 50749100 та накопичувальні картки щодо зберігання вантажу.
Разом з цим, у згаданих документах, як вже було зазначено, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» зазначалося в якості вантажовласника, з чим відповідач не погоджується.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 62021080010000052, до ТУ ДБР у м. Мелітополь, Запорізької обласної прокуратури надходили листи з СП "Запорізька дирекція залізничних перевезень" (вих. № ДН-3-02/49 від 30.06.2022, вих. № ДН-3-02/88 від 01.12.2022) про те, що вантаж в цистерні № 50749100 знаходиться на коліях станції Порт-Велике Запоріжжя, яка розташована в межах м. Запоріжжя, вантаж є небезпечним, несе загрозу для навколишнього середовища, здоров'ю та життю людей, особливо у період воєнного стану, ракетних обстрілів території міста. Також повідомлялося, що нарахування платежів збільшується в рази, а вагон № 50749100 є власним вагоном приналежності Естонії і ситуація, що склалася, унеможливлює повернення вагона його власнику. У зв'язку з наведеним, керівництво структурного підрозділу просило правоохоронні органи вирішити питання про передання вантажу безпосередньо одержувачу вантажу відповідно до перевізного документу, власнику майна (вантажу) - Товариству з обмеженою відповідальністю "Бондаст" або суб'єкту господарювання, який має можливість забезпечити збереження речового доказу.
Втім, зазначені звернення, за наявною інформацією, залишені без належного реагування. Принаймні цистерна № 50749100 з вантажем дотепер продовжує перебувати на станції Порт-Велике Запоріжжя.
При цьому, зазначеними листами підтверджується відсутність вини Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" у простої вагона № 50749100 з вантажем на станції Порт-Велике Запоріжжя, а також те, що товариство не є вантажоодержувачем та вантажовласником вантажу.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2024 у справі № 335/10985/23 1-кс/335/922/2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондаст» про скасування арешту, накладеного на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022080010000052 від 27.05.2022 задоволено. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13.06.2022 на цистерну № 50749100 та рідину в цистерні № 50749100, які зберігаються на станції «Порт Велике Запоріжжя» Придніпровської залізниці.
Після скасування арешту, накладеного на цистерну № 50749100 та рідину у ній, завершення митного оформлення вантажу не було можливим у зв'язку з відмовою залізниці відправити вагон з вантажем на станцію призначення для його розмитнення без сплати платежів за весь час перебування цистерни на станції Порт-Велике Запоріжжя, що підтверджуються відмовою залізниці листом від 24.07.2024 на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» від 04.07.2024, направленого на адресу Регіональної філії "Придніпровської залізниці" про відправку (переадресацію) вагона-цистерни № 50749100 з вантажем (розчинник багатофункціональний) на станцію Харків-Сортувальний для проведення розмитнення.
Слід зазначити, що за фактом прибуття вагону на ст. Порт-Велике Запоріжжя, залізницею повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019», яке після отримання інформації про вантаж і безпекову ситуацію, дійсно погодилося підписати комерційний акт та підтвердило факт прибуття вантажу без документів.
Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Вей 2019» не є одержувачем вантажу, не є стороною перевезення вагону - цистерни № 50749100, не є замовником, вантажовідправником та вантажовласником.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Вей 2019» не надавало до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" заяву (заявку, замовлення) про перевезення вантажу - розчинника багатофункціонального в цистерні № 50749100 зі ст. Харків Сортувальний до ст. Порт Велике Запоріжжя.
Посилання позивача як на підтвердження того, що відповідач є одержувачем вантажу на висновки суду відхиляються, оскільки в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2024 у справі № 335/10985/23 цей факт не встановлений, а лише зазначено, що відповідно до наказу № 832 від 22.04.2022 вантаж переадресовано на адресу підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» до станції "Порт Велике Запоріжжя" Придніпровської залізниці.
Отже, направлення позивачем вагону № 50749100 з вантажем на станцію Порт-Велике Запоріжжя без належного прийняття вантажу, без перевізних документів, без дозволу митного органу, не повідомлення митному органу про ці обставини за фактом прибуття вагону з вантажем на вказану станцію, є тими причинами, які призвели до їх перебування на станційних коліях і вони залежали від перевізника.
Окрім цього, заборона митного оформлення, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022080010000052 від 27.05.2022, накладення арешту на цистерну і рідину в ній, передання їх на відповідальне зберігання тощо, свідчить про відсутність вини Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» у довготривалому простої вагону з вантажем на ст. Порт Велике Запоріжжя.
При цьому оплата платежів, що стосуються вагона № 50749100 до 30.06.2022, здійснювалася відповідачем за домовленістю із третьою особою у зв'язку з тим, що вантаж прибув на станцію Порт Велике Запоріжжя для Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондаст», яке є вантажовласником і компенсувало частково суму платежів Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019». Тобто нараховані платежі сплачувалися коштами, які надавалися для цього вантажовласником.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» від 14.05.2025 на адресу Регіональної філії «Придніпровська залізниця» то слід зазначити, що в даному листі відповідач не просив видати йому вантаж, а прохав розглянути звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондаст» з питаннями, серед яких були: передання вагону якомусь з товариств; переадресування вагону № 50749100 з вантажем на іншу станцію; припинення нарахувань.
Разом з цим, зазначені питання вимушено порушувало Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019», оскільки на попередню заяву товариства до залізниці від 28.03.2025, Регіональна філія «Придніпровська залізниця» повідомила, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бондаст» не є відправником, одержувачем або експедитором за договором перевезення, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондаст» від 28.03.2025 № 11 не приймається до розгляду.
Тобто, позивач відмовлявся розглядати питання, які ініціювало Товариство з обмеженою відповідальністю «Бондаст» і спонукала Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019» порушувати ці питання від свого імені.
Слід також зазначити, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" вже зверталася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" про стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання ватажу, збору за маневрову роботу в загальному розмірі 1975691,52 грн. на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-42746443/2020-002, за період з 08.07.2022 по 01.06.2024.
Вимоги у справі № 908/2745/24 пов'язані з одним і тим самим вагоном - цистерною № 50749100 і вантажем у ньому - розчинником багатофункціональним, учасниками є одні і ті ж сторони.
Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі № 908/2745/24 було відмолено у задоволення позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р. у справі № 908/2745/24 залишено без змін.
Не погодившись із судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2025 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі № 908/2745/24.
Отже, рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі № 908/2745/24 набрало законної сили.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025, що позивач не надавав відповідачу перевізні документи на вантаж у вагоні № 50749100 для проведення митного оформлення, що по суті й призвело до його затримки на станції, за яку наразі Придніпровська залізниця намагається стягнути плату. Крім цього, не надав позивач і вказівок відправника (ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна") про подальші дії з вантажем, що прибув без перевізних документів і який не може бути видано одержувачу (вантажовласнику), не вчинив дій щодо перебування вантажу понад граничні терміни, не звертався до суду з вимогами про стягнення нарахованих платежів, що призвело до збільшення суми платежів до майже 2 млн. грн. При цьому, відповідач не є отримувачем вантажу по документам, не є власником рідини в цистерні № 50749100, не користується вказаним вагоном, який до того ж не перебуває у безпосередньому розпорядженні Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ВЕЙ 2019». У спірних правовідносинах відсутня будь-яка вина відповідача в довготривалому перебуванні (простої) вагона-цистерни з вантажем - розчинником багатофункціональним на території станції Порт-Велике Запоріжжя.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, з урахуванням положень наведених вище норм, обставин спору та наявних у матеріалах справи документів, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у довготривалій затримці вагону № 50749100, що у свою чергу, свідчить про безпідставність нарахування позивачем плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та пені.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування сторін не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю.
Заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача судом не розглядається, у зв'язку з відмовою в позові по суті.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 50, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ВЕЙ 2019" відмовити.
Рішення оформлено та підписано 02.02.2026.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.